YaChudo

Сьєрра-Морена

Переглядів: 1. Оновлено 10.11.2026.

Сьєрра-Морена
38°22′12″ пн. ш. 3°49′47″ зх. д. / 38.370097264966° пн. ш. 3.8296314781157° зх. д.
Країна  Іспанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Регіон Бадахос
Хаен
Севілья
Кордова
Сьюдад-Реаль
Уельва Редагувати інформацію у Вікіданих
Тип гірський хребет Редагувати інформацію у Вікіданих
матеріал граніт
Висота 1324 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Сьєрра-Морена. Карта розташування: Іспанія
Сьєрра-Морена
Сьєрра-Морена
Сьєрра-Морена (Іспанія)
Мапа
CMNS: Сьєрра-Морена у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Сьєрра-Морена (ісп. Sierra Morena) — гори на півдні плоскогір'я Месета в південній частині Іспанії. Протяжність 400 км. Формують вододіл між басейнами річок Гвадалквівір та Гвадіана. Найвища точка — гора Баньюела (1332 м) у масиві Сьєрра-Мадрона; південний схил хребта різко обривається до Андалуської низовини. Інші відомі вершини: Коррал-де-Боррос (1312 м) та Серро-де-ла-Естрелла (1298 м).

Хребет складений кристалічними гірськими породами та утворився внаслідок підняття, викликаного рухом у північному напрямку Африканської плити. Є родовища руд міді та мангану, ртуті; піритів, деякі з них розробляють із давніх часів. Схили Сьєрра-Морени покривають вічнозелені чагарникові угруповання та широколистяні ліси (дуб, бук, каштан).

Назва «Сьєрра-Морена» має легендарну репутацію в іспанській культурі та традиціях і відбита в міфах. Наприклад, в історіях про бандитів (Los bandidos de Sierra Morena), гігантську змію (El Saetón de Sierra Morena)[1], хлопчика Маркуса, вихованого вовками[2] та інших легендах.[3] Ці гори також згадано у знаменитій мексиканській пісні «Сіеліто Ліндо» і в одній із найвідоміших традиційних іспанських пісень «Soy Minero» в інтерпретації Антоніо Моліни.

Сьєрра-Морена у літературі

Опис

Сьєрра-Морена простягається на 450 км у східному напрямку від верхньої течії річки Гвадалмена в Сьєрра-дель-Релумбрар до північно-західної провінції Уельва, сягаючи Португалії. Система є результатом підняття, викликаного тиском Африканської плити, що рухається на північ. Вона складається з твердих палеозойських порід, таких як граніт і кварцит, а також м'якших матеріалів, таких як сланець і гнейс.

Її назва, що приблизно означає «темний хребет», походить, найпевніш, від темного кольору деяких скель і рослинності, що населяє хребти гірської системи.[8] У деяких документах її також згадано як Сьєрра-Маріаніка[9].

Раніше це був прикордонний район, навколо була велика дика місцевість з незначним населенням, і ці гірські перевали були важливими для сполучення між Андалусією та центральною частиною Іспанії.

Піки хребтів у середньому не дуже високі, і фактично найвища точка Сьєрра-Морени — найнижча серед усіх гірських систем Піренейського півострова. Однак вони близькі за висотою, в середньому між 600 і 1300 м по всій гірській системі. Оскільки вони утворюють південну околицю Центрального Іберійського плато, то північні райони Сьєрра-Морени здебільшого ледь піднімаються над рівнем навколишнього плато. Тим не менш, Сьєрра-Морена виглядає як справжній гірський ланцюг, який можна побачити на півдні Андалуської низовини, з вражаючими південними схилами та ущелинами. Розташований у провінції Хаен крутий каньйон Деспеньяперрос, утворений однойменною річкою, зі стрімкими стінами висотою понад 500 метрів, є перевалом для перетину Сьєрра-Морени в Андалусії з півночі півострова.

