Стабілізатор (значення)

Стабілізатор — термін, який має кілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них.
Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.

Стабіліза́тор (від лат. stabilis — «незмінний, стійкий») — термін, що має такі значення:

• Стабілізатор (у теорії груп) — стабілізатор множини за дією групи.

• Стабілізатор — прилад, пристрій для надання чомусь стійкості, сталого розташування, стану, для стабілізації якогось процесу, автоматичного підтримання заданого значення регульованої величини. Бувають зі зворотним зв'язком і без зворотного зв'язку. Див. також Регулятор. Розрізняють, наприклад:
  • стабілізатор напруги;
  • стабілізатор струму;
  • стабілізатор обертання;
  • стабілізатор поперечної стійкості тощо.
• Стабілізатор літального апарата — горизонтальна частина хвостового оперення літака, ракети та інших літальних апаратів, що забезпечує їхню поздовжню стійкість у польоті.
  • Керований стабілізатор
• Стабілізатор — пристрій для забезпечення політної рівноваги деяких боєприпасів (бомб, ракет, снарядів).
• Стабілізатор — площина ззовні підводної частини борту судна для зменшення бортової хитавиці.

• Стабілізатор (у хімії) — хімічна речовина, що підвищує стійкість матеріалів (пластмаси, гуми тощо) до впливу факторів навколишнього середовища (антиоксиданти, інгібітори). Див. також Старіння матеріалів.
• Стабілізатор дисперсних систем — речовина, що знижує схильність дисперсної фази до коагуляції, уповільнює седиментацію. Стабілізаторами, напр., емульсій служать емульгатори.
• Стабілізатори у вибуховій справі — речовини, що додаються до складу вибухових речовин для збереження їх хімічної стійкості.

• Оперення стріли
• Оперення (авіація)

• Стабілізатор // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.