YaChudo

Суйшьо

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Суйшьо
рос. Танфильева, яп. 水晶島
Острів Суйшьо (Танфильева)
Карта
Острів на мапі островів Хабомай
Острів на мапі островів Хабомай
Острів на мапі островів Хабомай
Названий на честьТанфільєв Гаврило Іванович Редагувати інформацію у Вікіданих
Географія
43°26′00″ пн. ш. 145°55′01″ сх. д. / 43.4333° пн. ш. 145.917° сх. д.
МісцерозташуванняТихий океан
АкваторіяПротока Танфільєва, Радянська протока Редагувати інформацію у Вікіданих
Група островівКурильські острови
Площа12 км² 
Довжина8,3 км
Ширина6,4 км
Найвища точка9 - 18 м
Країна
Японія Японія/Росія Росія[1]
РегіонПрефектура Хоккайдо[2]/Сахалінська область[3]
Районм. Немуро[2]/Южно-Курильський район[3]
Населення0
Суйшьо. Карта розташування: Японія
Суйшьо
Суйшьо
Суйшьо (Японія)
Суйшьо. Карта розташування: Росія
Суйшьо
Суйшьо
Суйшьо (Росія)
Мапа
CMNS: Суйшьо у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Острів Суйшьо (рос. Остров Танфильева, яп. 水晶島, すいしょうじま, суйшьо-дзіма) — острів, складова Південної Курильської гряди, один з групи островів Хабомай. Є спірним між Японією та Росією.

Географія

Острів Суйшьо розташований в південно-західній частині групи. Відділений Південно-Курильською від Кунаширу (34,3 км на північний захід) , Радянською від Хоккайдо та Танфільєва протоками від острова Юрі, який 6 км східніше та Акіюрі (6,3 км).

Між островом Суйшьо та п-вом Немуро о. Хоккайдо близько 7 км. Тут посеред Радянської протоки знаходиться острів Кайґара. В ясну погоду з острова Суйшьо добре видно береги о. Хоккайдо, зокрема 96-метрову оглядову вежу Аврора на ньому.


Площа острова Суйшьо становить, з різних джерел, від 12,42 [4] до 25 км². Найбільша довжина 8,3 км, ширина 6,4 км [5]. Має складну неправильну форму. Поверхня його рівнинна[6], висота над рівнем моря — від 9 до 18 м [3]. Острів покритий трав'яною рослинністю, лісів немає. Натомість є болота [7] та декілька невеликих прісних озер [2]. Острів оточений скелями, рифами та камінням, що, знаходиться від нього на відстані 1 милі [2]

На південному краю острова — мисі Зоркий — установлений знак Танфільєва, який підсвічується [2].

Бухта Зорка вдається в південно-західний берег острова Танфільєва між мисом Зоркий і мисом Удачний, розташованим приблизно за 800 м на північний захід від мису Зоркий. Береги бухти низькі, але з крутими схилами і облямовані кам'янистими пляжами. На північно-східному березі є невелике прісноводне озеро, яке з'єднане з бухтою протокою. У вході в бухту в 180 м на південь від мису Вдалий лежить порослий травою острівець Яєчний заввишки 3,5 м. Між цим острівцем і мисом Вдалий тягнеться кам'янистий риф з глибинами 0,7 - 5,6 м [2].

Острівець Бочонок висотою 5,6 м лежить на мілині з глибинами менше 5 м в 400 м на північний захід від мису Вдалий. Ця мілина відходить від південно-західного берега острова Танфільєва на 900 м на південний захід. Острівець Бочонок облямований рифом, що осихає (під час припливу оголяється), і порос травою. Поблизу острівця на мілині розкидане висихаюче каміння [2]

Бухта Грозна вдається в західний берег острова Танфільєва за 650 м на північ від мису Вдалий. Ширина входу в бухту близько 2780 м. Береги бухти здебільшого круті та відмілі. Вхідні миси і північний берег облямовані рифом, що осихає, який покритий водоростями. Уздовж східного берега тягнеться піщано-гальковий пляж. Середня частина бухти прихована від північних і східних вітрів, тут глибини 7 — 11 м, ґрунт — пісок і мушлі [2]

