Сулківка

село Сулківка
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Хмільницький район
Тер. громада	Війтівецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA05120030120093743
Основні дані
Засноване	1330
Населення	352
Площа	1,8 км²
Густота населення	195,56 осіб/км²
Поштовий індекс	22013
Телефонний код	+380 4338
Географічні дані
Географічні координати	49°41′45″ пн. ш. 27°51′52″ сх. д. / 49.69583° пн. ш. 27.86444° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	279 м
Водойми	річка Безіменна
Місцева влада
Адреса ради	22013, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Сулківка, вул. Л. Українки, 27
Карта
Сулківка
Сулківка
Мапа

Су́лківка — село в Україні у Війтівецькій сільській громаді, у Хмільницькому районі Вінницької області. Населення налічує 352 особи.

У селі бере початок річка Безіменна, права притока Сниводи.

За даними істориків і краєзнавців село згадується в літописах XIV ст.^{[джерело?]}

За даними «Трудов Подольского епархиального историко-статистического комітета 1901 р.» наприкінці XVIII ст. Сулківка входила до складу Чуднівського староства, а в 1856 р. перейшла у володіння «Палати Государственних Имуществ». Сстаном на 10 грудня 1870 у Сулківці був 81 двір, а село було приписне до с. Торчин — разом населення двох сіл налічувало 1276 чоловік, половина з яких була православної, інша — католицької віри (дані «Мирового участка Качанівської волості»).

У 1862—1876 в селі діяла церковно-приходська школа, яка була закрита. Але через 10 років старе приміщення капітально відремонтували і відкрили самостійну школу грамоти.

Загальна кількість жителів села у 1909 налічувала 1291 осіб, у тому числі православних — 700, католиків — 582, євреїв — 9 осіб. На той час у селі дітей шкільного віку було 129 осіб, але навчалося у школи лише 44 дитини (31 хлопчик і 13 дівчат).

У кін. XIX ст. у селі розвивалося буряківництво, а війтовецькі цукрозаводчики розбудували в Сулківці приймальний пункт цукросировини, до якого привозили свої цукрові буряки селяни із навколишніх і дальніх сіл. Приймальний пункт був облаштований господарськими спорудами, житловими приміщеннями, обнесений по периметру глибоким ровом. Нескінченні валки гарб та возів з ретельно очищеними сільськими трудівницями солодкими коренями щоденно аж до Різдва тягнулися до «Декавільки» (так було названо приймальний пункт на честь його засновника). Потім сировину перевантажували у вагонетки і залізницею довжиною 10 км доправляли на Війтовецький цукровий завод кінною, а згодом механічною тягою, яку селяни нарекли «Кукушкою». «Декавілька» припинила своє існування gісля німецько-радянської війни.

Після Жовтневого перевороту у 1918 селяни перерозподілили землю.^[1]. 1927 року створено товариство по спільному обробітку землі, яке очолив Федір Ванжуло, а 1929 року селяни об'єдналися в колективне господарство, головою якого обрали Василя Правдивого.

У 1941 село було окуповане німецьким військом. Після зайняття села радянською армією, до її лав було мобілізовано всіх військовозобов'язаних чоловіків, з яких 63 загинули на фронті.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[2]:

В селі народився Алексєєв Микола Леонтійович (1927—1987) — передовик сільськогосподарського виробництва СРСР, Герой Соціалістичної Праці.

• Матеріали, які підготував уродженець с. Сулківки Зарічнюк Петро Павлович (м. Вінниця).
• Sołkówka, mylnie Sułkówka, Sołkówce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 58. (пол.)

• Су́лківка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788 с. — С.677

• Погода в селі Сулківка [Архівовано 21 травня 2020 у Wayback Machine.]

{{ОД|дата=грудень 2018}