Сторожинець

Сторожинець
Герб Сторожинця Прапор Сторожинця
У центрі міста
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Чернівецька область
Район	Чернівецький район
Тер. громада	Сторожинецька міська громада
Засноване	XIV століття
Перша згадка	1448
Статус міста	від 1854 року
Населення	▼ 14 077 (01.01.2022)[1]
Площа	29,39 км²
Поштові індекси	59000–59004
Телефонний код	+380-3735
Координати	48°9′35″ пн. ш. 25°42′54″ сх. д. / 48.15972° пн. ш. 25.71500° сх. д.
Висота над рівнем моря	366 м
Водойма	р. Серет, Дубовець
Назва мешканців	сторожинча́нин сторожинча́нка сторожинча́ни
День міста	третя неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція	Сторожинець
До обл./респ. центру
- автошляхами	23,6 км
До Києва
- автошляхами	545 км
Міська влада
Адреса	59000, м. Сторожинець, вул. Грушевського, буд. 6
Вебсторінка	Сторожицька міська рада
Сторожинець у Вікісховищі  Мапа Сторожинець

Сторожинéць — місто в Україні, в Чернівецькому районі Чернівецької області, важливий історичний осередок Буковини. Центр Сторожинецької міської громади.

Харчова і лісова промисловість; лісовий технікум.

Сторожинець, після Чернівців, - одне з найбільших, найгарніших, найбагатших на визначні місця куточків області. Сторожинець — справжнє місто-сад: на одного мешканця тут у середньому припадає понад 40 м² зелених насаджень. Цей квітучий районний центр вабить гостей тінистими парками і садами, прямими вулицями, гарними, ошатними будівлями, пам'ятниками.

Гордістю Сторожинця є державний дендропарк, який розташований на території лісового технікуму. Тут росте до 1200 видів дерево-чагарникової рослинності. Крім цього, є розсадник площею 5 гектарів, два штучні ставки, альпінарій, ботанічний майданчик.

• їд. סטראזשניץ — Строжніц
• нім. Storoschynez
• угор. Storojineti
• рум. Storojineț
• словац. Storozynetz
• пол. Storożyniec

Місто розташоване біля підніжжя Карпат над річкою Серетом (а також Дубовець), на українсько-румунському етнічному кордоні. Відстань до облцентру становить близько 23 км і проходить автошляхом Р62.

Сторожинець має помірно-континентальний клімат, характерний для Центральної та Східної Європи. Крім того, річну погоду можна описати короткою весною, зазвичай помірно теплим літом, а також тривалою осінню та зимою.

Сторожинець вперше згаданий у грамоті молдавського господаря Романа ІІ з 1448 року, як сторожовий пост на Сереті. Першими мешканцями поселення були лісоруби. Наступного разу Сторожинець згадується у 1476 році, як власність молдавського феодала Тодорахі Сорочану.

В 1774 році Австро-Угорщина прилучила до себе Буковину, а з нею — Сторожинеччину. Початок нового століття став початком великих змін, масово прибували австрійці, німці. Почали діяти школи з німецькою, румунською, та українською мовами викладання.

З другої половини XIX століття почалось швидке зростання населення міста з прибуттям у місто євреїв. З'їжджаються угорські та румунські комерсанти, судові й банківські чиновники, більшість з яких були євреями. Будуються цегельний і лісопильний заводи, ґуральня, залізнична лінія Глибока — Сторожинець — Берегомет. 1854 року Сторожинець отримав статус міста, тоді ж було утворено Сторожинецький повіт^[2] у складі Герцогства Буковина. До кінця ХІХ століття і на початку ХХ століття місто було населене в основному євреями.

1900 року в греко-католицькому храмі міста відслужив службу відомій епіскоп, а пізніше – митрополит української греко-католицької церкві Андрей Шептицький. У 1903 році у Сторожинці відкрито приватну гімназію. 21 травня 1904 року Сторожинець отримав статус повітового міста. Торгівля, індустрія, сільське господарство, наука, освіта і культура розвивалися високими темпами. Але почалася Перша світова війна, яка закінчилася для краю новим статусом: Північна Буковина стала частиною королівської Румунії. У 1921 році офіційною стала одна мова — румунська, а українську мову заборонено.

