YaChudo

Спокута (роман)

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

«Спокута»
АвторІєн Мак'юен
Назва мовою оригіналуAtonement
КраїнаВелика Британія
МоваАнглійська
ТемаДруга світова війна і прозаїк-романістd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЖанрПсихологічно-соціальний роман
ВидавництвоJonathan Caped Редагувати інформацію у Вікіданих
Видано2001 Редагувати інформацію у Вікіданих
Попередній твірAmsterdam Редагувати інформацію у Вікіданих

«Спокута» (англ. Atonement) — британський метафікшн-роман 2001 року, написаний Ієном Мак'юеном. Події твору охоплюють три різні періоди: довоєнну Англію 1935 року, Англію та Францію часів Другої світової війни та сучасну Англію. Сюжет роману розгортається навколо історії дівчини з вищого класу. Зокрема, і про її помилку, та те як вона вплинула на її доросле життя.

Роман був номінований на Букерівську премію 2001 року.[1] У 2010 році журнал Time включив «Спокуту» до свого списку 100 найкращих англомовних романів з 1923 року[2]

У 2007 році за книгою було знято фільм з однойменною назвою, який отримав премії BAFTA та Оскар, за участю Сірші Ронан, Джеймса Мак-Евоя, Кіри Найтлі та Ванесси Редгрейв, а режисером став Джо Райт.

Сюжет

Частина перша

Головна героїня — Брайоні Талліс, 13-річна дівчинка з літературним хистом, що живе в заміському маєтку з батьками Джеком та Емілі Талліс, які є представниками заможного класу. Її сестра Сесілія та друг дитинства Роббі щойно закінчили Кембриджський університет. Влітку 1935 року до родини приїздять кузени Лола та близнюки Джексон і П'єро, а також друг брата Сесілії, багатий Пол Маршалл. Сесілія та Роббі сваряться через вазу, яка розбивається і падає у фонтан. Сесілія роздягається до спідньої білизни та пірнає, щоб підняти уламки, що дивує Роббі. Брайоні, яка спостерігала за подіями з вікна, заінтригована діями Сесілії та Роббі, тому вирішує почати писати психологічний роман.

Після інциденту біля фонтану Роббі розуміє, що закоханий у Сесілію, тому пише їй кілька чернеток любовного листа. Він віддає листа Брайоні, щоб та передала його сестрі, проте ненавмисно дає їй версію, яку мав намір викинути. У той час, коли Роббі усвідомлює свою помилку, Брайоні вже повернулася до будинку з листом. Прочитавши його, дівчинка починає підозрювати Роббі в поганих намірах. Пізніше Роббі приходить на сімейну вечерю та зустрічається із Сесілією. Він зізнається їй у своїх почуттях, а вона відповідає йому взаємністю. Того ж вечора Брайоні бачить, як Роббі та Сесілія займаються коханням у бібліотеці. Брайоні вважає, що перервала жорстокий напад на Сесілію, і тому стоїть шокована. Під час вечері з'ясовується, що близнюки втекли. Група розбивається на команди, щоб знайти їх. Під час пошуків Брайоні стає свідком того, як Лолу ґвалтує невідомий. Вона впевнена, що чула голос Роббі, і переконує Лолу визнати його нападником. Невдовзі Роббі знаходить близнюків, але його арештовують за звинуваченням у зґвалтуванні. Лише Сесілія та його мати вірять у його невинність. Брайоні ж тішиться і вважає себе героїнею, бо думає, що покарала злочинця.

Частина друга

На час початку Другої світової війни Роббі провів кілька років у в'язниці. Він і Сесілія кілька років обмінювалися листами, зберігаючи кохання одне до одного. Роббі звільняють із в'язниці за умови, що він вступить до армії. Тим часом Сесілія закінчує навчання на медсестру та припиняє всі контакти зі своєю родиною через їхню роль в ув'язненні Роббі. Незадовго до того, як Роббі відправляють до Франції, вони зустрічаються на півгодини під час обідньої перерви Сесілії. Їхня зустріч починається незграбно, але вони цілуються, перш ніж розлучитися.

У Франції війна йде погано, і армія відступає до Дюнкерка. Поранений Роббі прямує туди, він думає про своє кохання до Сесілії та ненависть до Брайоні. Однак зрештою він робить висновок, що Брайоні була занадто молодою, щоб її повністю звинувачувати, і пише Сесілії листа, закликаючи її відновити зв'язок з родиною. Його стан погіршується протягом подорожі він слабшає і впадає в марення. Роббі засинає в Дюнкерку, за день до початку евакуації.

