Сто поезій
| Сто поезій | |
|---|---|
 | |
| Жанр | поезія  |
| Форма | збірка віршів |
| Автор | Микола Вінграновський |
| Мова | українська мова |
| Опубліковано | 1967 |
|
Цей твір потрапив до списку ста найкращих творів української літератури за версією ПЕН-клубу |
«Сто поезій» — збірка українського поета Миколи Вінграновського, що вийшла 8-тисячним накладом у видавництві «Дніпро» у 1967 році. Попри назву, збірка містила 99 віршів, що могло бути зумовлене втручанням цензури.
Збірка входить до переліку ста найкращих творів української літератури за версією українського ПЕНу.
Рецепція
Богдан Кравців, у нотатці про збірку в журналі «Сучасність», простежує низку змін, які були внесені до віршів збірки порівняно із першодруками[1].
Натомість Іван Дзюба простежує еволюцію Вінграновського від збірки «Атомні прелюди» до своєї другої книжки, між якими було 5 років. Критик показує, що для читачів та оглядачів 60-х ця пауза здавалася незвичною.
|
Якщо в «Атомних прелюдах» розкошувала стихія юнацької піднесеності, екзальтованості, нетерпеливості, панував тон героїчно-драматичний і «гігантичний», то в «Ста поезіях» усе це хоч і запишалося ще, але вже подекуди швидше як інерція, ніж як «кінетика» духу. Наче й не який час — п’ять років, але вони багато важили і в житті суспільства, і в особистому досвіді автора. Життя дало зрозуміти, що його проблеми й таємниці не осягаються за одним разом, «з ходу»... На місце емоційної «агресивності» починають приходити розважливість і роздумливість; патетичні та героїчні інтонації «обростають» обертонами журливості, гіркоти, тихої радості; масштабність «притишується» зосередженістю.[2] | 
|
Зміст збірки
Сто поезій
- У синьому небі я висіяв ліс…
- Підіймаються грози на тлі вечорів
- Києву
- На золотому столі…
- І є народ…
- Привіт тобі, ріко моєї долі!..
- Не маю зла до жодного народу
- Десь є там яр у глибині полів
- Стоять сухі кукурудзи
- Цієї ночі птах кричав
- Ще молодесенька. Навшпиньках не ходило
- За літом літо, літо літо ловє
- Повернення Хікмета
- Крізь час, і простір
- Минулося. І вже не треба
- Води із очерету хлюповиця
- Моєму морю
- І та весна, і ця весна
- Над гаєм хмара руку простягає
- Ніч Івана Богуна
- Я сів не в той літак
- Качки летять! Марієчко, — качки…
- Елегія
- Ти схожа. Дві краплі води
- За селом на вечірній дорозі
- Над Чернівцями вороняччя
- Ходімте в сад. Я покажу вам сад
- Уже тоді, оповесні, коли
- Коли починається ніч
- Сосновий день хилився в сосновий вечір
- Чорна райдуга
- До порога моєї землі
- Цю грозу не забуду ніколи
- Дружиною мені снились ви
- Мій день народження — це ти
- Вже небо не біжить тим синьо-білим бігом
- Коли моя рука, то тиха, то лукава
- Прилетіли коні — ударили в скроні
- Ніколи б не подумав, що ця хмара Пісня Що хулою протята хвала? Вже все прощально. Я боюсь На могилі стояло сонце
- Імператриця Варвара
- Тринадцять руж під вікнами цвіло
- Безневинним жовтавим гроном
- Сміятись вам, мовчати вами
- Як світле сниво, як плавба
- Де ти, мій коню, з Дніпра-Дунаю?
- Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь
- Дитиноньку мені носить
- Марія
- Так треба. Повернень — доволі!
- Прицокало, прибилось, притекло
- Ти плачеш. Плач. Сльозам немає влади
- Мій Києве, гайда до неї
- Ви, як стежка, кохана
- Червоною задумливою лінією
- Зупинилась тиша тиха і незбудна
- І липи темна тінь, горіха тінь прозора…
- Червоний светр, білий сміх я обійняв за плечі * Плач Ярославни
- Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі
- Сестри білять яблуні в саду
- Над гаєм грає птичий грай
- Серпень ліг під кущем смородини
- Під рябими кущами вухатими
- Ластівко біля вікна
- Прилетіли гуси, сіли у воротях
- Перепеленят перепелиці
- Наїлися шпаки снігу — співать перестали
- Даленів вечір в бабиному літі
- За селом, за посірілим тином
- Мчить теля від зляканої квочки
- Рябко, і дощ, і з вітром цвіт
- Вставай, рибалко!
- Гаснуть метеори
- Ти, сивий лісе, в сутіні прозорій
- Щуче Учора ще я в цьому колі жив
- Тут, перед хатою, де я колись ходив
- Сива стомлена сутінь снігів
- Пророк
- Ми з нею прокинулись з голубами
- Вечірнє
- Людина і ніч
- Над чорнобривцями в саду
- Душа наїлася та бреше
- Зазимую тут і залітую
- Лошиця з дикими і гордими ногами
- Перша колискова
- Я думаю, як і чиню
- До думи дума доруша…
- Кохана
- На болоті
- Фуга
- До нас прийшов лелека
- Цвітуть на білому хати
- Український прелюд
- Згорають очі слів, згорають слів повіки
Примітки
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).