YaChudo

Соя (рід)

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Соя
соя звичайна (Glycine max)
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Phaseoleae
Підтриба: Glycininae
Рід: Соя (Glycine)
Willd.
Типовий вид
Glycine clandestina
Синоніми
Список
  • • Chrystolia Montrouz.
  • • Glycine L.
  • • Leptocyamus Benth.
  • • Leptolobium Benth. 1838
  • • Soja Moench
Вікісховище: Glycine (Fabaceae)

Соя (Glycine) — рід квіткових рослин з родини бобових. Найвідомішим видом є соя звичайна (Glycine max). Хоча більшість видів зустрічаються лише в Австралії, ареал сої простягається до Східній Азії й Китаю. Займає тропіки, субтропіки та помірний пояс Східної півкулі.

Морфологічна характеристика

Це однорічні чи багаторічні трав'янисті рослини, вони в'юнкі, повзучі чи прямовисні. В'юнкі в'ються вгору проти годинникової стрілки. Корені трав'янисті або майже дерев'янисті, зазвичай з бульбочками. Листки розташовані почергово, спірально або в два ряди на стеблі; вони перисто-3(7)-листочкові; прилистки дрібні, вільні, зазвичай опадні. Суцвіття пазушні, китицеподібні чи зонтикоподібні. Квітки невеликі, двостатеві, зигоморфні, на ніжках чи сидячі, поодинокі чи зібрані у вузлах. Приквітки малі біля основи квітконосу й приквітники парні, біля основи чашечки. Чашечка плівчаста, дзвінчаста, волосиста, глибоко 2-губа; верхні 2 частки зрощені, нижні 3 ланцетні до щетинкоподібної. Віночки мають типову будову метеликових квіток. Віночок зазвичай пурпуровий, світло-пурпуровий чи білий, трохи довший за чашечку, голий; пелюстки довгокігтисті; штандарти великі, підкруглі чи зворотно-яйцюваті; крила вузькі, злегка зрощені з кілями; кілі коротші за крила, тупі, верхівка незакручена. Десять плідних тичинок не зрощені з пелюстками і чітко чергуються довші з коротшими. Боби лінійні чи довгасті, прямі чи зігнуті. Насіння 1–5, яйцювато-видовжені, майже сплюснуто-чотирикутні, сплющені або округлі. У деяких видів боби перебувають у землі, подібно до арахісу. Підземні плоди зазвичай містять тільки одне насіння, плоди, що дозрівають на повітрі, зазвичай містять від двох до чотирьох, рідше п'яти насіння[1].

Використання

Glycine max використовується в їжу. Рослина має медичне використання. Іноді її вирощують як сидерат. Олія має дуже широкий спектр застосування і широко використовується в хімічній промисловості. Рослина є чудовим джерелом біомаси. Олію з насіння можна використовувати як дизельне паливо, а стебла можна спалювати як паливо[2].

Glycine tomentella має медичне використання. Цей вид є третинним генетичним родичем сої (Glycine max) і як такий має потенціал у програмах селекції[3].

Glycine tabacina використовується в їжу, а саме корінь рослини. Рослина має медичне використання[4].

Glycine soja використовується в їжу. Рослина має медичне використання. Олія має дуже широкий спектр застосування і широко використовується в хімічній промисловості. Цей вид є диким предком культивованої сої та має потенційну цінність як генетичний ресурс, особливо при розведенні для підвищення врожайності[5].

Етимологія

Назва роду Glycine спочатку була введена Карлосом Ліннеєм у першому виданні Genera Plantarum. Воно походить від грецького «glykys» (солодкий) і, ймовірно, стосується солодкості грушоподібних їстівних бульб, вироблених рослиною Glycine apios, тепер відомою як Apios americana. Соя — запозичення із західноєвропейських мов; німецька, нідерландська, англійська й французькі назви зводяться до яп. shoyu (so-ju), що значить «соєва олія», що походить від китайської ciang-yu (теж «соєва олія»)[6].

Види

Підрід Glycine[7][8]

  1. Glycine albicans Tindale & Craven
  2. Glycine aphyonota B.E.Pfeil
  3. Glycine arenaria Tindale
  4. Glycine argyrea Tindale
  5. Glycine canescens F.J.Herm.
  6. Glycine clandestina J.C.Wendl.
  7. Glycine curvata Tindale
  8. Glycine cyrtoloba Tindale
  9. Glycine falcata Benth.
  10. Glycine gracei B.E.Pfeil & Craven
  11. Glycine hirticaulis Tindale & Craven
  12. Glycine lactovirens Tindale & Craven
  13. Glycine latifolia (Benth.) C.Newell & Hymowitz
  14. Glycine latrobeana (Meissner) Benth.
  15. Glycine microphylla (Benth.) Tindale
  16. Glycine montis-douglas B.E.Pfeil & Craven
  17. Glycine peratosa B.E.Pfeil & Tindale
  18. Glycine pescadrensis Hayata
  19. Glycine pindanica Tindale & Craven
  20. Glycine pullenii B.E.Pfeil, Tindale & Craven
  21. Glycine remota M.D.Barrett & R.L.Barrett
  22. Glycine rubiginosa Tindale & B.E.Pfeil
  23. Glycine stenophita B.E.Pfeil & Tindale
  24. Glycine syndetika B.E.Pfeil & Craven
  25. Glycine tabacina (Labill.) Benth.
  26. Glycine tomentella Hayata

Підрід Soja (Moench) F.J. Herm.

  1. Glycine soja Siebold & Zucc.
  2. Glycine max (L.) Merr.

Примітки

  1. ↑ Glycine. Flora of China. efloras.org. Процитовано 06.10.2022. (англ.)
  2. ↑ Glycine max. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 06.10.2022. (англ.)
  3. ↑ Glycine tomentella. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 06.10.2022. (англ.)
  4. ↑ Glycine tabacina. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 06.10.2022. (англ.)
  5. ↑ Glycine soja. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 06.10.2022. (англ.)
  6. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 364. — ISBN 966-00-0785-X.
  7. ↑ Home — The Plant List. www.theplantlist.org. Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  8. ↑ ILDIS LegumeWeb (version 10). ildis.org. Процитовано 25 квітня 2019.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).