Стилуеліт

Стилуеліт
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений, перейменований (Rn)[1]
IMA-номер	IMA1987 s.p.
Абревіатура	Swl-Ce[2]
Хімічна формула	CeBSiO₅
Nickel-Strunz 10	9.AJ.25
Ідентифікація
Сингонія	тригональна сингонія
Вид симетрії	тригональна-пірамідальнаd[3]
Просторова група	space group P3₁d[3]
Колір риси	білий
Густина	4,74196 г/см³[4]
Стилуеліт у Вікісховищі

Стилуеліт (рос. стиллуэллит, стилуэлит; англ. stillwellite; нім. Stillwellit m) — мінерал, рідкісноземельний силікат кільцевої будови.

Названий за прізвищем австралійського мінералога Ф. Дж. Стіллуелла (J.Mac Andrew, T.R.Scott, 1955).

Хімічна формула:

• 1. За Є. Лазаренком: CeB[O|SiO₄].
• 2. За Г.Штрюбелем та З. Х. Ціммером: (La, Ce)₃ [B₃O₆|Si₃O₉].
• 3.За К.Фреєм і «Fleischer's Glossary» (2004): (TR, Ca)BSiO₅, напр., за для стилуеліту-Се: (Ce, La, Ca)BSiO₅.

Склад у % (з родов. Мері Кетлін Ліз, Австралія): TR₂O₃ — 58,4 (у тому числі Се₂О₃ — 51); В₂О₃ — 11,5; SiO₂ — 20,1. Домішки: СаО — 3,96; Р₂О₅ — 2,58.

Сингонія тригональна. Пірамідальний вид. Форми виділення: щільні зливні маси, іноді — ромбоедричні кристали до 5 см. Густина 4,58-4,60. Тв. 6,5. Колір рожевий, безбарвний. Знаходиться в метасоматично змінених породах, пегматитах, гідротермальних лужних сієнітах. Рідкісний. Супутні мінерали: уранініт, аланіт, церит.

Знахідки: радіоактивні руди родовищ Мері Кетлін Ліз (штат Квінсленд, Австралія), Середня Азія, Сибір (РФ).

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Стилуеліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Стилуеліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.