YaChudo

Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Угорщині

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Об'єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Угорщині — це місця на території Угорщини, що мають значення для культурної або природної спадщини, як це визначено Конвенцією про охорону Світової спадщини, ухваленою у 1972 році[1]. Культурна спадщина включає пам'ятки (такі як архітектурні твори, монументальні скульптури або написи), групи будівель і об'єкти (включаючи археологічні пам'ятки). Природна спадщина охоплює природні утворення (фізичні та біологічні формації), геологічні та фізико-географічні формації (включаючи середовища існування видів тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення), а також природні об'єкти, важливі з погляду науки, охорони природи або природної краси[2]. Угорщина ратифікувала конвенцію 15 липня 1985 року, що зробило її історичні пам'ятки придатними для включення до списку[3].

Станом на 2026 рік в Угорщині налічується вісім об'єктів Світової спадщини, з яких сім є культурними, а один — природним: «Печери карсту Аггтелек і Словацького карсту»[3]. Перші два об'єкти були внесені до списку на 11-й сесії Комітету Світової спадщини, що відбулася у Парижі у 1987 році. Одним із них стало село Голоке, іншим — Будапешт, включно з берегами Дунаю та районом Будайського замку (цей об'єкт було розширено у 2002 році)[4]. Найновішим об'єктом є «Історичний культурний ландшафт виноробного регіону Токай», внесений до списку у 2002 році. У 2003 році всі вісім об'єктів отримали сучасні назви, наведені нижче. Два об'єкти є транснаціональними: «Культурний ландшафт Фертё / Нойзідлерзее» спільний з Австрією, а «Печери карсту Аггтелек і Словацького карсту» — зі Словаччиною[3]. Крім того, ще десять об'єктів включено до попереднього списку Угорщини[3].

Об'єкти Світової спадщини

ЮНЕСКО включає об'єкти до списку за десятьма критеріями; кожен об'єкт має відповідати принаймні одному з них. Критерії i–vi є культурними, а vii–x — природними.

У списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Угорщині налічується 8 найменувань (станом на 2026 рік).

У цій таблиці об'єкти розташовані в порядку їх додавання до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

