YaChudo

Сініцин Ігор Петрович

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Ігор Сініцин
Ігор Сініцин, січень 2025 року
Ігор Сініцин, січень 2025 року
Ім'я при народженніІгор Лімбен
Народився6 березня 1953 (73 роки)
Уссурійськ Приморського краю
КраїнаУкраїна
Діяльністьнауковець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКПІ
Галузьінформаційні технології, штучний інтелект
Посададиректор Інституту програмних систем НАН України
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Відомий завдяки:науковець, мандрівник
Нагороди
Особ. сторінкаown-eyes.com

І́гор Петро́вич Сіні́цин (уроджений Лімбен); (*нар. 6 березня 1953) — український вчений у галузі комп’ютерних наук, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, директор Інституту програмних систем НАН України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Один із провідних фахівців України у сферах інтелектуальних інформаційних систем, військових обчислювальних технологій, штучного інтелекту та кібербезпеки. Автор понад 180 наукових праць, включно з 7 монографіями та 21 авторським свідоцтвом на комп’ютерні програми. Майстер спорту зі спортивного туризму, відомий мандрівник, автор та ведучий телевізійного проєкту «Своїми очима» та Відеоблогу на YouTube.

Біографія

Народився 6 березня 1953 року в місті Уссурійськ у родині військовослужбовця. Того ж року переїхав із родиною до Києва, де проживає й нині.

Закінчив математичний клас середньої школи №71 у Києві, де у 1968 році отримав кваліфікацію «Обчислювач-програміст».

У 1976 році, за спеціальністю "Прикладна математика", закінчив Київський політехнічний інститут, де згодом працював на інженерних і наукових посадах.

У 1984-85 роках брав участь у 29-й антарктичній експедиції Арктичного та Антарктичного науково-дослідного інституту як інженер-програміст.

У 1987 році захистив кандидатську дисертацію зі спеціальності "Обчислювальні машини, комплекси, системи та мережі".

У 1990 році заснував Науково-експедиційний центр «Київ» при Географічному товаристві, брав участь в організації Антарктичної експедиції України.

З 1998 року працює в Інституту програмних систем НАН України: старший науковий співробітник, завідувач відділу. Співзасновник НДІ автоматизованих комп’ютерних систем «Екотех».

У 2008 році захистив докторську дисертацію за спеціальністю «Інформаційні технології».

З 2021 року — директор Інституту програмних систем НАН України.

У 2024 році обраний членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю «Інтелектуальні системи, штучний інтелект».

Безпартійний, дотримується демократичних поглядів. Одружений з 1976 року.

Професійна діяльність

Основні напрями наукових досліджень:

• оптимізація процесів управління ресурсами;

• розробка інтелектуальних інформаційних систем [1];

• нейроеволюційна ідентифікація та прогнозування;

• теорія дискретних технологічних інформаційних процесів;

• системи організаційного управління [2], [3]

Внесок:

• Впровадження підходів оборонного планування в Україні.

• Розробка онтологічних моделей для стратегічного управління у складних умовах.

• Створення систем управління оборонними ресурсами, які прийняті на озброєння ЗСУ.

• Розробка нейроеволюційних систем і програмних платформ подвійного призначення.

• Створення дорожньої карти інформаційної інфраструктури Міністерства оборони України.

• Участь у створенні та впровадженні комплексу перевірки космічного корабля «Буран» в частині реалізації емулятора мови "Діалог-П" для перевірки директивної логіки.

Діяльність, пов'язана з безпекою України

• Радник начальника "Генерального штабу ЗСУ (2011–2012).

• Головний конструктор інформаційної інфраструктури Міноборони України (2016–2017).

• Активний учасник робочої групи з питань цифрової стійкості держави.

• Автор доповідей щодо розвитку інформаційно-аналітичних систем оборони.

Міжнародна співпраця

Ініціював укладення договорів з міжнародними організаціями, зокрема:

• Міжнародною організацією з міграції (МОМ),

• GoSwift OU (Естонія),

• Фондом FIAPP (Іспанія),

• MTU (Естонія),

• LGST4D (Франція).

Наукові публікації

• Більше 180 наукових праць.

• Близько 30 статей у виданнях, що індексуються Scopus та Web of Science.

• 7 монографій і 21 авторське свідоцтво на комп’ютерні програми.

Громадська та освітня діяльність

• Голова Вченої ради Інституту програмних систем НАН України.

• Головний редактор наукового журналу «Проблеми програмування».

• Заступник голови програмного комітету Міжнародна науково-практична конференція з програмування Міжнародної конференції «УкрПРОГ» [4].

• Професор кафедри прикладної математики НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського».

Особистість і вплив

Ігор Сініцин — визнаний лідер вітчизняної науки в галузі оборонних інформаційних технологій, авторитет серед наукової і військової спільноти України, наставник нового покоління дослідників та інженерів.

Досягнення як мандрівника та спортсмена

Ігор Сініцин. Експедиція в Антарктиду, грудень 2023 року

Майстер спорту зі спортивного туризму, інструктор альпінізму.

Автор понад 100 спортивних експедицій у найвіддаленіші куточки світу. Першопроходження плато Путорана, гір Бирранга, Північної Землі, Аляски. Автор і ведучий телевізійного проєкту «Своїми очима», що висвітлює подорожі у складних природних умовах. Активно займається скелелазінням і залучає молодь до спортивного туризму.

Сторінка на YouTube: IPSINITSYN

Офіційний сайт проєкту «Своїми очима»

Нагороди та звання

Примітки

  1. ↑ Сініцин І.П., Слабоспицька O.O., Яблокова Т.Л. Формальні засоби вдосконалення процесу прийняття в організації рішень, керованих вигодами / Матеріали III-ої Міжнародної науково-практичної конференції "Обчислювальний інтелект (результати, проблеми, перспективи): праці міжнар. наук.-практ. конф., 12-15 травня 2015 р., Київ-Черкаси / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка та [ін.]; наук. ред. В.Є. Снитюк. – Черкаси: видавець Чабаненко Ю., 2015. – С. 259. https://nuczu.edu.ua/images/topmenu/science/konferentsii/2015/4.pdf
  2. ↑ М.Ю. Степанюк, І.П. Сініцин, О.В. Котеля. ПРОБЛЕМА СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ЛОГІСТИКИ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ ЩО ВІДПОВІДАЄ СТАНДАРТАМ НАТО: Прикладні засоби програмування та програмне забезпечення. - No 4 (2018).- С.101-110. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/150912/09-Stepaniuk.pdf?sequence=1.
  3. ↑ Олена Ільїна, Ігор Сініцин, Ольга Слабоспицька. ПРИНЦИПИ ТА МОДЕЛІ ЕКСПЕРТНО-АНАЛІТИЧНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ ПІДТРИМКИ ФОРМУВАННЯ АДАПТИВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ РІШЕНЬ ЗА УМОВ ГЛИБОКОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ / Проблеми програмування: Інформаційні системи. - No 3-4 (2022). Спеціальний випуск. - С. 364-375. https://pp.isofts.kiev.ua/index.php/ojs1/article/view/537/590
  4. ↑ "УкрПРОГ" - це щорічна подія, яка об'єднує науковців, розробників та студентів, зацікавлених в програмуванні та програмній інженерії. Її метою є обговорення досягнень у науці та практиці програмування, а також визначення перспективних напрямів розвитку цієї галузі. Організатори: Національна академія наук України, Міністерство освіти і науки України, Кібернетичний центр НАН України, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" та Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).