Сідлище
| село Сідлище | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Коломийський район |
| Тер. громада | Отинійська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA26080150130024688 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1924 |
| Населення | 333 |
| Площа | 10,658 км² |
| Густота населення | 31,24 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78233 |
| Телефонний код | +380 03433 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°38′33″ пн. ш. 24°49′46″ сх. д. / 48.64250° пн. ш. 24.82944° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78223, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с-ще Отинія, вул. Шевченка, 2 |
| Карта | |
  Сідлище | |
 Сідлище | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Сі́длище — село в Україні, в Отинійській селищній громаді Коломийського району Івано-Франківської області.
Історія
У часи йосифинської колонізації Галичини в урочищі Боднарівка села Майдан Середній поселилися німці і назвали колонію Бредтгайм (нім. — широкі будинки). Більшість жителів колонії були німцями, але польська адміністрація Галичини заселяла її також поляками і називала «Сєдліска Бредтгайм», що означало «Селище Бредтгайм».
1 липня 1924 р. розпорядженням Ради Міністрів Польщі з ґміни Майдан Середній Надвірнянського повіту вилучено присілок Сєдліска Бредтгайм і утворено з нього нову ґміну.[1]
Розпорядженням Ради міністрів 10 квітня 1934 року село Сєдліска Бредтгайм було передане з Надвірнянського повіту до Коломийського[2], а з 1 серпня 1934 р. включене до новоутвореної ґміни Свєнти Станіслав.
На 1.01.1939 в селі з 980 жителів було 180 українців, 220 поляків, 40 євреїв і 540 німців[3].
Після захоплення Галичини Радянським Союзом німців депортували в 1940 р. до Вартеґау і з назви села вилучили німецьку частину, а польську частину модифікували.
В 1940—1946 рр. часи називалося Сідлиська[4].
7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Сідлиська Коршівського району перейменовано на село Сідлище і Сідлиську сільську раду — на Сідлищенська.
Люди
- Шищук Пилип Михайлович (*1930, Сідлище — †1990) — дисидент, жертва репресій радянського режиму, студентом музичного училища у Станіславові був 31 травня 1957 арештований і засуджений Станіславським обласним судом 13 вересня 1957 за статтею 54-10 ч.1 КК УРСР (антирадянська пропаганда і агітація) до семи років виправно-трудових таборів. Похований у селі Молодилів.[5]
Примітки
- ↑ Dz.U. 1924 nr 16 poz. 168
- ↑ Dz.U. 1934 nr 36 poz. 326. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 28 вересня 2016.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 37, 119.
- ↑ Івано-Франківська область. Адміністративно-територіальний поділ. — Львів : Каменяр, 1965. — С. 55.
- ↑ Списки жертв. Архів оригіналу за 12 грудня 2016. Процитовано 16 серпня 2016.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
·
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).