Сільвія Ерл
| Сільвія Ерл | |
|---|---|
| англ. Sylvia Earle | |
 | |
| Народилася | 30 серпня 1935[1][2] (91 рік)  Гіббстаун, Грінвіч Тауншип, Глостер, Нью-Джерсі, США |
| Країна |  США |
| Діяльність | морська біологиня, океанологиня, мандрівниця-дослідниця, ботанікиня, біологиня |
| Alma mater | Дюкський університет (1967)[3] Університет штату Флорида |
| Галузь | океанографія[4], джоуль і біологія океану[4] |
| Заклад | Університет Каліфорнії (Берклі) |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Членство | Society of Woman Geographersd Американська асоціація жінок з вищою освітою Phi Theta Kappad |
| У шлюбі з | Graham Hawkesd |
| Нагороди | |
 Сільвія Ерл у Вікісховищі | |
Сільвія Еліс Ерл (англ. Sylvia Alice Earle; 30 серпня 1935, Гібстаун, Нью-Джерсі) — американська біоокеанологиня та екологиня, громадська діячка, «відома піонерка глибоководних досліджень і збереження моря»[5]. Здійснила понад сто експедицій по всьому світу та 7 тис. годин особистих підводних занурень (тобто майже рік)[6]. 1979 року встановила світовий рекорд одиночного глибоководного занурення (1 км)[6][7]. Саме у зв'язку з останнім її прозвали «Her Deepness»[6][8]. 2000 року Бібліотека Конгресу визнала її «Живою легендою» (Living Legend)[9], тоді ж вона була введена у Національну залу слави жінок[6], а двома роками раніше, 1998 року, журнал «Тайм» назвав її першим «Героєм планети» (Hero for the Planet)[9].
Шеф-вчена Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA) у 1990—1992 роках, нині вона співробітниця Національного географічного товариства (з 1998). Засновниця Sylvia Earle Alliance (2008) / Mission Blue (2009) і Deep Ocean Exploration and Research Inc. (1992 р.)[10]. Удостоєна багатьох нагород, у тому числі високопрестижних і міжнародних, серед яких, зокрема, Hubbard Medal (2013) та премія принцеси Астурійської (2018).
Докторка Ерл не втомлюється нагадувати нам, що якщо ми не подбаємо про світовий океан, то ми просто перестанемо існувати. «Ми повинні дбати про природу так, ніби від цього залежать наші життя. Тому що це дійсно так», — каже вона. Її зусилля спрямовані на те, щоб до 2020 року морські заповідники покривали 20 % території світового океану[7].
Примітки
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Rafferty J. P. Encyclopædia Britannica
- ↑ Sylvia Earle, “Face of Marine Biology,” Receives Distinguished Alumni Award
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ http://www.unep.org/ru/node/598
- ↑ а б в г https://www.womenofthehall.org/inductee/sylvia-a-earle/
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 2 березня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2017-11-07 у Wayback Machine.] - ↑ https://onbeing.org/programs/sylvia-earle-her-deepness/
- ↑ а б http://www.unep.org/championsofearth/laureates/2014/sylvia-earle
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 2 березня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2018-06-19 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).