Бухта Чичеріна вдається в північний берег острова Танфільєва між мисом 45 Дозору (43°28'N, 145°53'Е) і мисом, розташованим за 3 150 м на схід від мису Дозору. У середній частині бухти лежить риф, що осихає. Східна частина бухти прихована від південних і південно-східних вітрів, глибини 8 — 10 м. тут камінь, здебільшого порослий морською капустою. [2]

Знак, що освітлюється Болотний, встановлений на мисі Болотний — північно-східного краю острова Танфільєва. Банка з найменшою глибиною 4,2 м лежить в 1450 м на північний схід від мису Болотний. Ця банка витягнута з південного заходу на північний схід на 2,2 км. Ґрунт на банку скеля. [2]

Бухта Танфільєва вдається у східний берег острова Танфільєва між мисом Болотний і мисом Бойовий, що у 3150 м на південь від мису Болотний. Береги бухти Танфільєва, за винятком берега її вершини, стрімкі і перетнуті ярами, схили яких поросли травою. На березі вершини бухти є будинок. Вхідні миси бухти облямовані рифами, що осихають, на яких лежать надводні, осихаючі і підводні камені та скелі. У бухті розкидано багато банок та скель. Найбільш значні їх скелі Крейсер і Кит. У бухті є водорості. Бухта захищена від південно-західних та західних вітрів, у її середній частині глибини 5-7 м, ґрунт - пісок. [2]

Геологія

З геологічної точки зору острів Суйшьо складається з осадових порід пізнього крейдяного та палеоценового періодів з наступними нерівномірними вугленосними напластуваннями, що сформувалися в олігоцені [8]. На думку Японії, острів є продовженням півострова Немуро [3], тобто продовженням берегової лінії японського острова Хоккайдо і не визнається як частина Курильських островів [6].

Дивись також

Проблема Північних територій.

Примітки

  1. ↑ Згідно позиції Японії острів є виключно японським та знаходиться в акваторії округу Немуро префектури Хоккайдо. Адже вона вважає о-ви Хабомай своїми. Росія вважає острів своїм, що знаходиться в акваторії Южно-Курильського району Сахалінської області, о-ви Хабомай визнає власними.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Гл.1. Малая Курильская гряда [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]/ Лоция Охотского моря. Навигационное описание : [арх. 21 августа 2019]. — Главное управление навигации и океанографии МО СССР, 1984. — 335 с.
  3. ↑ а б в г 水晶島. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 15 листопада 2021.
  4. ↑ ГАНЗЕЙ*, А. Н. ИВАНОВ*** Тихоокеанский институт географии ДВО РАН, г. Владивосток Московский государственный университет: Ландшафтное разнообразие Курильских островов [Архівовано 4 листопада 2019 у Wayback Machine.] // География и природные ресурсы. — 2012. — № 2. — С. 87—94. — ISSN 0206-1619.
  5. ↑ Пыжьянов Ф.И., Браславец К.М.Остров Кунашир и Малые Курилы. Топонимический словарь. История в названиях на карте Сахалинской области [Архівовано 2012-12-13 у Wayback Machine.] (недоступная ссылка) (1983, 1994). Дата обращения: 22 мая 2013. Архивировано 24 мая 2013 года.
  6. ↑ а б Hoppō Ryōdo Mondai Taisaku Kyōkai. A Border yet unresolved : Japan's northern territories. — Northern Territories Issue Association, 1981. — С. 3. — 114 с.
  7. ↑ Archibald G. W., Pasquier R. F. Proceedings of the 1983 International Crane Workshop. — International Crane Foundation, 1987. — С. 67. — 595 с.
  8. ↑ Hashimoto M., Uyeda S. Accretion Tectonics in the Circum-Pacific Regions: Proceedings of the Oji International Seminar on Accretion Tectonics, September 1981, Tomakomai, Japan. — Terra Scientific Publishing Company, 1983. — С. 114. — 358 с. — ISBN 9789027715616.


Японія Це незавершена стаття з географії Японії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Росія Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Острів Це незавершена стаття про острів, чи острови.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).