ТЕС Гудду

ТЕС Гудду

28°25′38″ пн. ш. 69°41′49″ сх. д. / 28.42722° пн. ш. 69.69694° сх. д.
Країна	Пакистан
Розташування	Пакистан
Введення в експлуатацію	1974, 1980, 1986 (конденсаційні блоки), 1985—1987, 1986—1988 (парогазові блоки 1 та 2), 1992—1994 (парогазовий блок 3), 2013 (парогазовий блок 4)
Вид палива	природний газ
Водозабір	Інд
Енергоблоки	2х110 + 2х210 (конденсаційні блоки), 2х300 (парогазові блоки 1 та 2), 1х415 (парогазовий блок 3), 1х747 (парогазовий блок 4)
Котельні агрегати	4 парові (конденсаційні блоки), 2 котли-утилізатори (у кожному з парогазових блоків 1 та 2), 2 котли-утилізатори John Cockerill (парогазовий блок 3), 2 котли-утилізатори Hangzhou S209FA (парогазовий блок 4)
Турбіни	2 парові Skoda (конденсаційні блоки 1 та 2), 2 парові (конденсаційні блоки 3 та 4), 2 газові General Electric + 1 парова General Electric (у кожному з парогазових блоків 1 та 2), 2 газові Siemens SGT5-2000E + 1 парова Siemens (парогазовий блок 3), 2 газові General Electric MS9001FA + 1 парова Harbin Turbine Company (парогазовий блок 4)
Електрогенератори	2 Skoda (конденсаційні блоки 1 та 2), 2 (конденсаційні блоки 3 та 4), 3 General Electric (у кожному з парогазових блоків 1 та 2), 3 Siemens (парогазовий блок 3), 2 General Electric + 1 (парогазовий блок 4)
Встановлена електрична потужність	2402
Материнська компанія	Pakistan Electric Power Company
ідентифікатори і посилання
ТЕС Гудду
ТЕС Гудду у Вікісховищі

ТЕС Гудду — потужна теплова електростанція в Пакистані.

У 1974 році на майданчик станції ввели в дію дві виготовлені у Чехословаччині парові турбіни потужністю по 110 МВт. В 1980-му їх доповнили постаченою з СРСР третьою паровою турбіною з показником 210 МВт, а в 1986-му стала до ладу четверта парова турбіна з такою саме потужністю 210 МВт, але вже китайського походження.

У 1985—1987 та 1986—1988 роках ввели в дію два однотипні парогазові блоки комбінованого циклу потужністю по 300 МВт, у кожному з яких дві газові турбіни потужністю по 100 МВт живлять через відповідну кількість котлів-утилізаторів одну парову турбіну з показником 100 МВт.

У 1992—1994 роках став до ладу парогазовий блок потужністю 415 МВт, у якому дві газові турбіни потужністю по 136 МВт живлять через відповідну кількість котлів-утилізаторів одну парову турбіну з показником 143 МВт.

У 2013 році ввели в дію четвертий парогазовий блок потужністю 747 МВт, в якому дві газові турбіни потужністю по 243 МВт живлять через відповідну кількість котлів-утилізаторів одну парову турбіну з показником 261 МВт. Паливна ефективність блоку становить 59,1 %.

Станція використовує природний газ, який спершу подали по трубопроводу Суї – Гудду. В подальшому вона була переведена на живлення від газопроводів Кандхкот – Гудду та Марі – Гудду.

Для видалення продуктів згоряння четвертого парогазового блоку кожна газова турбіна отримала димар заввишки 60 метрів, а кожен котел-утилізатор — димар заввишки 40 метрів.

Воду для охолодження отримують з каналу, що починається у водосховищі Гудду на річці Інд.

Видача продукції відбувається під напругою 500 кв, 220 кВ та 132 кВ.^{[1][2][3][4][5][6][7][8][9]}