YaChudo

Такеміцу Тору

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Такеміцу Тору
яп. 武満徹 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився8 жовтня 1930[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Токіо, Японська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер20 лютого 1996[1][2][…] (65 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Район Мінато, Токіо, Японія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
·рак сечового міхура Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Японія[6]
 Японська імперія
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькомпозитор, педагог, кінокомпозитор, письменник, класичний гітарист, autodidact Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмузика[7] і музична композиція[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТокійський університет мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіYasuji Kiyosed[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніAlexandros Kalogerasd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовяпонська[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЄльський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія мистецтва НДР Редагувати інформацію у Вікіданих
ЖанрІмпресіонізм у музиці[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
кавалер ордена Мистецтв та літератури

Glenn Gould Prized

Премія Гравемаєра за музичну композиціюd (1994)

Otaka prized

Honorary Member of the International Society for Contemporary Musicd

Maurice Ravel Prized (1990)

IMDbID 0006316 Редагувати інформацію у Вікіданих

Тору Такеміцу (яп. 武満 徹; 8 жовтня 1930 — 20 лютого 1996) — японський композитор.

Творчий шлях

Тору Такеміцу

Народився в Токіо. Вчився у Ясудзі Кійосе (Yasuji Kiyose), очільника японського відділення Товариства сучасної музики. В роки Другої світової війни захопився французькою музикою XX століття (К. Дебюссі, Е. Саті О. Мессіан). В 1951 році став одним із засновників авангардної мистецької групи "Дзіккен Ко: бо: " (実験工房), з середини 1950-х зайнявся електронною музикою. В 1958 році його «Реквієм» почув під час свого візиту до Японії Стравінський, він високо оцінив його «щирість» і «пристрасність».

На початку протиставляючи свої пошуки традиційної японської музики, з кінця 1950-х Такеміцу йде до синтезу японської та європейської мелодичної культури. Зазнав глибокий вплив Д. Кейджа, разом з тим сприйняв культуру дзен в інтерпретації Д. Т. Судзукі, звідси його трактування порожнечі і мовчання як основи музики. У 1970-і роки, після виставки Експо -70 в Осаці, Такеміцу вступив в контакт з найбільшими композиторами і виконавцями Європи та США (К. Штокхаузен, Я. Ксенакіс, Г. Голліґер та інші).

Твори

  • Реквієм для струнного оркестру (1957)
  • Звучна самотність для оркестру (1958)
  • Landscape для струнного квартету (1960)
  • Water Music для магнітофонної стрічки (1960)
  • Textures для фортепіано та оркестру (1964)
  • Wind Horse для змішаного хору (1966)
  • The Dorian Horizon для 17 струнних (1966)
  • November Steps для біви, сякухаті і оркестру (1967)
  • Cross Talk для двох бандонеонів і магнітофонної стрічки (1968)
  • Stanza I для гітари, клавесина, арфи, вібрафона і жіночого голосу на текст з «Логіко-філософського трактату» Людвіга Вітгенштейна (1969)
  • Winter для оркестру (1971)
  • Близнюки для гобоя, тромбона і двох оркестрів (1971, написано для Г. Голліґера і В. Глобокара)
  • In an autumn garden для оркестру гагаку (1973)
  • Waves для кларнета, валторни, двох труб і барабана (1976)
  • A Flock descends into the Pentagonal Garden для оркестру (1977)
  • Dreamtime для оркестру (1981)
  • Rain Tree для двох маримб і вібрафону (1981)
  • Rocking Mirror Daybreak для двох скрипкових дуетів (1983)
  • Riverrun для фортепіано та оркестру (1984)
  • Dream / Window для оркестру (1985)
  • Rain Dreaming для клавесина (1986)
  • I hear the water dreaming для флейти і оркестру (1987)
  • Nostalghia для скрипки і струнного оркестру, пам'яті А. Тарковського (1987)
  • A Boy Named Hiroshima для двох гітар (1987)
  • Twill by Twilight для оркестру, пам'яті Мортона Фелдмана (1988)
  • A String around Autumn (для Імаї Нобуко) (1989)
  • Visions для оркестру (1990)
  • From me flows what you call Time для 5 ударників та оркестру (1990)
  • Quotation of Dream — Say sea, take me! для двох фортепіано та оркестру (1991)
  • Rain Tree Sketch II для фортепіано, пам'яті Олів'є Мессіана (1992)
  • Archipelago S. для 21 інструменту, розділених на 5 груп (1993)
  • Equinox для гітари (1993)
  • Spirit garden для оркестру (1994)
  • Paths для труби, пам'яті Вітольда Лютославського (1994)
  • Spectral Canticle для скрипки, гітари та оркестру (1995)

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119299151 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Filmportal.de — 2005.
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
  6. ↑ а б в https://www.francemusique.fr/personne/toru-takemitsu
  7. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних

Література

  • Poirier A. Toru Takemitsu. [S.l.]: Editions Tum/Michel de Maule, 1996
  • Burt P. The Music of Toru Takemitsu. New York: Cambridge UP, 2001
  • A way a lone: writings on Tōru Takemitsu/ Hugh De Ferranti, Yôko Narazaki, eds. Tokyo: Academia Music, 2002
  • Ohtake N. Creative sources for the Music of Toru Takemitsu. Aldershot: Scolar Press, 1993

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).