YaChudo

ТВ-23 «Магура»

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

23-й (Калуський) Тактичний відтинок «Маґура» належав до Військової округи-4 «Говерля», групи УПА-Захід.

Територія. На час організування Української Національної Самооборони (УНС) в 1943 р. до складу відтинку входили райони: Калуський, Перегінський, Войнилівський, Галицький, Долинський, Рожнятівський, Вигодський, Болехівський.

Внаслідок реорганізації в березні 1945 р. Калуська округа ОУН складалася із трьох надрайонів: Долинського (ІІ), Журавненського (ІІІ) та Калуського (І), які складалися з 9 районів. Долинський надрайон об'єднував 4 райони: Болехівський, Вигодський, Долинський і Рожнятівський. Калуський надрайон об'єднував Войнилівський, Калуський і Перегінський райони. Журавненський надрайон включав два райони: Жидачівський і Журавненський. У травні—червні 1948 р. Рожнятівський район переданий до Калуського надрайону, а Войнилівський — до Журавненського.[1]

Командири: «Сокіл» (Кобилинець Іван 03.1944 — †24.11.1944), підполковник «Хмель» (Фрасуляк Степан 10.1944 — 01.1945), невідомий, 01.1945 — 04.1945 помилково вважався Костянтин Петер[2]; хорунжий «Колчак» (Королюс Федір, †15.04.1945), сотник «Байрак» (Ярослав Косарчин, 04.1945 — 09.1949, †13.12.1951)

Структура. У червні 1943 р. з Рогатинщини і Бережанщини на гору Стовба в околиці села Суходіл прибув озброєний відділ «Трембіта» під проводом сотенного «Чмелика». Рівночасно на горі Чорна Сигла зорганізовано другий повстанчий відділ «Сіроманців», який очолив сотенний «Яструб». Під горою Магурою біля села Бряза зорганізовано третій відділ — «Кривоносці». Крайовий командир «Беркут» зробив інспекцію відділів і з'єднав їх у курінь «Гайдамаки», який очолив колишній командир окружного військового штабу друг «Хмель», відділ «Трембіта» очолив сотенний «Чорнобривий», а сотенний «Чмелик» відійшов під гору Магуру і там наново організував і очолив сотню «Кривоносців».

25-28.09.1943 під Стовбою «Трембіта» звела успішний бій з німцями. Наприкінці жовтня 1943 р. по вишколі одна сотня «Трембіти» з сотенним «Бродягою» і цілий відділ «Сіроманців» з сотенним «Яструбом» відійшли в Тернопільську і Львівську області. Друга сотня «Трембіти» залишилась на горі Люті. Після відходу відділів почався новий призов до куреня «Гайдамаків». За тиждень зорганізовано три сотні: першу сотню очолив сотенний «Панас» (Шпачинський Артем), другу — сотенний «Ясьмін», третю — сотенний «Чмелик».

10.12.1943 на курінь «Гайдамаків» зробили облаву чотири тисячі німців на чолі з начальником Дрогобицького гестапо, курінь відступив під гору Магуру, де перебув два тижні, проведено іспити двом сотням. 24.12.1943 курінь дістав наказ вирушати на підгір'я, в селі Довпотів курінь поділено.

З початку 1944 року Калуська округа ОУН на чолі з «Нечаєм» на підпорядкованій території Долинського, Калуського і Галицького повітів ОУН по травень-початок червня 1944 року сформувала 3 сотні («Журавлі», «Загроза» і «Гайдамаки»), які склали курінь «Промінь» з військовим референтом Калуського окружного проводу ОУН «Козаком» (Кобилинець Іван) на чолі.

1.03.1944 під горою Магурою була заснована Старшинська школа, яка складалася з трьох сотень: дві перші сотні «Чмелика» і «Коника» становили старшинську школу, третя «Грома» – підстаршинську, четверта «Ясьміна» – охоронну сотню школи.

Із жовтня 1944 р. в Болохівських лісах діяв курінь «Заграва» курінного «Ромка» (Мончаківський Роман), у склад якого входили сотні «Ромка», «Ясьміна» і «Яструба», у стадії формування були ще сотні «Бея» і «Карпенка» («Опришки»).

По Різдвяних Святах 1945 р. Калуська Округа налічувала три курені:

  • курінь «Промінь» — курінний «Журавель» (сотні: «Журавлі» — сотенний «Грізний», «Загроза» — «Заморський», «Опришки» — «Довбуш»);
  • курінь «Заграва» — курінний «Летун» (сотні: «Летуни» — сотенний «Середний», «Каменярі» — «Крук», «Вітрогони» — «Тютюнник»):
  • курінь «Луна» — курінний «Гонта» (сотні: «Тигри» — сотенний «Гонта», «Снігурі» — «Яструб», «Хорти» — «Бей»).

У 1945-1949 рр. до ТВ-23 «Магура» входили:

ТВ-23 «Магура» випускав часопис «За волю України», за 1946—1950 роки вийшло 10 чисел[3].

Примітки

  1. ↑ Ільницький В. Провід ОУН Карпатського краю. — Л. ; Торонто : Літопис УПА, 2012. — 126 с. : фотогр. — (Літопис Української Повстанської Армії. Серія "Події і люди" ; кн. 21). — ISBN 978-966-2105-45-2. — С. 21-23.
  2. ↑ (До 120-річчя від дня народження і 60-х роковин загибелі). Ч.2. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 2 травня 2013.
  3. ↑ Когут Микола. Повстанська доля Байрака. — Дрогобич: ВФ «Відродження», 1999. — 48 с. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 28 вересня 2015. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 40 (довідка)

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).