Частина третя

Покаявшись у своїй помилці, 18-річна Брайоні відмовляється від навчання в Кембриджі та стає медсестрою в Лондоні. Вона усвідомлює, що справжнім злочинцем був Пол Маршалл, друг Леона, який одружується з Лолою. Брайоні продовжує писати художню літературу та отримує листа від Сиріла Конноллі з лікарні, де вона працює. Сиріл відхиляє чернетку її останньої роботи, поданої Брайоні до його журналу «Горизонт», але дає доброзичливий та конструктивний відгук. Ця робота насправді є першою чернеткою першого розділу цього роману. Далі Брайоні їде на весілля Пола Маршалла та своєї двоюрідної сестри Лоли, знаючи, що Лола виходить заміж за свого ґвалтівника. Брайоні думає, чи не висловитися під час весілля, але не робить цього. Після цього вона відвідує Сесілію, з якою живе Роббі. Пара не пробачає Брайоні, але вона обіцяє спробувати виправдати Роббі, хоча розуміє, що Маршалл уникне покарання через шлюб з Лолою. Коли Брайоні залишає Сесілію, вона з оптимізмом дивиться на свою роль у виправданні Роббі, думаючи, що це буде «новий проєкт, спокута», і що вона готова його почати.

Кінцівка

Останній розділ під назвою «Лондон 1999» ведеться від імені самої Брайоні у формі щоденникового запису. Зараз їй 77 років, вона успішна письменниця, якій нещодавно діагностували судинну деменцію. Підтверджено, що Брайоні є авторкою попередніх трьох розділів роману. Вона відвідує вечірку на свою честь у будинку родини Талліс, де діти Таллісів виконують «Випробування Арабелли» — п'єсу, яку 13-річна Брайоні написала та безуспішно намагалася поставити разом зі своїми двоюрідними братами влітку 1935 року. Леон і П'єро присутні, Джексон помер п'ятнадцять років тому, а Лола жива, але відсутня. Зрештою, Брайоні розповідає читачеві, що Роббі Тернер помер від сепсису на пляжах Дюнкерка, що Сесілія загинула через кілька місяців, коли бомба зруйнувала станцію метро Балхем під час Бліцу, і що історія Брайоні про те, що вона бачила їх разом у 1940 році, була вигадкою. Брайоні справді була присутня на весіллі Лоли з Полом Маршаллом, але зізнається, що була надто «боягузливою», щоб відвідати Сесілію та залагодити свою провину.

Роман, який, за її словами, є фактично правдивим, за винятком возз'єднання Роббі та Сесілії, є її довічною спробою «спокутувати» те, що вона з ними зробила. Брайоні виправдовує свій вигаданий щасливий кінець, кажучи, що не бачить, навіщо читачам «безжальна» історія. Вона пише: «Мені подобається думати, що це не слабкість чи ухилення, а останній акт доброти, протистояння забуттю та відчаю, щоб дозволити моїм коханим жити та об'єднати їх наприкінці».

