Гіга Степан Петрович

Степан Гіга
Основна інформація
Повне ім'я	Гіга Степан Петрович
Дата народження	16 листопада 1959[1]
Місце народження	Білки, Іршавський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР[1]
Дата смерті	12 грудня 2025[1] (66 років)
Місце смерті	Львів, Україна[1]
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	СРСР  Україна
Професії	композитор, співак
Освіта	Ужгородське музичне училище (1983) і НМАУ «Київська консерваторія»
Співацький голос	ліричний тенор
Інструменти	вокал
Мова	українська
Жанр	поп, естрада, євроденс
Гурт	«Зелені Карпати», «Стожари», «Бескид», «Друзі мої»
Лейбл	«GIGARecords»
Нагороди
stepangiga.com
Файли у Вікісховищі

Степан Петрович Гіга (іноді Ґіґа; 16 листопада 1959 , Білки, Закарпатська область  — 12 грудня 2025 , Львів ) — видатний український естрадний співак (тенор), композитор, народний артист України (2002), один із найбільш впливових представників української поп-естради другої половини XX — початку XXI століття. Він здобув народну популярність завдяки своїм хітам, зокрема «Золото Карпат», «Цей сон», «Яворина» та іншим, які стали невід'ємною частиною української музичної культури. Гіга також був і членом Національної спілки композиторів України.

За понад 30 років творчої діяльності він створив велику дискографію, власну студію звукозапису та мистецьку агенцію, активно підтримував молодих виконавців, а його концерти відбувалися як в Україні, так і за кордоном. Степан Гіга залишив помітний слід в історії вітчизняної естрадної музики як співак, який поєднував академічну вокальну освіту з популярним музичним репертуаром і здобув любов багатьох поколінь слухачів. У 2025 році, після тривалої хвороби, він відійшов у вічність на 66-му році життя. Був похований у Львові на Личаківському цвинтарі.

Степан Гіга народився 16 листопада 1959 року в селі Білки на Закарпатті. В шкільні роки брав уроки вокалу та гри на баяні у вчителя музики Михайла Копинця. Однак до Ужгородського музучилища він вступив лише з четвертої спроби: після 8, 9 та 10 класу стати студентом не вдалося. Тому, закінчивши десятирічку, він пішов працювати слюсарем до місцевої сільгосптехніки, а згодом — водієм вантажівки. Звідти — в армію, а ще через два роки, після повернення із війська, Степан врешті став учнем Ужгородського музучилища.

Ще від 7 класу і до самого закінчення музучилища Степан Гіга був учасником ансамблю «Зелені Карпати», згодом став керівником цього колективу. «Саме у „Зелених Карпатах“ я формувався як музикант, — стверджував Степан Гіга, — тут я вперше зустрівся з професійною музикою та навчився грати на всіх музичних інструментах».

В Ужгородському музучилищі Степан Гіга навчався лише три роки (1980—1983) замість чотирьох — склав іспити екстерном, і в тому ж 1983 році вступив до Київської консерваторії на вокальний факультет, де навчався у класі професора, завідувача кафедри, народного артиста України Костянтина Огнєвого.

Навчаючись у консерваторії, Гіга отримав дозвіл Міністерства культури УРСР на вільне відвідування навчального процесу. Це звільняло його від лекцій та семінарів, але не від іспитів та заліків. На другому курсі консерваторії Гіга став солістом популярного на той час синтез-гурту «Стожари» (при Чернігівській філармонії, художній керівник Олександр Пушкаренко), одночасно працював солістом оперної студії Київської консерваторії, якою керував народний артист СРСР Дмитро Гнатюк.

Після закінчення консерваторії музикант отримав направлення на роботу солістом Національної опери, але, зваживши всі «за» і «проти», Степан відмовився. Саме через це йому вдалося отримати диплом про закінчення вищого закладу лише через пів року. У цей час він отримує кілька пропозицій щодо подальшої роботи, в тому числі й від Волинської філармонії, де спеціально для нього була створена група «Рандеву». Однак він відмовляється і повертається на рідне Закарпаття — і в 1988 році стає солістом Закарпатської обласної філармонії. Через рік Степан Гіга створив джаз-рок групу «Бескид».

