Суне Сік

Суне Сік
швед. *Sune Sik*
Суне Сік швед. Sune Sik
Народження:	1154
Смерть:	XII століття
Поховання:	Vreta Abbeyd
Країна:	Швеція
Рід:	династія Сверкерів
Батько:	Сверкер I Старший
Мати:	Ульфгільда Хаконсдоттер
Шлюб:	N. N.d
Діти:	Інгрід Ільва

Суне Сік (швед. Sune Sik; 1154 — невідомо) — ймовірно, шведський принц. За словами Олауса Петрі, він був молодшим сином короля Сверкера I та батьком Інґрід Ільви, що дозволяє його вважати прямим предком Біргера та королівської лінії династії Б'єльбу.

У документах, що збереглися до сьогодення, можна знайти одного Суне Сіка, який жив набагато пізніше. Цей Суне Сік зробив пожертву абатству Врета вже 1297 року^[2]. Можливо, він наказав відновити каплицю, в якій він зрештою був похований, а потім цистерціанська традиція могла назвати його принцем^[3]. Це змусило деяких істориків вважати інформацію Олауса Петрі про нього недостовірною^[3].

Інші шведські історики вважають, що Суне Сік, як син короля Сверкера, був історичною особистістю і саме тією людиною, що похована в абатстві Врета (див. фото)^[4]^[5]^[6]. Згідно зі шведським магістром філософії XVIII століття Магнусом Бореном, Суне був також герцогом Естерйотланда^[7] (у той час, коли використання такого титулу в Швеції невідомо^[8]).

Примітки

↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
↑ Harrison, Dick. Jarlens sekel. — 2002. — С. 248. — ISBN 91-7324-999-8.. — «... en viss Sune Sik när denne år 1297 stadfäste en donation till Vreta kloster.».
↑ ^а ^б Natanael Beckman. Kungagravar och medeltidshistoria // Fornvännen. — № 16. — С. 46. Процитовано 2009-07-17.. — «Jag har nämnt ovan, att cisterciensernas tradition tilldelat Sverker en son, Sune Sik, som icke rimligtvis kan vara historisk i denna egenskap. Jag har också antytt, att han antagligen fått sin prinsvärdighet genom missförstånd och vore att identifiera med en donator till klostret, som möter i ett diplom av 1297».
↑ Lars O. Lagerqvist and Nils Åberg (2002) in Kings and Rulers of Sweden ISBN 91-87064-35-9 p. 15
↑ Nils Ahnlund Historisk tidskrift 1945 p. 332-351
↑ Markus Lindberg Meddelanden från Östergötlands länsmuseum 2003 ISBN 91-85908-52-5 p. 72, 74 & 80
↑ Borænius, Magnus in Klostret i Vreta i Östergötland 1724 (published again 2003)
↑ Prof. Jan Svanberg in Furstebilder från folkungatid ISBN 91-85884-52-9 p. 97

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q7094076_citetype_Q33270056_citetype_Q130719186"_data-entity-id="Q19847326"><i_class="wef_low_priority_links">[[:en:Leo_van_de_Pas|Pas&nbsp;L.&nbsp;v.]]</i>_Genealogics<span_class="wef_low_priority_links">_—_2003.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19847329]][[d:Track:Q19847326]]</div>-1] Pas L. v. Genealogics — 2003.

[2] Harrison, Dick. Jarlens sekel. — 2002. — С. 248. — ISBN 91-7324-999-8.. — «... en viss Sune Sik när denne år 1297 stadfäste en donation till Vreta kloster.».

[beckman-3] а ^б Natanael Beckman. Kungagravar och medeltidshistoria // Fornvännen. — № 16. — С. 46. Процитовано 2009-07-17.. — «Jag har nämnt ovan, att cisterciensernas tradition tilldelat Sverker en son, Sune Sik, som icke rimligtvis kan vara historisk i denna egenskap. Jag har också antytt, att han antagligen fått sin prinsvärdighet genom missförstånd och vore att identifiera med en donator till klostret, som möter i ett diplom av 1297».

[4] Lars O. Lagerqvist and Nils Åberg (2002) in Kings and Rulers of Sweden ISBN 91-87064-35-9 p. 15

[5] Nils Ahnlund Historisk tidskrift 1945 p. 332-351

[6] Markus Lindberg Meddelanden från Östergötlands länsmuseum 2003 ISBN 91-85908-52-5 p. 72, 74 & 80

[7] Borænius, Magnus in Klostret i Vreta i Östergötland 1724 (published again 2003)

[8] Prof. Jan Svanberg in Furstebilder från folkungatid ISBN 91-85884-52-9 p. 97

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]