YaChudo

Студінка

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

село Студінка
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Тер. громада Калуська міська громада
Код КАТОТТГ UA26060170150039012 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Перша згадка 1400
Населення 1500
Площа 13,78 км²
Густота населення 120,46 осіб/км²
Поштовий індекс 77334
Телефонний код +380 3472
Географічні дані
Географічні координати 49°2′10″ пн. ш. 24°27′36″ сх. д. / 49.03611° пн. ш. 24.46000° сх. д.
Водойми Лімниця, Млинівка
Місцева влада
Адреса ради 77334, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Студінка, вул. Панаса Мирного, 10
Карта
Студінка. Карта розташування: Україна
Студінка
Студінка
Студінка. Карта розташування: Івано-Франківська область
Студінка
Студінка
Мапа
Мапа

CMNS: Студінка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Студінка — село Калуського району Івано-Франківської області. Входить до складу Калуської міської громади.

Назва

У 1989 р. у назві села Студинка змінено було одну літеру.[1]

Історія

Перша письмова згадка про Студінку виявлена в обляті документу з 1400 року. Це Грамота князя Свидригайла Ольгредовича, видана у перший день 1400 р. в Галичі. Тут мова йде про права надані князем Свидригайлом подільському старості Грицьку Кердеєвичу на володіння селом Студінка.

Також згадується 30 січня 1447 року в книгах галицького суду[2].

У Королівській люстрації 1565 року в селі згадується власник отари овець Васько.[3]

У 1648 році повсталі селяни зруйнували замок у Студінці[4].

У реєстрі церков Войнилівського деканату на 4.03.1733 в Студінці наявна церква Св. Параскеви, вже не була новою, було 30 дворів.[5]

Селом тривалий час володіли Беньковські, потому вдова каштеляна Беньковського заповіла маєток своєму родичу графу Голеєвському, який у 1865 році продав Сабіні Кошелінській. По її смерті маєток перейшов братові першого чоловіка Добжанському[6].

У 1880 році в селі було 139 будинків і 928 мешканців та 9 будинків і 51 мешканець на території фільварку (913 греко-католиків, 28 римо-католиків, 35 юдеїв, 3 інших визнань; 916 українців, 56 поляків, 7 німців). До місцевої греко-католицької парафії належав і Бабин (калуський деканат)[7].

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у студінківській церкві 5 давніх дзвонів діаметром 96, 52, 42, 40, 32 см, вагою 475, 63, 29, 29, 16 кг, виготовлених у 1913, 1656, 1788, 1788, 1788 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[8] В роки польської окупації в селі постав осередок ОУН.

У 1939 році в селі проживало 1600 мешканців (1550 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 10 поляків і 20 євреїв)[9].

У вересні 1940 року в Студінці був зорганізований перший у Калуському районі колгосп (імені Сталіна, голова Г. Бедрій) шляхом відбирання у селян майна і земель з недопусканням їх обробітку та засівання, що спричинило голод у 1941—1942 роках. Також окупанти розстрілювали запідозрених у належності до ОУН[10][11].

5 квітня 1944 р. було вбито трьох комуністів.[12]

У воєнні та повоєнні роки студінківці брали участь в українському русі опору окупантам[13]. В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, у Студінці — з 25 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші та гарнізони в сусідніх селах). 10 грудня 1948 року рішенням Калуського райвиконкому № 18 відновлено колгосп імені Сталіна, а рішенням 27 грудня 1948 № 7 призначене розташування правління колгоспу і зерносховища на місці панської садиби, господарського двору і тваринницьких ферм — в кутку «Кривуля». Будівництво в селі міні-ГЕС потужністю 130 кВт, прийняте спільним рішенням райвиконкому і РК КПУ № 648 29 грудня 1951 р., не було виконане. Церква Св. Параскеви спалена комуністами вночі 1960 р.

