Стегниківці

село Стегниківці
Герб Стегниківців Прапор Стегниківців
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Байковецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61040010120014011
Основні дані
Населення	648 (2023 рік)
Територія	2.047 км²
Густота населення	356.13 осіб/км²
Поштовий індекс	47710
Телефонний код	+380 352
Географічні дані
Географічні координати	49°38′55″ пн. ш. 25°39′26″ сх. д. / 49.64861° пн. ш. 25.65722° сх. д.
Водойми	Гніздечна
Відстань до обласного центру	14 км
Відстань до районного центру	14 км
Найближча залізнична станція	Івашківці
Відстань до залізничної станції	2 км
Місцева влада
Адреса ради	47711, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Байківці, вул. Січових Стрільців, буд. 43
Карта
Стегниківці
Стегниківці
Мапа
Стегниківці у Вікісховищі

Стегни́ківці — село в Україні, у Байковецькій сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гніздечна, в центрі району.

До 2015 — центр Стегниківської сільської ради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Байковецької сільської громади.

Населення — 648 (2023 рік).

У селі є став.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, бронзи і давньоруської культури.

Перша писемна згадка — 1463 як Сониківці.

1583 — власність князів Острозьких.

У 1734 через село проходив гайдамацький загін Верлана.

У 1854 році село увійшло до складу Ігровицького повіту Тернопільського округу, який проіснував до адміністративної реформи 1867 року^[1].

До 1939 діяли т-ва «Просвіта», «Січ», «Сільський господар», «Рідна школа», «Союз українок», «Каменярі», кооператива.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Байковецької сільської громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Тернопільського району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району^[3].

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610947, розташована у приміщенні клубу.

Результати

• зареєстровано 495 виборців, явка 63,64 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 22,22 %, за «Європейську Солідарність» — 21,27 %, за «Голос» і Радикальну партію Олега Ляшка — по 10,79 %^[4]. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Чайківський (самовисування) — 54,58 %, за Володимира Кісілевича (Слуга народу) — 11,44 %, за Тараса Юрика (Європейська Солідарність) — 11,11 %^[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 735 осіб^[6].

Станом на 19 жовтня 2023 року у селі прождиває 653 жителі.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[7]:

Попередній герб та прапор було затверджено 21 грудня 2017 р. рішенням № 496 XXVIII сесії сільської ради VII скликання^[8].Сучасна символіка села була затверджена. рішенням сесії сільської ради.26 лютого 2021 року^[9]Автори — В. М. Напиткін, С. В. Ткачов, К. М. Богатов.

В лазуровому щиті з зеленої бази виходить золотий мурований міст з двома арками. У лівій частині розміщено елементи герба перших власників села князів Острозьких: срібна шестипроменева зірка, супроводжувана вгорі половиною дуги, завершеної стрілою, внизу півмісяцем в балку ріжками догори. У правій елементи герба ще одних відомих власників села Потоцьких: білий семираменний хрест. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша написи «СТЕГНИКІВЦІ» і «1463».

Квадратне полотнище поділене горизонтально на дві частини — синю і зелену — у співвідношення 11:1. Із зеленої частини виходить жовтий мурований залізничний міст висотою в 10/12 від висоти прапора, з двома арками. У лівій біла шестипроменева зірка, супроводжувана вгорі половиною дуги, завершеної стрілою, внизу горизонтальним півмісяцем ріжками догори. У правій білий семираменний хрест.

Залізничний міст — місцева архітектурна пам'ятка. Срібні зірка, острога і півмісяць — символ Острозьких, семираменний хрест — Потоцьких. Корона означає статус населеного пункту. На Прапорі повторюються кольори Герба.

Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1898, кам'яна; освятив Андрей (Шептицький)), «фіґури» на пам'ять про велику пошесть (1850), на честь скасування панщини (2-а пол. 19 ст.) та тверезості (1874).

Споруджено пам'ятний знак воїнам-односельцям, полеглим під час німецько-радянської війни (1985), насипано символічну могилу УСС (1993).

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, ТОВ «Стегниківське», ТОВ «Україна».

Населений пункт може похвалитися великою водоймою, що частково поросла навколо густим сосновим лісом. Тут можна дихати свіжим повітрям, рибалити, засмагати, купатися як самому, так і з сім'єю^[10].

• диригент В. Баран,
• літературознавець, бібліограф Мирослав Бутрин,
• правник С. Воркун,
• військовик, педагог, громадський діяч В. Кривоус,
• підприємець, громадський діяч С. Кривоус.
• Дячун Теодор Григорович — станичний УПА, керівник Білоцерківської станиці Київського крайового братства ОУН-УПА.
• Богдан Чорномаз — український правозахисник, історик, громадський діяч^[11]

• Мирослав Кубант. — український господарник, громадський діяч

• Шепета Василь — командир ТВ-16 «Серет», Лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.

• 
  Дорожній знак при в'їзді в село
• 
  Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1898)
• 
  Символічна могила Борцям за волю України
• 
  «Фіґура» на честь знесення панщини у 1848 р у Стегниківцях
• 
  Млин у с. Стегниківці
• 
  Став біля села
• 
  Дамба ставу у селі Стегниківці

• Уніят-Карпович В. Стегниківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 422—423. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Чикало Б. Стегниківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 343—344. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Стегниківці [Текст] // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина: Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 453.
• Stechnikowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 313. (пол.)
• Нарис історії села Стегніківці / Б. Д. Чорномаз. — Вид. 3-є, допов. і переробл. — Біла Церква: Час Змін Інформ, 2018. — 312 с. — ISBN 617-7477-25-8.