У 1989 році був створений гурт «Друзі мої» (художній керівник Павло Петренко), з яким Степан Гіга працював до своєї смерті.

У 1991 році, коли цей гурт розформували, Степан Гіга залишився без роботи. Саме тоді він вперше спробував займатись аранжуванням, почав писати пісні, а згодом створив власну студію звукозапису «GIGARecords». На базі студії «GIGARecords» створив Мистецьку агенцію Степана Гіги для навчання молодих виконавців.

У 1995 році виходить перший сольний альбом співака «Друзі мої». Згодом з'явилися ще два: «Вулиця Наталі» та «Троянди для тебе».

Альбом «Вулиця Наталі» (тиражуванням займалася студія звукозапису з Калуша «6 секунд») став для Степана доленосним — у 2002 році тираж сягнув одного мільйону проданих копій. І як результат — Степан Гіга першим в незалежній Україні отримав Золотий диск.

20 лютого 1998 року стає заслуженим артистом України, а вже за чотири роки, 28 грудня 2002 року, отримав звання народного артиста України. За 10 років Гіга випустив три сольних альбоми, дві відеокасети з кліпами («Друзі мої» та «Вулиця Наталі»), ще одну відеокасету — з врученням Золотого диску. 17 листопада 2005 року в Івано-Франківську відбулася презентація першого в Україні подвійного DVD співака. На двох дисках (І — «Вулиця Наталі», II — «Троянди для тебе») — версія «живих» концертів всеукраїнського туру, який проходив напередодні на підтримку нового альбому «Троянди для тебе».

Був двічі одружений. У першому шлюбі народилася донька Квітослава, у другому — син Степан.

У листопаді 2025 року Степана Гігу було госпіталізовано після ускладнень вірусної інфекції на тлі цукрового діабету^[2]. Він переніс другу операцію на коліні, після чого йому довелося ампутувати ногу, і він упав у кому^[3]. Ввечері 12 грудня Гіга помер у реанімації Першого територіального медичного об'єднання Львова, де перебував упродовж останнього місяця життя^[4][5][6].

14 грудня 2025 року відбулося прощання зі Степаном Гігою у Гарнізонному храмі Святих Апостолів Петра і Павла у Львові^[7]. 15 грудня 2025 року похований на 75-му полі Личаківського цвинтаря у Львові^[8].

• 1995 — «Друзі мої»
• 1997 — «Королева», Студія «ALEX»
• 2001 — «Вулиця Наталі», Студія «6 Секунд»
• 2004 — «Троянди Для Тебе», Студія «6 Секунд»
• 2009 — «Друзі мої 2», Студія «6 Секунд»
• 2014 — «Дорога до храму», Студія «6 Секунд»

• 2022 — «Найкращі 50 золотих хітів», Студія «6 Секунд»

• Заслужений артист України (1998)^[15];
• Народний артист України (2002);
• Орден «За заслуги» III ступеня (2009)^[16];
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (червень 2026; посмертно)^[17][18].

• Орден князя Костянтина Острозького І ступеня (2000);
• Орден «Козацької слави» III ступеня (2003);
• Відзнака «Золотий диск» (Мюнхен, 2003);
• Орден «Різдво Христове» (2004);
• Орден Андрія Первозванного II ступеня (2005);
• Орден Андрія Первозванного І ступеня (2006);
• Орден «За розбудову України» (2015);
• Почесний громадянин Івано-Франківська (2026, посмертно)^[19].

• Драпак Г. Ґіґа Степан Петрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 450. — ISBN 966-528-197-6.

• Офіційний сайт
• Гіга Степан [Архівовано 30 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті «Золотий Фонд української естради»