Головні герої

  • Брайоні Талліс — молодша сестра Леона та Сесілії Талліс, письменниця-початківець. На початку роману їй тринадцять років. Вона бере участь у відправленні Роббі Тернера до в'язниці, коли неправдиво стверджує, що він напав на Лолу. Брайоні є частково оповідачкою і частково персонажем. У кінці роману Брайоні усвідомлює свою дитячу провину та вирішує написати роман, щоб спокутувати свою провину.
  • Сесілія Талліс — середня дитина в родині Талліс, яка закохалася у свого друга дитинства Роббі Тернера. Після напруженої зустрічі біля фонтану вони з Роббі не розмовляють, доки не зустрінуться перед офіційною вечерею. Коли невдовзі після цього Роббі хибно звинувачують у зґвалтуванні, Сесілія втрачає його через в'язницю та війну і вирішує більше не спілкуватися з жодним членом своєї родини.
  • Леон Талліс — старша дитина в родині Талліс, який повертається додому в гості. Він бере з собою свого друга Пола Маршалла.
  • Емілі Талліс — мати Брайоні, Сесілії та Леона. Більшу частину роману Емілі проводить у ліжку, страждаючи від сильних мігреней.
  • Джек Талліс — батько Брайоні, Сесілії та Леона. Джек часто працює допізна, і у творі є натяк, що у нього роман.
  • Роббі Тернер — хлопець, який живе на території будинку Таллісів. Вирісши з Леоном, Брайоні та Сесілією, він добре знає родину. Він навчався в Кембриджському університеті разом із Сесілією, і коли вони повертаються додому після закінчення навчання, то закохуються. Роббі потрапляє до в'язниці на три з половиною роки, коли Брайоні неправдиво звинувачує його у зґвалтуванні Лоли.
  • Грейс Тернер — мати Роббі Тернера, яка отримала дозвіл від Джека Талліса жити на території будинку. Вона стала покоївкою в родині та пере білизну для Таллісів. Коли її сина хибно звинувачують у зґвалтуванні Лоли, лише вона та Сесілія вірять у його невинність, і Грейс вирішує покинути родину Таллісів.
  • Лола Квінсі — 15-річна дівчина, двоюрідна сестра Брайоні, Сесілії та Леона. Вона разом зі своїми братами-близнюками приїжджає до родини Таллісів після розлучення батьків. Лола мала зіграти головну роль у п'єсі Брайоні, але її скасували. Вона також стає жертвою зґвалтування, перебуваючи в будинку Таллісів. Пізніше в романі Лола з'являється як зріла жінка, одружена з Полом Маршаллом. Вона рудоволоса, світлошкіра та вкрита веснянками.
  • Джексон і П'єро Квінсі — молодші брати-близнюки Лоли та двоюрідні брати Брайоні, Сесілії та Леона. Вони разом зі своєю сестрою приїжджають до Таллісів після розлучення батьків. Брайоні хоче, щоб близнюки зіграли роль у її п'єсі, але через суперечки п'єсу скасовують, що засмучує їх обох. П'єро з'являється пізніше в романі як старий, тоді як його брат помер.
  • Денні Хардман — майстер на всі руки родини Талліс. Роббі та Сесілія підозрюють, що він відповідальний за зґвалтування Лоли, поки Брайоні не переконує їх у протилежному, що спонукає Роббі вибачитися перед ним.
  • Пол Маршалл — друг Леона. Він ґвалтує Лолу біля будинку Таллісів після настання темряви; однак Брайоні звинувачує Роббі у зґвалтуванні Лоли, і через багато років Лола та Пол одружуються. Пол Маршалл також володіє шоколадною фабрикою, яка виробляє батончики «Амо» — шоколадні енергетичні батончики, що постачаються армійським військам, що приносить йому значний статок.
  • Капрал Неттл — один із двох супутників Роббі під час евакуації з Дюнкерка. У четвертому та заключному розділі роману літня Брайоні натякає на «старого містера Неттла», від якого вона отримала «десяток довгих листів», але чи це та сама людина, не зовсім зрозуміло.
  • Капрал Мейс — другий із двох супутників Роббі під час евакуації з Дюнкерка. Востаннє його бачили, ймовірно, коли він рятував бійця Королівських ВПС від можливого лінчування піхотинцями під приводом бажання завдати йому шкоди, втопивши його в «кривавому морі».
  • Бетті — служниця родини Талліс, яку описують як «жалюгідну» людину.

Нагороди та почесні звання

Нагороди

  • Увійшов до короткого списку номінантів на Букерівську премію за художню літературу 2001 року[3]
  • Увійшов до короткого списку номінантів на премію пам'яті Джеймса Тейта Блека 2001 року
  • Увійшов до короткого списку номінантів на премію Вітбреда за роман 2001 року
  • Лауреат книжкової премії Los Angeles Times за художню літературу 2002 року
  • Лауреат премії Національного кола книжкових критиків за художню літературу 2002 року
  • Лауреат літературної премії У. Х. Сміта 2002 року
  • Лауреат премії Бойке 2002 року
  • Лауреат премії Сантьяго за європейський роман 2004 року[4]

Звання

  • Посідає 82 місце у списку 100 найкращих книг за версією Entertainment Weekly (1983—2008).
  • Визнаний найкращим художнім романом року за версією журналу Time та включений до списку 100 найкращих романів усіх часів[5]
  • Входить до списку 100 найвидатніших романів журналу The Observer[6]
  • Посідає 41 місце у списку 100 найкращих книг 21 століття за версією The Guardian[7]
  • Входить до списку «100 найвидатніших романів усіх часів» газети "The Daily Telegraph "[8]
  • 26-те місце у списку 100 найкращих книг 21-го століття за версією газети «Нью-Йорк Таймс»[9]