   Транснаціональний об’єкт
№ Зображення Назва Місцеположення Час створення Час внесення до списку № Критерії Опис
1 Будапешт: береги Дунаю, квартал Будайського замку та проспект Андраші
(угор. Budapest: Duna-part, Budai várnegyed és Andrássy út)		 Будапешт XII століття 1987
2002 (розширення)		 400 [Архівовано 19 липня 2017 у Wayback Machine.] ii, iv Будапешт утворився внаслідок об'єднання трьох міст — Буди, Пешта та Обуди — у XIX столітті. Будайський замок був збудований у XIII столітті королем Белом IV. Замковий квартал містить будівлі в готичному та бароковому стилях. Забудова Пешта представлена стилями історизму та модерну. Проспект Андраші, який було додано до об'єкта Світової спадщини у 2002 році, збудований наприкінці XIX століття та символізує перетворення Будапешта на сучасний мегаполіс. Лінія метро «Міленіум», що проходить під проспектом, була першою підземною залізницею в континентальній Європі й функціонує з 1896 року.[5]
2 Історичне село Голоке і його околиці
(угор. Hollókő ófalu és táji környezete)		 Медьє Ноград XVIII століття 1987 401 [Архівовано 19 липня 2017 у Wayback Machine.] v Голоке — традиційне село народу палóц, який є субетнічною групою угорців. Воно сформувалося переважно у XVII—XVIII століттях і було свідомо збережене як живий приклад сільського життя до аграрної революції XX століття.[6]
3 Печери карсту Аггтелек і Словацького карсту
(угор. Az Aggteleki-karszt és a Szlovák-karszt)		 Медьє Боршод-Абауй-Земплен
(спільно зі Словаччиною Словаччина)		 1995 725 [Архівовано 19 липня 2017 у Wayback Machine.] viii Цей об'єкт включає 712 печер на території Угорщини та Словаччини. Вони є типовою карстовою системою помірного кліматичного поясу. Осадові відклади та скам'янілості в печерах відображають геологічні процеси пізньої крейди та раннього третинного періоду із субтропічними й тропічними кліматичними умовами, а також плейстоценові зледеніння. У 2000 році до об'єкта було додано печеру Добшина (на території Словаччини). У 2008 році відбулася зміна меж об'єкта з угорського боку.[7][8]
4 Тисячолітнє бенедиктинське абатство Паннонгалма та його природне середовище
(угор. Az ezeréves Pannonhalmi Bencés Főapátság és közvetlen természeti környezete)		 Медьє Дьєр-Мошон-Шопрон XIII століття 1996 758 [Архівовано 29 листопада 2005 у Wayback Machine.] iv, vi Бенедиктинські монахи заснували абатство у 996 році. Воно відіграло важливу роль у поширенні християнства в Угорщині та Центральній Європі. Монастирський комплекс зазнавав численних перебудов протягом століть. Найдавніші збережені будівлі датуються XIII століттям, із пізнішими добудовами в готичному, бароковому та романтичному стилях. Пам'ятник тисячоліття був споруджений на центральному пагорбі у 1896 році на честь тисячоліття угорського завоювання цих земель.[9]
5 Національний парк Гортобадь — Пуста
(угор. Hortobágyi Nemzeti Park — Puszta)		 Медьє Гайду-Бігар 1999 474 [Архівовано 19 липня 2017 у Wayback Machine.] iv, v Національний парк Гортобадь — це велика територія рівнин і водно-болотних угідь на Великій Угорській рівнині. Ця місцевість використовувалася кочовими скотарями протягом тисячоліть; найдавніші кургани датуються 2000 роком до н. е. Наприкінці IX століття н. е. угорці прибули до Карпатського басейну й заселили цю територію, однак із XIV століття поселення почали зникати. У новітній час ця місцевість майже не має постійного населення, але використовується для випасу худоби в літній сезон. Серед небагатьох штучних споруд на рівнині — Дев’ятиарковий міст, збудований у першій половині XIX століття.[10]
6 Ранньохристиянський некрополь міста Печ (Сопіана)
(угор. Pécsi ókeresztény sírkamrák)		 Печ IV століття 2000 853 [Архівовано 19 липня 2017 у Wayback Machine.] iii, iv Ранньохристиянський некрополь римського провінційного міста Сопіане, розташований на місці сучасного Печ, був створений у IV столітті. Гробниці споруджувалися під землею та були багато оздоблені настінними розписами на християнську тематику. Над деякими похованнями були зведені меморіальні каплиці.[11]
7 Культурний ландшафт Ферте / Нойзідлерзее
(англ. Fertö / Neusiedlersee Cultural Landscape) 		Медьє Дьєр-Мошон-Шопрон (спільно з Австрією Австрія) XVIII—XIX століття 2001 772 v Територія озера Фертё / Нойзідлерзее була заселена різними народами протягом восьми тисячоліть. Первісна мережа міст і сіл сформувалася у XII—XIII століттях. У XVIII—XIX століттях тут було збудовано кілька палаців.[12]
8 Історичний культурний ландшафт виноробного району Токай
(угор. Tokaj-hegyaljai történelmi borvidék)		 Медьє Боршод-Абауй-Земплен 2002 1063 [Архівовано 19 липня 2017 у Wayback Machine.] iii, v Виноробний регіон Токай розташований у пагорбах північно-східної Угорщини. Офіційно його було сформовано у 1737 році імператором Карлом VI Габсбургом, хоча документально підтверджене виноробство тут сягає 1561 року. Це культурний ландшафт, пов'язаний із виробництвом токайських вин, що включає виноградники, ферми, села, невеликі міста та винні підвали.[13]
class=notpageimage|
Мапа об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Угорщині

Попередній список

Окрім об'єктів, внесених до Списку Світової спадщини, держави-учасниці можуть вести перелік попередніх об'єктів, які вони можуть розглядати для номінації. Заявки до Списку Світової спадщини приймаються лише за умови, що об'єкт раніше був включений до попереднього списку. Станом на 2021 рік Угорщина внесла до свого попереднього списку десять об'єктів.

