Суржинці
| село Суржинці | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський |
| Тер. громада | Слобідсько-Кульчієвецька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA68020230160030543 |
| Основні дані | |
| Населення | 39 |
| Площа | 0,377 км² |
| Густота населення | 103,45 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32354 |
| Телефонний код | +380 3849 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°40′17″ пн. ш. 26°46′52″ сх. д. / 48.67139° пн. ш. 26.78111° сх. д. |
| Водойми | річка Тернава |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32354, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Кульчіївці |
| Карта | |
Суржинці | |
Суржинці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Су́ржинці — село в Україні, в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області.
Суржинці називають село «Подільською Швейцарією».
Географія
Село Суржинці знаходиться на березі річки Тернава за 18 км. від Кам'янця-Подільського. Через село проходить автомобільна дорога Т 2317.
Історія
На території села знайдено таємничий суржинецький ідол неподалік річки Тернавка, ще у 70-х роках минулого століття. За словами істориків, він був розташований не на місці капища, а перевезений на околицю села та встановлений, ймовірніше, як межовий знак. Попередньо його відносять до доби пізнього неоліту.[1]
Перша згадка про поселення в другій половині XVII століття. У 1578 року згадано про хутір чи село Палютинці. Було розташоване на річці Тернава нижче від села Суржинці показане на карті на південний захід від Суржинців на правому березі Тернави.[2]
1891 року селі була школа грамоти, за словами Юхима Сіцінського.
Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.
В 1932–1933 селяни села пережили жахливі події — Голодомор.
У селі мешкало досить багато поляків. Більшість з них були виселені за радянських часів до Казахстану.
Наприкінці 60-их Суржинці опинилися списку серед малоперспективних сіл.
З 1991 року в складі незалежної України.
З 14 серпня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Слобідсько-Кульчієвецької сільської громади[3], до цього органом місцевого самоврядування була Кульчієвецька сільська рада.
Населення
Населення становить 39 осіб за переписом 2001 року.
Станом на 2020 рік в селі мешкало 27 осіб.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кіл-ть | Частка |
|---|---|---|
| українська | 37 | 94.87% |
| російська | 2 | 5.13% |
| Усього | 39 | 100% |
Туризм
Село розташоване в яру річки Тернава і має дуже гарні краєвиди схилів, які засаджені хвойними і грабовими лісами, недарма цю місцевість називають «Подільською Швейцарією». В поселені діє декілька еко-садиб, за рахунок не великої кількості жителів села, тут зберігається первина природа і природня тиша.
Природа
- Національний природний парк «Подільські Товтри». Село лежить у межах парку.
- Три поля з тюльпанами на обох берегах Тернави[5]
- Суржинецький яр
Див. також
- Поділля — історико-географічна область.
Галерея
-
Вигляд на село -
Сільська вулиця -
Садиба "Пілігрім" -
Сільський пейзаж -
Краєвиди біля села
Примітки
- ↑ Суржинці: тюльпанова долина і колиска прадавніх ідолів
- ↑ Палютинці
- ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
- ↑ http://kamienczanka.livejournal.com/252991.html
Джерела
- Із Сурженців привезли хрещеного ідола Архівовано серпень 15, 2016 на сайті Wayback Machine., 30.07.216
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