У 1940 році 28 червня Північна Буковина була зайнята радянськими військами. А вже 5 липня 1941 року вулицями Сторожинця проходили війська нацистської Німеччини і Румунії. Місто стало центром однойменного румунського повіту. У 1941—1943 роках усе єврейське населення міста було знищено або заслано у концтабори Трансністрії. Після румунсько-німецької окупації Сторожинець був захоплений військами ЧА Першого Українського фронту в березні 1944 року.

2 червня 1957 року розпочалося видання районної газети українською та румунською мовами.

Станом на 1989 рік основою економіки міста були харчова та деревообробна промисловість.

З 24 серпня 1991 року Сторожинець входить до складу незалежної України.

2000 року споруджено греко-католицьку церкву Різдва Пресвятої Богородиці.

29 вересня 2016 року шляхом об'єднання Сторожинецької міської ради та сільських рад, місто стало адміністративним центром — Сторожинецької міської громади.^[3]

У 1975 році чисельність населення становила 11 600 мешканців.

У січні 1989 року чисельність населення становила 14 500 осіб.

Станом на 01.01.2024 зареєстровано перебування 1146 внутрішньо-переміщених осіб^[4].

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[5]:

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6][7]:

Загальноосвітні навчальні заклади міста Сторожинець

Вищі навчальні заклади у місті:

• Сторожинецький навчально-науковий інститут Університету Державної фіскальної служби України, м. Сторожинець, вул. Видинівського, 3
• Сторожинецький лісовий коледж, м. Сторожинець, вул. Крейтера, 1

У місті є пам'ятки архітектури:

• Сторожинецька ратуша;
• Костел Святої Анни;
• Свято-Георгіївська церква.

У центрі міста у парку в 1963 році встановлено пам'ятник українському письменнику Юрію Федьковичу. ^[8] Також, місті встановлено стелу Небесної сотні (2014) та пам'ятник-погруддя Тарасові Шевченку (2015)^[9].

• 
  Костел Святої Анни
• 
  Свято-Георгіївська церква
• 
  Пам'ятник Юрію Федьковичу

Місто Сторожинець має цікавий природо-заповідний об'єкт — Сторожинецький дендрологічний парк (18 га). Також у місті є парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва — Сторожинецький парк (5 га), на території якого розташована Сторожинецька школа-інтернат.

Тут народилися:

• Бідіний Ігор Михайлович — український воїн, учасник російсько-української війни.
• Верхоляк Ярослав Ілліч (* 1981) — старший сержант ЗСУ, учасник російсько-української війни.
• Гаденко Мар'ян Ілліч — громадський діяч, музикант, Народний артист України (1999).
• Гаденко Олександр Георгійович (1969—2015) — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Ґеорґе Ґрігоровіч — провідний політик Буковини наприкінці панування Австро-Угорщини.
• Заяць Петро Іванович (1972—2016) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Цибух Валерій Іванович — державний і громадський діяч, заслужений працівник культури України.
• Микола Якимчук — український правознавець, заслужений юрист України.

Тут поховані:

• Телегуз Василь Іванович (1964—2022) — полковник Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Сторожинцю присвячено вірші заслуженого діяча мистецтв України Володимира Мельникова в книзі «Друзям», Київ: «ЛОГОС», 2003, на с. 59–60^[10] та в книзі цього ж автора «Українці — не папуаси»: зб. творів. — К. : [ЗАТ «ВІПОЛ»], 2007. на с. 148^[11]:

• Сторожинецький лісовий коледж
• Буковина
• Північна Буковина

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Ковтун В. В., Степаненко А. В. Города Украины: Экономико-статистический справочник. — К.: Вища школа, 1990. — С. 264—265.
• Сторожинець // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 863. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Storożyniec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 376. (пол.)

• Storozhinets (Ukraine)(англ.)
• Сторожинець/Історичні екскурси
• Замки та храми України. Сторожинець
• Старі фото Сторожинця^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Як виглядає Сторожинець після негоди з висоти пташиного польоту: вражаюче відео

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.