   Транснаціональний об’єкт
№ Зображення Назва Місцеположення Час внесення до списку Критерії Опис
1 Church and fortifications on a hill Середньовічний замок-фортеця Естергома

(угор. Le Château-fort médiéval d'Esztergom)

Комаром-Естергом 1993 (культурний) Середньовічний замок-фортеця Естергома, збудований у X—XI століттях, був королівською резиденцією до 1249 року. Він є символом угорського християнства. Замок було розширено в ранньоготичному стилі, а пізніше він приймав митців епохи Відродження.[14][15]
2 Печери термального карсту Буди Будапешт 1993 viii (природний) Шість печер під пагорбом Буда, які є джерелами термальних вод. Печера Йожеф-хедь («кристалічна») містить одну з найбільших гідротермальних камер у світі.[16]
3 Black horse of Nonius breed Державне кінне господарство Мезйогедьєш Медьє Бекеш 2000 iii, iv (культурний) Кінний завод було засновано імператором Йосифом II у 1784 році. Це велике господарство спеціалізується на трьох породах коней: ноніус, гідран і фуріозо-норт-стар. Більшість архітектурних споруд на території ферми датується кінцем XVIII століття.[17][18]
4 Entrance to the museum in shape of a tree trunk Викопні рештки Іпойтарноца Медьє Ноград 2000 vii, viii (природний) Це викопне місце вперше було науково досліджене у 1836 році. Воно містить залишки мілководного моря пізнього олігоцену та раннього міоцену. Осадові породи були перекриті вулканічними породами 19 мільйонів років тому, що сприяло їх збереженню. Серед найважливіших знахідок — зуби акул, відбитки листя та скам'янілі дерева.[19]
5 Fortress wall with a gate Система укріплень при злитті річок Дунай і Ваг у Комарно – Комаром Медьє Комаром-Естергом

(спільно зі Словаччиною Словаччина)

2007 i, ii, iv, v (культурний) Міста Комарно у Словаччині та Комаром в Угорщині розташовані при злитті річок Дунай і Ваг. Завдяки стратегічному положенню протягом століть тут сформувалася система укріплень. Угорська частина об'єкта включає три форти кінця XIX століття: Монустор, Чіллаг і Ігманді.[20][21]
6 Museum of Applied Arts building with decorated facade and roof Самобутня передмодерна архітектура Йодьона Лехнера Будапешт, Бач-Кішкун 2008 i, ii, iii, iv (культурний) Ця номінація включає п'ять будівель угорського архітектора Йодьона Лехнера, який створив унікальний художній стиль, поєднавши угорські традиції зі східною орнаментикою. Він працював наприкінці XIX — на початку XX століття. На зображенні — Музей прикладного мистецтва в Будапешті.[22]
7 Мережа сільських пам'яток спадщини в Угорщині кілька об'єктів 2017 ii, iii, vi (культурний) Угорську мережу сільських будинків було створено в середині XX століття. Вона є сукупністю автентичних народних будівель, переважно XVIII—XX століть, і охоплює кілька сотень будинків по всій країні.[23]
8 Visegrád castle from above Королівські резиденції в Естергомі та Вишеграді разом із колишнім королівським лісом у горах Піліш Медьє Пешт, Комаром-Естергом 2017 ii, iii, iv, v (культурний) Королівський замок в Естергомі (резиденція до 1249 року) і палац у Вишеграді (резиденція з 1323 року до 1410-х років) зазнали впливу мистецтва Італії та Франції — від пізньої готики до Ренесансу. Королівський ліс використовувався як мисливські угіддя та містить залишки королівських маєтків і монастирів.[15]
9 Wooden bell-tower right of a church with a white facade Дерев'яні дзвіниці Верхньотисайського регіону Саболч-Сатмар-Берег 2017 ii, iii, iv (культурний) Ця номінація включає сім дерев'яних дзвіниць, збудованих у XVII—XVIII століттях. Дерево використовувалося як будівельний матеріал через економічний занепад регіону в період османського панування, а також через те, що християнські громади, витіснені зі своїх попередніх храмів під час Реформації та Контрреформації, потребували нових місць для богослужінь. Сусідні дерев'яні церкви згодом були перебудовані в камені або перенесені до музеїв просто неба. На зображенні — дзвіниця в Ньїрбаторі, збудована близько 1640 року.[24]
10 Mainson and the park from above Культурний ландшафт Балатонського нагір'я Медьє Веспрем, Зала 2017 iv, v, vii (змішаний) Ця номінація охоплює природні та культурні об'єкти навколо озера Балатон: півострів Тихань, басейни Тапольца і Калі, озеро Хевіз, палац Фештетичів у Кестгеї (на зображенні), господарство Георгікон і історичний центр Балатонфюреда. Частина цього об'єкта перебуває під охороною як національний парк Балатонського нагір'я.[25]