18 серпня 1992 року в селі Студінка було відкрито і освячено стелу пам’яті Тарасу Шевченку.[14]

У 2009 р. встановлено вуличне освітлення, у 2017 р. — реконструйоване.[15]

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[16]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1656 99.76%
російська 3 0.18%
білоруська 1 0.06%
Усього 1660 100%

Відомі люди

  • Мар'ян Бігун «Камазік» (17.08.1989-3.04.2022) — сапер, що загинув у Донецькій області в бою за Україну.[17]

Соціальна сфера

  • Народний дім.
  • Школа І-ІІ ст.[18][19] (215 учнівських місць).
  • Амбулаторія.
  • Стадіон[20]
  • 500 дворів, 1500 мешканців.[21]
  • Церква.[22]
  • Народний дім
    Народний дім
  • Пам'ятник Т. Шевченкові
    Пам'ятник Т. Шевченкові
  • Школа
    Школа
  • Амбулаторія
    Амбулаторія
  • Символічна могила борцям за волю України
    Символічна могила борцям за волю України

Вулиці

У селі є вулиці[23]:

  • Богдана Хмельницького
  • Василя Стефаника
  • Василя Стуса
  • Відродження
  • Гайдамацька
  • Володимира Івасюка (колишня Гастелло)[24]
  • Гетьманська
  • Гончара
  • Довбуша
  • Зарічна
  • Затишна
  • Зелена
  • Івана Богуна
  • Івана Котляревського
  • Івана Франка
  • Козацька
  • Космонавтів
  • Лесі Українки
  • Лугова
  • Марка Черемшини
  • Мирного
  • Михайла Грушевського
  • Романа Шухевича (колишня Мічуріна)
  • Молодіжна
  • Набережна
  • Незалежності
  • Нова
  • Польова
  • Сагайдачного
  • Садова
  • Мар’яна Бігуна (колишня Севастопольська)[25]
  • Січових Стрільців
  • Степана Бандери
  • Тараса Шевченка
  • Чорновола

Примітки

  1. ↑ Нормативно-правові акти з питань адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 28 жовтня 2019.
  2. ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.157, № 1801 [Архівовано 26 грудня 2015 у Wayback Machine.] (лат.)
  3. ↑ М. Грушевський. Жерела до істориї України-Руси, т. І [Архівовано 11 липня 2021 у Wayback Machine.] — Львів, НТШ, 1895. — с. 72.
  4. ↑ Жерела до істориї України-Руси, т. IV, стор. 237 — Львів, НТШ, 1895. — 412 с.
  5. ↑ Василь Говгера. Організаційна структура Львівської епархії XVIII ст. (1700—1772). — с. 695, 1076 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018.
  6. ↑ Географічний словник Королівства Польського, 1881, т. II, стор. 109. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 28 листопада 2014.
  7. ↑ Studzianka (7) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 496. (пол.)
  8. ↑ Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 1 вересня 2019.
  9. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 33.
  10. ↑ Наталія Мельник. Арештовані і розстріляні. Невідомі сторінки ОУН на Калущині. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 15 березня 2021.
  11. ↑ Наталія Мельник. Правнук дізнався історію прадіда Михайла Вошки через 80 років
  12. ↑ УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу 1942—1950 рр. Т. 2 (Бойові дії УПА). — 1960. — С. 41. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
  13. ↑ З історії Студінки: Їх останніми словами були «Слава Україні!». Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 27 жовтня 2015.
  14. ↑ Колишні учні старости зі Студінки оновили пам’ятник Кобзареві (Фото)
  15. ↑ До якого берега «пришвартується» Студінська сільська рада?. Архів оригіналу за 13 лютого 2018. Процитовано 12 лютого 2018.
  16. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  17. ↑ Захисника України Мар'яна Бігуна поховали у рідній Студінці
  18. ↑ Калуська районна державна адміністрація/Відділ освіти. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 2 грудня 2014.
  19. ↑ Першою почнуть будувати котельню для гімназії у Студінці
  20. ↑ Елементи для занять воркаутом та роздягальні облаштують на стадіоні у Студінці. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 28 жовтня 2017.
  21. ↑ Паспорт громади 2021.
  22. ↑ У Студінці краєзнавці віднайшли два дзвони, вироблені у Калуші. ФОТО+ВІДЕО. — «Вікна», 2018.06.17. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 18 червня 2018.
  23. ↑ Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 26 червня 2012.
  24. ↑ У селах Калуської громади деколонізували назви 13 вулиць
  25. ↑ На Калущині відкриють меморіальну дошку полеглому на війні Мар'яну Бігуну
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).