Субрій Флав
| Субрій Флав | |
|---|---|
| лат. Subrius Flavus | |
| Народження | невідомо невідомо |
| Смерть | 65 поблизу Кастра Преторія, Рим обезголовлення  |
| Країна | Стародавній Рим |
| Приналежність | Римська імперія |
| Звання | військовий трибун преторіанської гвардії |
Субрій Флав (лат. Subrius Flavus; † 65 рік н. е.) — римський військовий діяч, трибун преторіанської гвардії за правління імператора Нерона. Найбільш відомий як один із головних учасників Пізонівської змови 65 року н. е., спрямованої на повалення імператора[1].
Військова кар'єра
Про походження та ранні роки життя Субрія Флава відомо небагато. На момент подій 65 року н. е. він обіймав посаду трибуна преторіанської гвардії — одного з вищих офіцерів елітного військового формування, відповідального за охорону імператора та підтримання порядку в столиці. Така посада свідчить про значний авторитет Флава у військових колах та його близькість до імператорського двору[2].
Участь у Пізонівській змові
У 65 році н. е. Субрій Флав приєднався до змови, організованої навколо сенатора Гая Кальпурнія Пізона. За свідченням Тацита, він належав до числа найактивніших учасників і фактичних керівників змови разом із центуріоном Сульпіцієм Аспером та іншими противниками Нерона[1].
Античний історик зазначає, що Флав відчував дедалі більшу ворожість до імператора. Тацит повідомляє, що одного разу під час публічного виступу Нерона у Флава виник намір убити правителя, однак він відмовився від цього через відсутність можливості безпечно залишити місце події після замаху[1].
У джерелах також згадуються чутки про те, що після усунення Нерона Субрій Флав нібито планував позбутися і самого Пізона та сприяти передачі влади філософу Луцію Аннею Сенеці[3]. Тацит подає цю інформацію як поголос, що циркулював серед сучасників подій.
Образ у творах Тацита
Основним джерелом відомостей про Субрія Флава є XV книга «Анналів» Тацита. Історик змальовує його як людину, яка керувалася традиційними римськими уявленнями про честь та державний обов'язок.
Після викриття змови Нерон особисто допитував Флава щодо причин його участі в заколоті. За словами Тацита, на запитання імператора той відповів:
|
Я тебе ненавидів; але ніхто з твоїх солдатів не був вірнішим за мене, поки ти заслуговував на любов. Ненавидіти ж я тебе почав тоді, коли ти став убивцею матері та дружини, колісничим, актором і палієм[1]. | 
|
Ця відповідь стала одним із найвідоміших епізодів Пізонівської змови. Сучасний історик Едвард Чамплін зазначав, що Субрій Флав належить до небагатьох персонажів «Анналів», яких Тацит зображує майже виключно в позитивному світлі[4].
Страта
Після розкриття змови Субрія Флава було засуджено до страти. Виконання вироку доручили трибуну Веянію Нігеру. За повідомленням Тацита, страту здійснили поблизу Кастра Преторія. Під час обезголовлення кат не зміг завдати смертельного удару з першої спроби, тому голову Флава відтяли лише другим ударом меча[1][5].
Смерть Субрія Флава стала одним із найвідоміших епізодів репресій, які Нерон розгорнув після придушення Пізонівської змови.
Примітки
Джерела
- Тацит. Аннали XV.49–74.
- Діон Кассій. Римська історія LXII.24–27.
- Champlin, Edward. Nero. Cambridge, MA: Harvard University Press, 2003.
- Griffin, Miriam T. Nero: The End of a Dynasty. London: Routledge, 1984.
- Shotter, David. Nero. 2nd ed. London: Routledge, 2008.
- Barrett, Anthony A. Agrippina: Mother of Nero. New Haven: Yale University Press, 1996.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).