Сун Мейлін
| Сун Мейлін | |
|---|---|
кит. 宋美齡  | |
 | |
| Перша леді Республіки Китай | |
| 20 травня 1948 — 5 квітня 1975 | |
| Президент | Чан Кайші |
| Наступник | Лю Чічун |
| Народився | 4 березня 1898[1][2][…] Пудун, Shanghai International Settlementd |
| Помер | 23 жовтня 2003[1][2][…] (105 років) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1][4] |
| Похований | Фернкліффd[5] |
| Відомий як | політична діячка, громадська діячка, активістка |
| Країна |  Династія Цін Республіка Китай (1912—1949) США |
| Alma mater | Коледж Веллслі (1917)[3], Wesleyan Colleged (1913)[6] і Piedmont Universityd |
| Політична партія |  ГоміньданРеспубліканська партія США |
| Батько | Чарлі Сун |
| Мати | Ні Гуйджень |
| У шлюбі з | Чан Кайші |
| Діти | Цзян Цзін-го (пасинок) Цзян Вейго (прийомний) |
| Рідня | Сун Цінлін (сестра) Сун Айлін (сестра) |
| Релігія | Методизм |
| Нагороди |  |
| Підпис |  |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Сун Мейлін (кит. трад.: 宋美齡; піньїнь: Sòng Měilíng; також відома як Мадам Чан Кайші або Мадам Чан; 5 березня 1897—23 жовтня 2003) — китайська політична діячка, дружина Генералісимуса та Президента Республіки Китай Чан Кайші, Перша леді Республіки Китай.
Життєпис
Сун Мейлін народилася в сім'ї Чарлі Суна, китайсько-американського бізнесмена та методистського проповідника. У Мейлін у сім'ї було дві старші сестри: Айлін і Цінлін, та три молодших брата. Навчалася в методистській місіонерській школі McTyeire School for Girls в Шанхаї. У 1908 році батько відправив її продовжувати освіту в США разом зі старшими сестрами. Так як вона не мала потрібного віку для вступу в коледж, Мейлін живучи поруч з коледжем для дівчат Wesleyan College, де вчилася її сестра, брала приватні уроки у студентів. У 1913 році поступила в престижний коледж для дівчат Wellesley College, який закінчила в 1917 році за спеціальностями «англійська література» та «філософія». Після закінчення коледжу Мейлін повернулася в Шанхай, де працювала в асоціації молодих християнських жінок (YWCA). Була членом шанхайської комісії з дитячої праці.
У 1920 році Сун Мейлін познайомилася з Чан Кайші, а в 1927 році одружилася з ним. Весілля відбулося в грудні 1927 року в християнському храмі в Шанхаї.
Сун Мейлін брала активну участь у політиці, була перекладачем, секретарем та радником свого чоловіка. Разом з Чан Кайші в 1934 році брала участь в організації «руху за нове життя». Ця загальнодержавна кампанія ставила собі за мету оновлення та зміцнення Китаю через відновлення традиційних конфуціанських моральних цінностей. У 1936—1938 роках була міністром авіації гоміньдановського уряду. Зіграла велику роль в переговорах під час Сианьського інциденту, коли Чан Кайші був заарештований. У 1937 році Журнал Time назвав її разом з чоловіком людиною року.
Під час японо-китайської війни Сун Мейлін прикладала великі зусилля до того, щоб домогтися міжнародної підтримки Китаю. Радянський військовий аташе Василь Іванович Чуйков писав:
|
Мені деякий час довелося спостерігати за діяльністю його дружини Сун Мейлін. Вона претендувала на роль впливової політичної діячки (мимоволі на думку спадає порівняння з дружиною Мао Цзедуна — Цзян Цін). Сун Мейлін охоче постачала радянську військову місію інформацією про стан справ в Китаї, про становище на фронті, про плани японського командування. В її даних було більше дезінформації, ніж інформації, а в словах — більше провокаційних натяків, ніж щирої дружби до Радянського Союзу. Вона не раз ставила питання про те, що великою допомогою Китаю стало б оголошення Радянським Союзом війни Японії. Її неофіційне положення давало їй можливість більш вільно ставити такого роду питання. | 
|
У 1943 році Сун Мейлін приїжджала до США, де виступала перед Конгресом.
