YaChudo

Тепе-Сіалк

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Тепе-Сіалк
33°58′08″ пн. ш. 51°24′17″ сх. д. / 33.968888888889° пн. ш. 51.404722222222° сх. д.
Дата створення / заснування7 тисячоліття до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображення
Країна Іран[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна одиницяІсфахан[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце розташуванняКашан[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус спадщиниОб'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО і Іранська національна спадщина[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вказівки, як дістатисяجاده آسفالته کاشان به فین[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Керівник розкопокГіршман Роман Михайлович Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Тепе-Сіалк у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Сіалк, або Тепе-Сіалк (перс. تپه سیلک, букв. «Пагорб Сіалк») — археологічна пам'ятка на території центрального Ірану поблизу міста Кашан, де виявлені залишки двох зикуратів. Поселення існувало з епохи неоліту і до кінця бронзової епохи. Зикурат побудували приблизно в 3000 році до н.е. Культуру, що населяла цю територію, пов'язують з культурою річки Заянде [2].

Вперше Сіалк розкопала в 1930-ті роки команда французьких археологів на чолі з Романом Гіршманом.

Історія

Спільне дослідження Організації культурної спадщини Ірану, Лувру та Французького інституту досліджень в Ірані також підтверджує, що найдавніші поселення в Сіалку датуються приблизно 6000-5500 роками до н. е. [3] [4] Сіалкський зикурат був побудований близько 3000 року до н. е.

Ймовірно, що Сіалк і вся територія навколо нього виникли завдяки великим водним джерелам, що знаходяться поблизу, що чинні і сьогодні. Джерело Чешмех-є-Солейман (Соломонове джерело) приносить воду в цю місцевість з довколишніх гір протягом тисячоліть. Сад Фін, побудований у своєму теперішньому вигляді в XVII столітті, є популярною туристичною атракцією. Саме тут шахи династії Сефевідів проводили свій відпочинок далеко від своїх столиць. Ймовірно, що саме тут похований Абу Лулуа Фіруз, перський вбивця другого халіфа Умара ібн аль-Хаттаба (бл. 634-644 рр.). Всі ці останки знаходяться в тому ж місці, що й Сіалк.

Археологія

Кераміка з Тепе-Сіалк. У центрі — чаша, прикрашена леопардами; 4000-3800 рр. до н.е.; Луврський музей

Тепе-Сіалк розкопували три сезони (1933, 1934 і 1937) командою на чолі з Романом Гіршманом і його дружиною Танею Гіршман. [5][6][7] Дослідження, пов'язані з цим місцем, проводили Д.Е. Маккоун, Ю. Маджидзаде і П. Аміє. [8][9] Розкопки були відновлені на кілька сезонів в 1999 — 2004 рр. командою з Університету Пенсильванії та Організації культурної спадщини Ірану під керівництвом Садега Малека Шахмірзаді під назвою "Проект переосмислення Сіалка" [10][11][12][13] .

У 2008 — 2009 рр. іранська команда під керівництвом Хасана Фазелі Нашлі та за підтримки Робіна Конінгема з Даремського університету працювала на північному кургані, знайшовши 6 пізньонеолітичних поховань [14].

Артефакти з перших розкопок опинилися в основному в Луврі, хоча деякі з них можна знайти в Британському музеї, Метрополітен-музеї в Нью-Йорку, Національному музеї Ірану та у приватних колекціонерів. Ці артефакти складалися з деяких дуже тонко розписаних гончарних виробів [15].

Північний курган

Глиняна посудина, IV тиc. до н. е. з колекції Сіалк Національного музею Ірану в Тегерані.

Північний тепе є найдавнішим, його заселення датується кінцем VII тис. до н. е. Курган складається з двох шарів: Сіалк I (найдавніший) та Сіалк II. Архітектура шару Сіалк І є відносно примітивною. Виявлено поховання з глиняним посудом. Кераміка спочатку досить груба, але з часом стає більш якісною [16].

Архаїчний розписний посуд епохи Загех (бл. 6000-5500 рр. до н.е.) знайдено в Тепе-Сіалк I, шарах 1-2. Це ранній розписний посуд, який вперше був розкопаний в Тепе-Заге на рівнині Казвін [17]. У шарах 3, 4 і 5 кераміка має чітку поверхню з розписним декором. Все ще використовувалися кам'яні або кістяні знаряддя праці.

У шарі Сіалк II з'являються перші ознаки металургії. Археологічні матеріали, знайдені в будівлях цього періоду, свідчать про посилення зв'язків із навколишнім світом.

