Сьо Тай

Сьо Тай яп. 尚泰王
19-й король (ван) Рюкю з другої династії Сьо
8 червня 1848 — 30 березня 1879
Попередник:	Сьо Іку
Спадкоємець:	посаду скасовано; анексія Японією острів Рюкю
Народження:	3 серпня 1843  Shuri, Наха, Рюкюська держава
Смерть:	19 серпня 1901 (58 років)  Фуджіміd, Токіо
Країна:	Рюкюська держава  Японська імперія
Рід:	Second Shō Dynastyd
Батько:	Сьо Іку
Мати:	Gentei, Sashiki Ajiganashid
Шлюб:	Kenshitsu, Sashiki Ajiganashid
Діти:	Shō Tend, Shō Ind, Shō Jund і Manabetaru, Princess Amurod
Медіафайли у Вікісховищі

Сьо́ Та́й (яп. 尚泰, しょうたい; 3 серпня 1843 — 19 серпня 1901) — 25-й ван Рюкю в 1847—1872 роках, 19-й і останній ван з Другої династії Сьо, перший і останній правитель Рюкю-хана в 1872—1879 роках.

Сьо Тай народився 1843 року. Він був другим сином рюкюського правителя Сьо Іку. 1847 року, через смерть свого старшого брата, 4-річний Тай був оголошений наступним ваном Рюкю. 1866 року посланець Цінського імператора Чжао Сінь привіз йому ярлик та регалії вана^[1].

Тай правив у неспокійну для Рюкю епоху. Державна скарбниця була майже пуста, а рюкюські селяни потерпали від нестачі землі та неврожаїв. Берегові води країни постійно турбували імперіалістичні держави Європи та США. Японія ж вимагала негайного приєднання до себе та розриву стосунків з Китаєм^[1].

1872 року японський уряд перейменував Рюкюську державу на автономний уділ Рюкю-хан, а Тая проголосив удільним ваном. Правителя також прирівняли до японської титулованої шляхти й дарували титул маркіза. 1879 року японський емісар Мацуда Мітіюкі силою змусив Тая визнати анексію Рюкю й заснування префектури Окінава. Правитель зі своїм урядом був змушений покинути столичний замок Сюрі^[1].

Решту життя колишній рюкюський ван провів у своїй садибі в Токіо. Він помер 19 серпня 1901 року. Тая поховали у мавзолеї Тамадун, «Палаці монарших душ» на Окінаві^[1].

Сьо Тай // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

• (яп.) Біографія Сьо Тая [Архівовано 27 квітня 2013 у Wayback Machine.]