Після поразки Чан Кайші в громадянській війні Сун Мейлін поїхала з ним до Тайваню, продовжуючи відігравати важливу роль в тайванській політиці, особливо після того, як її чоловік почав старіти. Була шефом тайванського Червоного хреста.
Після смерті Чан Кайші в 1975 році влада в Тайвані перейшла до його сина від першого шлюбу Цзян Цзін-го, у якого були непрості відносини з Сун Мейлін. У 1975 році вона поїхала в США, де жила в маєтку, що належав її родині. У 2000 році вона продала маєток і з тих пір жила в квартирі в престижному районі Манхеттена, практично не з'являючись на публіці.
У 2001 році в музеї азійського мистецтва в Сан-Франциско відбулася виставка малюнків і картин, написаних Сун Мейлін та іншими китайськими художниками старшого покоління.
Померла уві сні 23 жовтня 2003 року у віці 106-ти років.
Книги
- Chu, Samuel C.; Kennedy, Thomas L., ред. (2005). Madame Chiang Kai-shek and her China. Norwalk, Connecticut: EastBridge. ISBN 9781891936715.
- DeLong, Thomas A. (2007). Madame Chiang Kai-shek and Miss Emma Mills: China's First Lady and Her American Friend. Jefferson, North Carolina: McFarland & Company, Inc. ISBN 978-0-7864-2980-6. Preview at Google Books [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Donovan, Sandy (2006). Madame Chiang Kai-shek: Face of Modern China. Minneapolis: Compass Point Books. ISBN 978-0-7565-1886-8. Preview at Google Books [Архівовано 24 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Pakula, Hannah (2009). The Last Empress: Madame Chiang Kai-shek and the Birth of Modern China. New York: Simon & Schuster. ISBN 978-1-4391-4893-8. Preview at Google Books [Архівовано 8 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Scott Wong, Kevin (2005). Americans first: Chinese Americans and the Second World War. Harvard University Press. ISBN 9780674016712. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 20 травня 2015.
- Taylor, Jay (2009). The Generalissimo: Chiang Kai-shek and the Struggle for Modern China. Cambridge, MA: Belknap Press of Harvard University Press. с. 217–18. ISBN 978-0-674-03338-2. Процитовано 20 травня 2015. Preview at Google Books [Архівовано 27 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Tyson Li, Laura (2006). Madame Chiang Kai-shek: China's Eternal First Lady. New York: Grove Press. ISBN 978-0-8021-4322-8. Preview at Google Books [Архівовано 4 травня 2016 у Wayback Machine.]
Галерея
-
![Сун перев'язує травмованого китайського солдата (1942)[7]](https://thumb.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/51/Chinese_Florence_Nightingale.jpg/120px-Chinese_Florence_Nightingale.jpg?utm_source=uk.wikipedia.org&utm_campaign=parser&utm_content=thumbnail)
Сун перев'язує травмованого китайського солдата (1942)[7] -
Чан та Сун в 1943 році -
Сун шиє обмундирування для солдатів Національно-революційної армії. -
Плакат промови у Wellesley College 1943 року. -
1942 Чан, Сун та Джозеф Стілвелл в Бірмі. -
1943 Сун в Овальному кабінеті Білого дому під час підготовкі до проведення прес-конференції.
Примітки
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119365952 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в (not translated to en-gb) Madame Chiang Kai-shek — (untranslated), 2003. — ISSN 1756-3224; 1354-4322; 0261-3077
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ https://www.wesleyancollege.edu/about/history/soongsisters.cfm
- ↑ Jonathan Fenby (2009), Modern China, p. 279
Посилання
- TWTD Archives — May 1st, 1993 [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- Soong Mei-ling, «Addresses to the House of Respresentatives and to the Senate», February 18, 1943. [Архівовано 5 травня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
- As delivered text transcript and complete audio of her address to the US Congress, 1943 [Архівовано 22 жовтня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
- Madame Chiang Kai-shek, 1898—2003 [Архівовано 27 серпня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
- Life in pictures: Madame Chiang Kai-shek [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- 1937 video-cast of Soong Mei-ling address to the world in English на YouTube
- Soong Mei-ling and the China Air Force [Архівовано 25 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Madame Chiang Kai-Shek Reception [Архівовано 3 серпня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).