Сьо Сеі

Сьо Сеі
4-й король (ван) Рюкю з другої династії Сьо
1526 — 1555
Попередник:	Сьо Сін
Спадкоємець:	Сьо Ґен
Народження:	1497[1]  Шюрі, Рюкюська держава
Смерть:	1555[1]
Країна:	Рюкюська держава
Рід:	Second Shō Dynastyd
Батько:	Сьо Сін
Мати:	Kakō, Umitogane Ajiganashid
Шлюб:	Tsukikō, Umimasengani Ajiganashid
Діти:	Сьо Ґен і Ie Chōgid
Сьо Сеі у Вікісховищі

Сьо Сеі (яп. 尚清; 1497 — 25 червня 1555) — 10-й ван Рюкю в 1526—1555 роках.

Походив з Другої династії Сьо. П'ятий син вана Сьо Сіна і Умітогані Адзіґанасі. Народився 1497 року. Згодом отримав титул принца Накагусуку. Внаслідок інтриг своєї матері Сьо Сін позбавив статусу спадкоємця трону свого старшого сина Сьо Іко, передавши титул спадкоємця Сьо Сеі.

1526 року після смерті батька успадкував владу. Через загибель рюкюського посланця династія Мін не дізналася про це, тому китайське визнання Сьо Сеі ваном прибуло лише 1534 року.

Загалом продовжив політику попередника. 1532 року під його патронатом було завершено складання праці «Оморі-соусі» (збірку священних співів). 1537 року придушив повстання на острові Амамі Осіма.

Водночас стикнувся з загрозою з боку японських піратів (відомих як вако), що почали загрожували великій посередницькій торгівлю рюкюських купців. 1542 роках мусив залагоджувати конфлікт рюкюських і китайських купців.

1553 року наказав відремонтувати порт Наха, яким зміцнено фортецею. Помер 1555 року. Йому спадкував другий син Сьо Ґен.

• Kerr, George H. (1965). Okinawa, the History of an Island People. Rutland, Vermont: C.E. Tuttle Co. OCLC 39242121
• Smits, Gregory. (1999). Visions of Ryukyu: Identity and Ideology in Early-Modern Thought and Politics, Honolulu: University of Hawaii Press. ISBN 978-0-824-82037-4

1. ↑ ^{а б} https://mairi.me/-/1011080