YaChudo

Су Су Нвей

Переглядів: 0. Оновлено 07.11.2026.

Су Су Нвей
Народилася1971 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна М'янма Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітична діячка Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяНаціональна ліга за демократію Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Нагорода Homo Homini (2007)

John Humphrey Freedom Awardd

Су Су Нвей (бірм. စုစုနွေး, також знана як Су Су Нве; нар. 1971, Тан Манаїнг, Янгон, М'янма) — бірманська активістка за демократію та політична ув'язнена. 2005 року стала першою громадянкою М'янми, яка успішно подала до суду на місцевих посадовців згідно з законом 1999 року про примусову працю[1].

Біографія

Народилася в селі Тан Манаїнг неподалік Янгона, Янгон, М'янма[2]. Вона подала скаргу після того, як місцева Рада миру та розвитку сільського округу разом з іншими жителями села змусили працювати на проєкті будівництва дороги[2]. Справу потім продовжили юристи Національної ліги за демократію. За результатами розгляду справи 3 вересня 2004 року голову Ради миру та розвитку сільського округу Танманаїнг Сейн По засудили до 16 місяців ув'язнення, а інші члени: К'яв Тхін, Мьїнт Тейн та Аун Кхін отримали по вісім місяців в'язниці. Після судового розгляду Су Су Нвей заявила, що Сейн По пройшов повз неї на дорозі з товаришем і сказав їй, що її слід «забити до смерті»[2].

2005 року новий міський голова звинуватив її у домаганнях і наклепі — тактиці, яку Азійська комісія з прав людини назвала поширеною практикою помсти проти бірманських активістів[2]. Су Су Нвей засудили до 18-місячного терміну ув'язнення у в'язниці Інсейн[3]. Перед винесенням вироку вона сказала журналістам: «У мене немає ні відповідальності, ні влади, ні посади. Вони замишляють змову проти звичайної хворої дівчини і подають на неї до суду, бо бояться. Якщо вони так бояться, то наша сторона перемагає»[4].

У лютому 2006 року спробувала подати апеляцію до Верховного суду, але її справу відхилили після відхилених апеляцій до окружних судів[5]. 6 червня 2006 року звільнена завдяки міжнародному тиску з боку уряду США, Міжнародної організації праці, Організації Об'єднаних Націй та неурядових організацій[6].

2012 року заснувала Спілку фермерів М'янми та стала її головою. З 2018 року навчала членів спілки земельному праву.

Друге ув'язнення

Більшу частину 2007 року переховувалася, але взяла участь у серпневих протестах проти високих цін на пальне, ледве уникнувши другого арешту[7]. 13 листопада 2007 року заарештована за розміщений банер біля готелю, де зупинився посланник ООН з прав людини Паулу Піньєйру[8].

11 листопада 2008 року засуджена до 12 років і шести місяців позбавлення волі[3]. У лютому 2009 року термін скоротили на чотири роки. Відбувала строк у в'язниці Камті в області Сакайн[8]. Вона страждає на вроджену ваду серця та високий кров'яний тиск, і спочатку співробітники в'язниці відмовили їй у прийманні серцевих препаратів[4]. 20 травня 2009 року ушпиталена, і хоча вона одужала, Amnesty International повідомляла, що співробітники в'язниці відмовляли їй у побаченнях з рідними, достатньому харчуванні, чистому одязі та належному медичному догляді[7].

Звільнення

Су Су Нвей у своїй квартирі в Янгоні, М'янма, 26 січня 2013 року

10 жовтня 2011 року звільнена разом з коміком Зарганаром та активістом студентської групи «Покоління 88» Зав Тетом Ко Ко в рамках серії амністій для політичних в'язнів[9].

Визнання

2005 року відзначена нагородою за права людини від Національної ліги захисту прав[8]. Наступного року нагороджена премією Джона Гамфрі за свободу від канадської правозахисної групи «Права та демократія»[3]. 2007 року організація «Люди в біді» нагородила Су Су Нвей, Пху Пху Тхін і Нілар Тейн нагородою «Homo Homini»[10]. Amnesty International вважає її в'язнем сумління та «пріоритетною справою»[7]. UNISON, друга за величиною профспілка Великої Британії, 23 вересня 2010 року виступила з заявою від її імені, а генеральний секретар Дейв Прентіс і депутатка парламенту від Ліверпуля Лусіана Бергер сфотографували з її іменем на руці для кампанії Amnesty International[11][12].

Примітки

  1. ↑ UPDATE (Burma): Local officials seek revenge against villager who obtained first successful forced labour prosecution. humanrights.asia.
  2. ↑ а б в г UPDATE (Burma): Local officials seek revenge against villager who obtained first successful forced labour prosecution. Asian Human Rights Commission. 24 травня 2005. Процитовано 17 квітня 2011.
  3. ↑ а б в BURMA: Complaints against forced labour blocked and victims punished. Asian Human Rights Commission. 3 вересня 2004. Архів оригіналу за 27 травня 2005. Процитовано 7 червня 2006.
  4. ↑ а б Richard C. Paddock (21 травня 2006). In Myanmar, a New Voice for Human Rights. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 27 січня 2013. Процитовано 17 квітня 2011.
  5. ↑ Burmese junta rejects human rights defender case. BBC News. Процитовано 2 лютого 2006.
  6. ↑ Aung Lwin Oo. Burmese human rights defender released. The Irrawaddy. Архів оригіналу за 17 квітня 2007. Процитовано 7 червня 2006.
  7. ↑ а б в SU SU NWAY: LABOR ACTIVIST. Amnesty International. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 17 квітня 2011.
  8. ↑ а б в Su Su Nway Prisoner Profile (PDF). Assistance Association for Political Prisoners (Burma). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2011. Процитовано 5 листопада 2010.
  9. ↑ Political prisoner release should prompt continued pressure on Myanmar. Amnesty International. 14 жовтня 2011. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014.
  10. ↑ People in Need. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 17 квітня 2011.
  11. ↑ Raise your hand for Burma's Su Su Nway. Unison National. UNISON. 23 вересня 2010. Процитовано 17 квітня 2011.
  12. ↑ Showing solidarity for Burmese Political Prisoners. LucianaBerger.com. 6 листопада 2010. Архів оригіналу за 23 грудня 2010. Процитовано 17 квітня 2011.

Література

  • Paddock, Richard C. (21 червня 2006). In Myanmar, a New Voice for Human Rights. Los Angeles Times.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).