Історія

На перевалах Сьєрра-Морени є цінні родовища свинцю, срібла, ртуті та інших металів, деякі з них експлуатували з доісторичних часів. Стародавні ібери використовували гірські перевали як прохід між високим плато на півночі та басейном Гвадалквівіру.[10]

Ці похмурі гори за старих часів були відомі тим, що їх часто відвідували бандити та розбійники.[11] З метою заселення гірської зони, під час правління Карла III 1767 року започатковано Нові володіння Сьєрра-Морени та Андалусії.[12] Як наслідок область навколо Ла-Кароліни заселено німецькими, швейцарськими та фламандськими фермерськими сім'ями. Однією з цілей було створення безпечних точок для зупинки в пустельному регіоні, розташованих на прийнятній відстані одна від одної.

Відома «дитина, вихована вовками» Маркос Родрігес Пантоха народився в Аньйорі, в центрі Сьєрра-Морени в тому районі, який зараз є природним парком Сьєрра-де-Карденья-і-Монторо. Фільм «Серед вовків» кордовського режисера Херардо Олівареса засновано на історії його життя.[13]

Громадянська війна в Іспанії

Сьєрра-Морена була важливою точкою багатьох битв і сутичок протягом усієї громадянської війни в Іспанії.

Битва при Серро-Муріано, яка є частиною наступу Кордови в регіоні в серпні 1936 року, стала відома завдяки фотографії «Солдат, що падає» авторства Роберта Капи, яка відбиває трагічну долю Іспанської республіки.[14]

Битва при Вальсекільйо за участю естремадуранської армії проходила в період з 5 січня по 4 лютого 1939 року трохи далі на захід, у районі перевалу.

Екологія

Сьєрра-Морена — одне з останніх місць проживання загроженої іспанської рисі. Інші рідкісні тварини регіону: іберійський вовк (2019 року, в рамках Ініціативи щодо великих хижаків у Європі, його оголошено видом, що зникає), кабан, олень, могильник іспанський і беркут.

Колодязі і стави в багатьох районах ареалу забезпечують місце існування для іспанського тритона, стан якого близький до загрозливого.

2015 року на Національному географічному каналі знято документальний фільм з оглядом деяких видів дикої природи регіону.

Примітки

  1. ↑ El Saetón de Sierra Morena. 20 escapadas de leyenda [Саетон Сьєрра-Морени. 20 легендарних місць для відпочинку] (ісп.). Архів оригіналу за 1 травня 2013.
  2. ↑ La historia del niño lobo de Sierra Morena [Історія хлопчика-вовка з Сьєрра-Морени] (ісп.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  3. ↑ Leyendas vivientes de Sierra Morena [Живі легенди Сьєрра-Морени] (ісп.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  4. ↑ Вигадливий ідальго Дон Кіхот Ламанчський.
  5. ↑ Карамзин Н. М. Избранные сочинения в двух томах. Том 1. Жизнь и творчество Н. М. КАРАМЗИНА. Вступительная статья П. Беркова и Г. Макагоненко. historic.ru (рос.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 19 грудня 2019.
  6. ↑ ФЭБ: Гуковский. Карамзин. — 1941 (текст). feb-web.ru (рос.). Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 19 грудня 2019.
  7. ↑ Ян Потоцький. Рукопис, знайдений у Сараґосі. textbook.com.ua. Процитовано 20 травня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. ↑ Архів даних про рельєф. Архів оригіналу за 30 березня 2013.
  9. ↑ MORENA, Sierra [Сьєрра-Морена: велика енциклопедія Іспанії] (ісп.). Архів оригіналу за 9 червня 2013.
  10. ↑ La sierra de los bandidos [Земля бандитів] (ісп.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  11. ↑ De Bandidos y Bandoleros Sorianos en la Berlanga del XVIII [Про бандитів і бандолерос Соріано в Берланзі XVIII століття] (ісп.). Архів оригіналу за 12 липня 2011. Процитовано 22 жовтня 2019.
  12. ↑ LA ILUSTRACIÓN DE SIERRA MORENA Y ANDALUCÍA [Ілюстрації Сьєрра-Морени та Андалусії] (ісп.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  13. ↑ Entre lobos [Серед вовків]. www.sensacine.com (ісп.). Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
  14. ↑ LA IDENTIDAD DE “TAINO” EN UNA FOTO ATRIBUIDA A ROBERT CAPA [Ідентифікація особи «Тайно» на фотографії, яку приписують Роберту Капі] (ісп.). Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 22 жовтня 2019.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).