YaChudo

Стремигород

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

село Стремигород
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Коростенська міська громада
Код КАТОТТГ UA18060090380044868 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1591
Населення 532
Площа 2,587 км²
Густота населення 205,64 осіб/км²
Поштовий індекс 11545
Телефонний код +380 4142
Географічні дані
Географічні координати 50°54′38″ пн. ш. 28°50′19″ сх. д. / 50.91056° пн. ш. 28.83861° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
177 м
Місцева влада
Адреса ради 11545, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Стремигород, вул. Центральна, 25
Карта
Стремигород. Карта розташування: Україна
Стремигород
Стремигород
Стремигород. Карта розташування: Житомирська область
Стремигород
Стремигород
Мапа
Мапа

Стреми́город[1] (пол. Strzemigród[2], Stremihorod albo Strymhorod) — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Населення становить 532 осіб. село в північній частині Житомирської області України, відоме з XVIII століття як населений пункт зі складною історією землеволодіння, шляхетських родів, міграцій населення та пізнішої колонізації. У XVIII–XIX століттях село перебувало у власності кількох шляхетських родів, а в кінці XIX століття стало чеською колонією. У сучасний період Стремигород відомий як осередок культурно-аграрних ініціатив, зокрема Фестивалю льону.

Історія

Ранній період та шляхетське землеволодіння (XVIII ст.)

У XVIII столітті Стремигород перебував у власності кількох представників польської шляхти. Одним із відомих власників був Целестин Чаплич, який у 1788 році відступив свою частину маєтку своїм небожам:

  • Феліксу Чапличу
  • Анні Чаплич
  • Францішці Чаплич

Вони були дітьми Михайла Чаплича — овруцького мечника, житомирського підстолія та мстиславльського скарбника — і його дружини Йоанни Любанської, лівонської графині.

Целестин Чаплич у 1788 році офіційно передав їм свою частину маєтку Святої Анни, до якого входили землі Стремигорода.

Рід Багриновських і перерозподіл земель

Значну роль в історії села відіграв шляхетський рід Багриновських. У заповіті Павла Багриновського зазначено його походження:

  • син Григорія
  • онук Олександра
  • правнук писаря Якуба Багриновського

Представники роду Багриновських володіли частиною Стремигорода, а також частиною села Шкурати, яке, ймовірно, перейшло до них у спадок через шлюб родича з представницею роду Скуратівських.

Близько 1750 року Павло Григорович Багриновський продав свою частину Стремигорода Йосипу Багриновському, після чого переїхав до села Малі Єрчики. Згодом його сини (а можливо, і він сам) переселилися до села Самгородок.

Ці переміщення відображають типову для XVIII століття практику міграції шляхетських родів у межах Правобережної України.

Чеська колонізація (кінець XIX ст.)

У 1880-х роках Стремигород став чеською колонією. Переселенці з Чехії займалися землеробством, ремеслами та господарським освоєнням території. Чеська громада суттєво вплинула на господарський уклад села, розвиток аграрних технологій та культурне життя.

Сучасний період

Фестиваль льону

16 вересня 2018 року в Стремигороді відбувся черговий Фестиваль льону — щорічний захід, що проходить у Коростенському районі та вважається одним із наймасштабніших тематичних фестивалів регіону.

Фестиваль присвячений:

  • аграрному розвитку України
  • сучасним тенденціям в агросекторі
  • поєднанню сучасних технологій із традиційними формами господарювання
  • збереженню духовної та культурної спадщини Полісся

Захід поєднує історичну пам’ять, аграрну традицію та сучасний підхід до розвитку сільських територій.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 522 98.12%
російська 8 1.50%
румунська 2 0.38%
Усього 532 100%

Примітки

  1. ↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795– 2006 (PDF). {{cite web}}: Перевірте значення |url= (довідка)[недоступне посилання]
  2. ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 273. (пол.)
  3. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

https://ukrgenealogy.com.ua/viewtopic.php?p=34524&sid=54b47c02adc8de94dab37b58f77431a1#p34524

https://www.zhitomir.info/news_177812.html

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).