YaChudo

Суперфлет

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

Суперфлет (англ. Superflat) — напрям постмодерного мистецтва, заснований японським сучасним художником Такаші Муракамі та натхненний манґою й аніме. Термін не має чіткого визначення, оскільки Муракамі не прагне обмежувати розвиток цього напряму, залишаючи простір для його подальшої еволюції.[1][2]

«Суперфлет» — також назва художньої виставки 2000 року, куратором якої був Муракамі. Виставка побувала у Вест-Голлівуді, Міннеаполісі та Сіетлі.[3]

Опис

Муракамі використовує термін «суперфлет» для опису різних форм пласкості в японській графіці, анімації, популярній культурі та образотворчому мистецтві, а також для характеристики поверховості японської споживацької культури.[4] Цей напрям знайшов прихильників і серед американських художників, які створили його різновид — SoFlo Superflat.

Муракамі наводив як приклад суперфлету твір Кацусіки Хокусая «Гроза під вершиною» (1830–1832). Отже, напрям не обмежується лише сучасним мистецтвом і може охоплювати давніші японські твори.

Муракамі визначає суперфлет широко, тому тематика робіт є різноманітною. Деякі художники досліджують споживацтво та сексуальні фетиші в японській культурі після Другої світової війни. Інші зосереджуються на страху дорослішання. У творах Йосітомо Нари можна побачити грайливі графіті, виконані в дитячій манері на тлі традиційних японських образів укійо-е. На формування поглядів Муракамі також вплинув режисер Хідеакі Анно.[5]

Скульптор Боме, один із художників, представлених на першій виставці Superflat, відомий роботами, заснованими на персонажах аніме в стилі бісодзьо. Художник Mr. також пов'язаний із цим мистецьким середовищем, хоча трактує власні роботи як вираження особистих фантазій, а не як культурний коментар.[6]

Художники

До художників, пов'язаних із суперфлетом, належать Тіхо Аошіма, Кейїті Танаамі, Аяко Роккаку, Махомі Куніката, Саюрі Мітіма, Йосітомо Нара, Юко Ямагуті, Ая Такано, Юсуке Накамура, Томокадзу Мацусіма, Себастьян Масуда, Фантазіста Утамаро та Такаші Муракамі.[7]

На виставках суперфлету також демонстрували роботи аніматорів і авторів манґи, зокрема Кодзі Морімото, Кейти Такахасі, Сейдзо Ватасе, Сейїті Хаясі, Хібікі Йосідзакі та Хітосі Томідзави, автора манґи «Alien 9» і «Milk Closet».

Походження

На формування концепції суперфлету вплинули різні чинники. У своєму маніфесті Муракамі описував «суперпласкість» як самобутню японську концепцію, що поєднує минуле, сучасність і майбутнє в культурі, яка зазнала значного західного впливу.[8]

Джерелом натхнення для Муракамі стало мистецтво періоду Едо, зокрема твори Кано Сансецу, Іто Дзякутю, Соги Сьохаку та Кацусіки Хокусая. Художник також спирався на дослідження мистецтвознавця Нобуо Цудзі, який аналізував, як композиція японського живопису спрямовує погляд глядача.

Особливості суперфлету виявляються в широких горизонтальних композиціях, пласких поверхнях і взаємодії зображення з глядачем. Прикладом є картина Муракамі «727», виконана акрилом на трьох панелях. У центрі зображено його альтер его — персонажа Mr. DOB, який рухається на стилізованій хвилі, що відсилає до відомої роботи Хокусая «Велика хвиля в Канаґаві».

Муракамі та Цудзі також проводять паралелі між суперфлетом і японською анімацією. Зокрема, у маніфесті Муракамі згадується аніматор Йосінорі Канада, у роботах якого простежується динамічна композиція, споріднена з прийомами традиційного японського мистецтва.

Ще одним чинником становлення суперфлету стала економічна криза в Японії 1990-х років. Дослідник Майкл Дарлінг пов'язував поширення споживацтва та захоплення модними тенденціями з культурою поверховості, яку також відображає концепція суперфлету.[9]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Avella, Natalie (2004). Graphic Japan: From Woodblock and Zen to Manga and Kawaii. Rotovision. с. 111. ISBN 2-88046-771-3.
  2. ↑ Steinberg, Marc Aaron (2002). Emerging from Flatness: Murakami Takashi and Superflat Aesthetics (Дипломна робота). ProQuest.
  3. ↑ Hauser, Kitty (Жовтень 2004). Superflat: Kitty Hauser on Fan Fare. Artforum International. 43: 129.
  4. ↑ Superflat (Art Exhibit Review). Artnet. 18 січня 2001.
  5. ↑ Lunning, Frenchy (2006). Emerging Worlds of Anime and Manga. University of Minnesota Press. с. 133. ISBN 0-8166-4945-6.
  6. ↑ Chen, Aric (Травень 2007). Candy Man. Hint Fashion Magazine.
  7. ↑ Superflat. Artnet. 14 січня 2001.
  8. ↑ Murakami, Takashi (1 листопада 2000). Superflat. Madora Shuppan. ISBN 978-4944079209.
  9. ↑ Darling, Michael (2001). Plumbing the Depths of Superflatness. Art Journal. 60 (3): 76—89. doi:10.2307/778139.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).