Південний курган

Тепе-Сіалк

Південне тепе має шари Сіалк III і IV. Перший, із семи шарів, відповідає V тис до н.е. і початку IV тис до н.е. (бл. 4000 р. до н.е.). Цей період є спадкоємним від попереднього і характеризується ускладненням архітектури (ліпна цегла, використання каменю) та ремесел, особливо металургійного. Під час ранніх розкопок було знайдено п'ять протоеламських табличок. Як і інші віддалені пам'ятки з протоеламським письмом, вони були загублені на деякий час [18]. Нещодавні роботи знайшли на південному кургані докази фактичної окупації з протоеламського періоду [13].

Металургія срібла

Ймовірно Тепе-Сіалк був важливим центром виробництва металу в центральному Ірані за часів Сіалк III і Сіалк IV. Значна кількість металургійних залишків була знайдена під час розкопок в 1990-х роках і пізніше, а саме велика кількість шматків шлаку, глету, тиглів і форм [19].

У Таппе-Сіалк були знайдені найдавніші у світі докази виробництва срібла — шматочки глету та шлак.

"Шматочки деревного вугілля, знайдені в одній з печей, в якій були знайдені фрагменти літаргету, дали радіовуглецеву дату 3660-3520 рр. до н.е., що робить їх найдавнішими з відомих на сьогоднішній день фрагментів такого процесу в стародавньому світі"

[20].

На деяких інших стародавніх пам'ятках Ірану того ж часу також було виявлено виробництво срібла, наприклад, в Арісмані та Тепе-Гіссар. Ці городища відносять до періодів Сіалк III-IV та Гіссар II-III.

Культурний розвиток

Економічна табличка з числовими знаками. Протоеламське письмо на глині, Сузи, період Урука (3200 р. до н.е. - 2700 р. до н.е.). Відділ східних старожитностей, Лувр.

Шар Сіалк IV починається в другій половині IV тисячоліття. Для найдавніших підперіодів Сіалк IV існують зв'язки з месопотамськими цивілізаціями Урук та Джемдет-Наср.

Пізніше матеріал схожий на матеріал Сузи III (протоеламський рівень), був знайдений у протоеламському горизонті в Сіалку, про що також свідчить знахідка тут кількох протоеламських глиняних табличок.

У цьому ж шарі Сіалк IV були знайдені руїни найстарішого зикурату в світі.

Цей період закінчується тимчасовим занедбанням городища на початку ІІІ тис до н.е..

ІІ тис до н.е.

Глечик з мостоподібним носиком з Тепе-Сіалк, близько 800-600 рр. до н.е.; полірований посуд, лощений, червонувато-помаранчевий розпис. Висота: 20 см. Окружний художній музей Лос-Анджелеса

Після понад тисячолітнього забуття городище Сіалк знову заселяють у другій половині ІІ тис до н.е.. Ця остання фаза заселення городища поділяється на два періоди: Сіалк V та Сіалк VI. Археологічний матеріал цих двох періодів здебільшого був знайдений у двох некрополях, названих некрополем А і некрополем Б. Перший з них представляє Сіалк V, а другий — Сіалк VI.

Перший представляє шар Сіалк V. Тут знайдено зброю та інші предмети з бронзи, а також ювелірні прикраси та деякі залізні вироби. Кераміка сіро-чорна або червона, іноді з деякими прикрасами, що складаються з геометричних візерунків, і може бути порівняна з предметами, що походять з місць в долині Горган (пізніші шари Тюренг-Тепе і Тепе-Гіссар).

Галерея

  • Скелет віком 5500 років та інші артефакти представлені в експозиції для відвідувачів
    Скелет віком 5500 років та інші артефакти представлені в експозиції для відвідувачів
  • Фрагмент стіни другої платформи першого із зикуратів
    Фрагмент стіни другої платформи першого із зикуратів
  • Вид на південний фасад останків першого зикурата
    Вид на південний фасад останків першого зикурата
  • Керамічний посуд, 4 тис. рік до н. е. Представлений в колекції артефактів з Сіалка в Національному музеї Ірану в Тегерані
    Керамічний посуд, 4 тис. рік до н. е. Представлений в колекції артефактів з Сіалка в Національному музеї Ірану в Тегерані
  • Кераміка з Сіалка
    Кераміка з Сіалка
  • Сіалк
    Сіалк
  • Кераміка з Сіалка. Лувр
    Кераміка з Сіалка. Лувр
  • Економічна табличка з цифровими знаками. Протоеламський напис в глині, Сузи, Урукський період (від 3200 р. до н.е. до 2700 р. до н.е.). Відділ східних старожитностей, Лувр
    Економічна табличка з цифровими знаками. Протоеламський напис в глині, Сузи, Урукський період (від 3200 р. до н.е. до 2700 р. до н.е.). Відділ східних старожитностей, Лувр
  • Деталі стіни другої платформи першого тепе
    Деталі стіни другої платформи першого тепе
  • Гробниця
    Гробниця
  • Відреставровані будівлі
    Відреставровані будівлі
  • Команда Гіршмана в Сіалку в 1934: Роман Гіршман, Таня Гіршман і доктор Контенау
    Команда Гіршмана в Сіалку в 1934: Роман Гіршман, Таня Гіршман і доктор Контенау