Суперечки

Звинувачення у плагіаті

Наприкінці 2006 року агент покійної авторки романів та історичних романів Лусілли Ендрюс звинуватив Мак'юена в тому, що він не вказав, що на матеріал про медсестринство воєнного часу в Лондоні, взятий з автобіографії 1977 року «Не час для романтики». Мак'юен, який раніше стикався з подібними звинуваченнями (див. The Cement Garden § Controversy), заперечував будь-які правопорушення, визнаючи вплив Ендрюс. Він зазначив, що романісти часто спираються на реальні джерела.[10][11]

Кілька відомих авторів, зокрема Джон Апдайк, Мартін Аміс, Маргарет Етвуд, Томас Кініллі, Зейді Сміт та самітник Томас Пінчон, публічно захищали Мак'юена від звинувачень, стверджуючи, що використання історичних джерел є законною літературною практикою.[12][13]

Зображення неправдивих звинувачень у зґвалтуванні

«Спокута» також зазнала критики за зображення хибних звинувачень у зґвалтуванні. Центральний сюжет обертається навколо Брайоні Талліс, 13-річної дівчинки, яка помилково звинувачує Роббі Тернера у зґвалтуванні її двоюрідної сестри, що призводить до його ув'язнення та трагічного розпаду кількох життів. Деякі критики стверджують, що зображення хибного звинувачення в романі може посилити шкідливі помилкові уявлення про сексуальне насильство.[14]

Суперечність кінцівки

Завершення роману також викликало дискусії щодо його етичних наслідків. У заключному розділі Брайоні Талліс, нині вже літня письменниця, розповідає, що переписала історію у своїй художній версії, дозволивши Роббі та Сесілії возз'єднатися в її романі, незважаючи на їхню справжню долю. Деякі літературознавці стверджують, що цей поворот ставить під сумнів моральну відповідальність оповіді та те, чи є вчинок Брайоні справжнім спокутуванням.[15] Інші припускають, що роман критикує здатність письменників маніпулювати історією, розмиваючи межу між правдою та вигадкою.[16]

Ці аспекти роману викликали ширші дискусії щодо відповідальності авторів під час зображення делікатних тем та ролі художньої літератури у вирішенні історичної та моральної несправедливості.

Публікація

Назва

Спочатку роман називався «An Atonement». Історик Тім Гартон-Еш, якому Мак'юен часто показував чернетки своїх книг, вмовив Мак'юена змінити назву в останню хвилину.[17]

Вперше роман опублікував тодішній директор видавництва Дейн Франклін, Джонатан Кейп, Лондон, Велика Британія, у 2001 році. Перше американське видання було опубліковано видавництвом Nan A. Talese / Doubleday у квітні 2002 року. Перша аудіокнига вийшла у видавництві Recorded Books у 2002 році, її читала Джилл Таннер.[18]

Обкладинка

На обкладинці першого видання, розробленій Сюзанною Дін, зображена дівчина в літній сукні, яка сидить на сходах заміського будинку. Джон Вілсон з BBC описує її як таку, що має «задумливість, майже втому». Це фото було зроблено лише після того, як дівчину фотографували кілька годин, вона роздратувалася та люто тупала ногою.[19][20][21][22][23]

Екранізація

Фільм, знятий режисером Джо Райтом за сценарієм Крістофера Гемптона, був випущений компанією Working Title Films у вересні 2007 року у Великій Британії та в грудні 2007 року у Сполучених Штатах. Фільм за участю Джеймса Мак-Евоя та Кіри Найтлі мав комерційний та критичний успіх, а також отримав «Оскар» за найкращу оригінальну музику.

У 2023 році роман був адаптований для балету Кеті Марстон, музику написала Лора Россі, декорації розробив Майкл Левін, а костюми — Брег'є Ван Бален.[24] Світова прем'єра балету відбулася в Ballet Zurich 28 квітня, а прем'єра в США відбулася в жовтні у виконанні Joffrey Ballet у Lyric Opera в Чикаго.[25][26] Адаптацію критики схвально назвали «найкращим балетом Марстон на сьогодні».[27] Коли Мак'юен побачив світову прем'єру балету в квітні 2023 року, він зазначив, що вистава дала можливість йому вперше «повністю відчути емоції» свого роману, і він вважав її «дуже сильною, емоційною, де бачиш тіла, що промовляють розповідь».[28][29]

У лютому 2026 року було оголошено, що Крістофер Гемптон адаптує роман у театральну постановку, прем'єра якої відбудеться у травні того ж року в театрі Chichester Festival Theatre.[30][31]