Див. також

Примітки

  1. ↑ The World Heritage Convention. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 23 травня 2016. Процитовано 17 вересня 2010.
  2. ↑ Convention Concerning the Protection of the World Cultural and Natural Heritage. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  3. ↑ а б в г Hungary. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 12 липня 2014.
  4. ↑ Report of the Rapporteur. UNESCO World Heritage Centre. 20 січня 1988. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 12 липня 2014.
  5. ↑ Budapest, including the Banks of the Danube, the Buda Castle Quarter and Andrássy Avenue. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 17 жовтня 2011. Процитовано 20 жовтня 2011.
  6. ↑ Old Village of Hollókő and its Surroundings. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 17 жовтня 2011. Процитовано 20 жовтня 2011.
  7. ↑ Caves of Aggtelek Karst and Slovak Karst. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 6 жовтня 2011. Процитовано 20 жовтня 2011.
  8. ↑ Decision – 32COM 8B.48 – Examination of nominations and minor modifications to the boundaries of naturel, mixed and cultural properties to the World Heritage List – Caves of Aggtelek Karst and Slovak Karst (HUNGARY / SLOVAKIA). UNESCO World Heritage Centre. 31 березня 2009. Архів оригіналу за 20 жовтня 2011. Процитовано 20 жовтня 2011.
  9. ↑ Millenary Benedictine Abbey of Pannonhalma and its Natural Environment. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 17 жовтня 2011. Процитовано 20 жовтня 2011.
  10. ↑ Hortobágy National Park – the Puszta. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 18 жовтня 2011. Процитовано 20 жовтня 2011.
  11. ↑ Early Christian Necropolis of Pécs (Sopianae). UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 17 жовтня 2011. Процитовано 20 жовтня 2011.
  12. ↑ Fertö / Neusiedlersee Cultural Landscape. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 10 листопада 2011. Процитовано 20 жовтня 2011.
  13. ↑ Tokaj Wine Region Historic Cultural Landscape. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 17 жовтня 2011. Процитовано 20 жовтня 2011.
  14. ↑ Le Château-fort médiéval d'Esztergom. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 18 січня 2021.
  15. ↑ а б Royal Seats in Esztergom, Visegrád with the former Royal Wood in the Pilis Mountain. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 18 січня 2021.
  16. ↑ Caves of the Buda Thermal Karst System. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
  17. ↑ State Stud-Farm Estate of Mezőhegyes. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
  18. ↑ Hartley Edwards, Elwyn (1994). The Encyclopedia of the Horse. Dorling Kindersley. с. 155. ISBN 978-0-7513-0115-1.
  19. ↑ The Ipolytartnóc Fossils. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 18 січня 2021.
  20. ↑ System of Fortifications at the Confluence of the Rivers Danube and Váh in Komárno – Komárom. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 18 січня 2021.
  21. ↑ System of Fortifications at the Confluence of the Rivers Danube and Váh in Komárno – Komárom. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 18 січня 2021.
  22. ↑ Ödön Lechner's independent pre-modern architecture. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 18 січня 2021.
  23. ↑ The Network of Rural Heritage Buildings in Hungary. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 18 січня 2021.
  24. ↑ Wooden bell-towers in the Upper Tisza-Region. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 18 січня 2021.
  25. ↑ Balaton Uplands Cultural Landscape. UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 18 січня 2021.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).