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. ↑ Cultural Heritage Organization of Iran (CHN) report: "Zayandeh Rood Civilization Linked to Marvdasht and Sialk". Accessed January 30, 2007. Link: Chnpress.com [Архівовано 2009-02-09 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Fazeli, H., Beshkani A., Markosian A., Ilkani H., Young R. L. 2010 The Neolithic to Chalcolithic Transition in the Qazvin Plain, Iran: Chronology and Subsistence Strategies: in Archäologische Mitteilungen Aus Iran and Turan 41, pp. 1-17
  4. ↑ Matthews, R. and Nashli, H. F., eds. 2013 The Neolithisation of Iran: the formation of new societies. British Association for Near Eastern Archaeology and Oxbow Books, Oxford, pp272.
  5. ↑ Roman Ghirshman, Fouilles de Sialk près de Kashan, 1933, 1934, 1937, vol. 1, Paul Geuthner, 1938
  6. ↑ Ghirshman, Fouilles de Sialk, vol. 2, Paul Geuthner, 1939
  7. ↑ Spyoket, Agnès. Ghirshman, Tania (PDF). Breaking Ground: Women in Old World Archaeology. Translated by Sylvie Marshall. Brown University. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2022.
  8. ↑ D. E. McCown, The Comparative Stratigraphy of Early Iran, Studies in Ancient Oriental Civilization no. 23, Oriental Institute of Chicago, 1942
  9. ↑ Yousef Majidzadeh, Correction of the Internal Chronology for the Sialk III Period on the Basis of the Pottery Sequence at Tepe Ghabristan, Iran, vol. 16, pp. 93-101, 1978
  10. ↑ S.M. Shahmirzadi, The Ziggurat of Sialk, Sialk Reconsideration Project Report No. 1, Archaeological Research Center. Iranian Cultural Heritage Organization, 2002, (Persian)
  11. ↑ S.M. Shahmirzadi, The Silversmiths of Sialk, Sialk Reconsideration Project Report No. 2, Archaeological Research Center. Iranian Cultural Heritage Organization, 2003, (Persian)
  12. ↑ S.M. Shahmirzadi, The Potters of Sialk, Sialk Reconsideration Project Report No. 3, Archaeological Research Center. Iranian Cultural Heritage Organization, 2004, (Persian)
  13. ↑ а б S.M. Shahmirzadi, The Smelters of Sialk, Sialk Reconsideration Project Report No. 4, Archaeological Research Center. Iranian Cultural Heritage Organization, 2005, (Persian)
  14. ↑ [1] A. Sołtysiak and H. Fazeli Nashli, Short Fieldwork Report: Tepe Sialk (Iran), seasons 2008–2009, Bioarchaeology of the Near East, vol. 4, pp.69–73, 2010
  15. ↑ [2]Qanbari-Taheri, Nasim, and Parviz Holakooei. "Characterisation of a painted pottery vessel excavated at the site of Tepe Sialk, Kashan, central Iran." The Old Potter's Almanack 21.1, pp. 12-18, 2016
  16. ↑ Les Recherches Archéologiques Françaises en Iran. Novembre 2001, Téhéran. Institut Français de Recherche en Iran, Musee du Louvre, ICHO
  17. ↑ Robert H. Dyson (2011), CERAMICS: The Neolithic Period through the Bronze Age in Northeastern and North-central Persia. iranicaonline.org
  18. ↑ Nashli, Hassan Fazeli, et al., "Deciphering the chronology of Tepe Sialk (South)“Ziggurat”, North Central Iranian Plateau, through optically stimulated luminescence (OSL) dating", Journal of Archaeological Science: Reports 48, 2023
  19. ↑ Nezafati N, Pernicka E, Shahmirzadi SM. Evidence on the ancient mining and metallurgy at Tappeh Sialk (Central Iran) In: Yalcin U, Özbal H, Pasamehmetoglu HG, editors. Ancient Mining in Turkey and the Eastern Mediterranean. Ankara: Atilim University; 2008. p. 329–349. researchgate.net
  20. ↑ Nezafati N, Pernicka E. Early Silver Production in Iran. Iranian Archaeology 2012;3: 38–45

Література

  • Les Recherches Archéologiques Françaises en Iran. Nov 2001, Téhéran. Institut Français de Recherche en Iran, Musée du Louvre, ICHO.
  • The Ziggurat of Sialk, Sadegh malek Shahmirzadi, Massoud Azarnoush, Seifollah Aminian et al. 2002. ISBN 964-7483-28-7

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).