Спітакавор

Спітакавор вірм. Սպիտակավոր
39°49′47.09″ пн. ш. 45°21′52.25″ сх. д. / 39.8297472° пн. ш. 45.3645139° сх. д.
Країна	Вірменія
Місто	с. Вернашен
Район	Вайоц-Дзор
Конфесія	Вірменська апостольська церква
Єпископство	Сюнікська
Тип	монастир і пам'ятка культури
Матеріал	Фельзит
Стиль	вірменська архітектура
Дата заснування	XIII століття
Статус	діючий
Спітакавор Спітакавор (Вірменія)
Медіафайли у Вікісховищі

Спітакаво́р (вірм. Սպիտակավոր), також Цахкава́нк (вірм. Ծաղկավանք) — вірменський монастир, розташований за 7 км на північ від села Вернашен, марз Вайоц-Дзор^[1]. Місцевість роздроблена глибокими ущелинами, на вершині найближчої гори збереглася фортеця Прошаберд, або як її ще називають Болораберд.

Монастирський комплекс складається з церкви, притвору, дзвіниці та фортечних стін. Будинки комплексу побудовані з гладкотісаного білуватого фельзита. Літописних даних не збереглося. Судячи з написів на стінах, єдину церкву комплексу заснував князь Єачі (відомо, що помер в 1318 році), і будівництво закінчив його син — Амір Гасан.

• У монастирі похований прах великого вірменського полководця Гарегіна Нжде. Кожне 17 червня, на честь його дня народження, вірмени з усіх кінців світу приїжджають і здійснюють паломництво від села Вернашен до Спітакавора.
• Навесні на схилах гори розцвітає безліч квітів і церква, потопаючи у них, сама уподібнюється квітці, за що в народі Спітакавор отримав назву Цахкаванк, що буквально означає «Квітковий монастир».
• За старих часів монастирі Спітакавор, Арказі і Танаде зв'язувалися між собою за допомогою знаків, що подавалися світлом вогню.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Спітакавор

• Туризм у Вірменії
• Гладзорський університет
• Єхегнадзор