Примітки

  1. ↑ Atonement, архів оригіналу за 16 травня 2008, процитовано 1 липня 2013
  2. ↑ All Time 100 Novels. Time. 16 жовтня 2005. Архів оригіналу за 16 лютого 2010.
  3. ↑ Atonement, архів оригіналу за 16 травня 2008, процитовано 1 липня 2013
  4. ↑ About King's College London: News and What's On: King's College London. Архів оригіналу за 14 квітня 2009. Процитовано 26 грудня 2007.
  5. ↑ All Time 100 Novels. Time. 16 жовтня 2005. Архів оригіналу за 22 жовтня 2005. Процитовано 25 квітня 2010.
  6. ↑ The best novels ever. The Guardian. London. 19 серпня 2008. Архів оригіналу за 10 травня 2010. Процитовано 1 липня 2013.
  7. ↑ The 100 best books of the 21st century. The Guardian. London. 21 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
  8. ↑ The 100 greatest novels of all time. The Telegraph. 10 березня 2022.
  9. ↑ The 100 Best Books of the 21st Century. The New York Times. 12 лютого 2025. Процитовано 16 липня 2024.
  10. ↑ An inspiration, yes. Did I copy from another author? No. The Guardian. London. 27 листопада 2006. Архів оригіналу за 6 грудня 2006. Процитовано 27 листопада 2006.
  11. ↑ Hoyle, Ben (27 листопада 2006). McEwan hits back at call for atonement. Times Online. London. Архів оригіналу за 2 грудня 2008. Процитовано 27 листопада 2006.
  12. ↑ Reynolds, Nigel (6 грудня 2006). Recluse speaks out to defend McEwan. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 4 вересня 2007. Процитовано 25 квітня 2010.
  13. ↑ Bell, Dan (6 грудня 2006). Pynchon backs McEwan in 'copying' row. The Guardian. London. Процитовано 25 квітня 2010.
  14. ↑ The Problematic Depiction of False Accusations in Atonement. Literary Hub. 5 липня 2023. Процитовано 6 лютого 2025.
  15. ↑ Gale, Michael (Квітень 2018). Fiction as Atonement: Ethical Reflections in Ian McEwan's Novel. Kenyon Review. Процитовано 6 лютого 2025.
  16. ↑ Head, Dominic (2008). Ian McEwan. Manchester University Press. ISBN 9780719066542.
  17. ↑ Ian McEwan's Atonement: An oral history. 24 лютого 2021.
  18. ↑ Ian McEwan Website: Atonement.
  19. ↑ Ian McEwan's Atonement: An oral history. 24 лютого 2021.
  20. ↑ BBC Radio 4 – Front Row, the Art of Book Cover Design.
  21. ↑ Suzanne Dean: The secret to a good book cover. 2 грудня 2011.
  22. ↑ Dan Franklin: 'I am a tart. I am deeply shallow'. The Guardian. London. 14 березня 2010.
  23. ↑ Uncovered talent. 9 жовтня 2003.
  24. ↑ Love, Lies and Literature – The Joffrey Ballet's 'Atonement'. Joffrey Ballet (англ.). 18 жовтня 2024. Процитовано 5 лютого 2025.
  25. ↑ May, Emily (24 квітня 2024). Cathy Marston Presents the World Premiere of Atonement at Ballet Zurich. Pointe Magazine (амер.). Процитовано 5 лютого 2025.
  26. ↑ New 'Atonement' ballet sets a teen's moral missteps into graceful motion. Joffrey Ballet (англ.). 17 вересня 2024. Процитовано 5 лютого 2025.
  27. ↑ Review: 'Atonement' is Marston's finest ballet to date. Joffrey Ballet (англ.). 18 жовтня 2024. Процитовано 5 лютого 2025.
  28. ↑ Opernhaus Zürich (23 квітня 2024). ATONEMENT - Rehearsal Trailer - Ballett Zürich. Процитовано 5 лютого 2025 — через YouTube.
  29. ↑ Choreographer Cathy Marston always had the Joffrey Ballet in mind for 'Atonement'. Joffrey Ballet (англ.). 5 вересня 2024. Процитовано 5 лютого 2025.
  30. ↑ Wood, Alex (12 лютого 2026). Chichester Festival Theatre announces 2026 season, including Atonement, Munya Chawawa and My Fair Lady. WhatsOnStage.com. Архів оригіналу за 12 лютого 2026. Процитовано 13 квітня 2026.
  31. ↑ Wood, Alex (9 квітня 2026). Cast for Atonement on stage revealed. WhatsOnStage.com. Архів оригіналу за 13 квітня 2026. Процитовано 13 квітня 2026.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).