ТЕС Равенна
| 44°26′55″ пн. ш. 12°14′15″ сх. д. / 44.4485512° пн. ш. 12.2374445° сх. д. | ||||
| Країна |  Італія  | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Італія, Равенна, місто Равенна | |||
| Введення в експлуатацію | 1956 – 1958 (блоки 1 – 3), 1973 (блок 4), 2004 (блоки секції 2) | |||
| Модернізація | 1999 (створення із блоків 1 – 4 парогазової секції 1) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Водозабір | морська вода з каналу Кандіано | |||
| Енергоблоки | 1х188 (секція 1), 2х390 (секція 2) | |||
| Котельні агрегати | 3 + 1 котел-утилізатор (секція 1), 1 котел-утилізатор NECCT (у кожному блоці секції 2) | |||
| Турбіни | 1 газова + 1 парова (секція 1), 1 газова Ansaldo AE94.3A + 1 парова Ansaldo (у кожному блоці секції 2) | |||
| Електрогенератори | Ansaldo | |||
| Встановлена електрична потужність | 188 (секція 1), 790 (секція 2) | |||
| Материнська компанія | Eni | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕС Равенна | ||||
 | ||||
ТЕС Равенна – теплова електростанція у центральній частині Італії у регіоні Емілія-Романья, провінція Равенна. Наразі модернізована з використанням технології комбінованого парогазового циклу.
У 1956 – 1958 роках на майданчику станції ввели в експлуатацію три конденсаційні енергоблоки з паровими турбінами потужністю по 38 МВт, які в 1973-му доповнили четвертим із показником у 52 МВт.
У 1999-му під час першого етапу модернізації на станції створили схему комбінованого парогазового циклу, для чого встановили газову турбіну потужністю 123 МВт. Відпрацьовані нею гази потрапляли до котла-утилізатора, котрий разом зі звичайними котлами блоків 2, 3 та 4 виробляв пару. Остання споживалась старими паровими турбінами енергоблоків №1, 2 та 4, а також змонтованою у блоці №3 новою паровою турбіною потужністю 65 МВт. Разом ця схема отримала назву секція 1. Через кілька років, із завершенням другого етапу модернізації, у секції 1 вивели з експлуатації парові турбіни блоків №1 та 4, а також демонтували звичайні котли блоків №2 та 3 (парову турбіну блоку №2 та котел блоку №4 залишили в резерві).
А в 2004-му на майданчику запустили два парогазові блоки потужністю по 390 МВт (секція 2), у кожному з яких встановлена одна газова турбіна потужністю 260 МВт, яка через котел-утилізатор живить одну парову турбіну із показником у 130 МВт.
Окрім виробництва електроенергії станція постачає пару для потреб сусіднього нафтопереробного заводу, котрий належить тій же компанії Eni.
Якщо конденсаційні блоки споживали мазут, то після завершення модернізації ТЕС вона перейшла на спалювання природного газу, що постачається по відводу довжиною 1,4 км. Джерелом блакитного палива в районі Равенни можуть бути поставки по трубопроводах Мінербіо – Равенна та Местре – Равенна, видобуток на місцевих офшорних родовища (останні наразі вже сильно виснажені), а з 2025 року також термінал ЗПГ Равенна.
видобуток на
Для охолодження використовується морська вода, відібрана із каналу Кандіано.
Зв’язок із енергосистемою відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 380 кВ.[1][2][3][4]
Примітки
- ↑ centrale di Ravenna. digilander.libero.it. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ Ravenna EniPower (PDF).
- ↑ Eni Ravenna CCGT Power Plant Italy - GEO. globalenergyobservatory.org. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ Yumpu.com. R E F E R E N C E L I S T - Ansaldo Energia. yumpu.com (англ.). Процитовано 19 квітня 2020.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).