Сороцьке

село Сороцьке
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Іванівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61040210050026351
Основні дані
Засноване	1474
Населення	870
Територія	5,81 км²
Площа	3,860 км²
Густота населення	149.74 осіб/км²
Поштовий індекс	47620
Телефонний код	+380 3551
Географічні дані
Географічні координати	49°22′42″ пн. ш. 25°50′44″ сх. д. / 49.37833° пн. ш. 25.84556° сх. д.
Водойми	р. Сороцька
Найближча залізнична станція	Скалат
Місцева влада
Адреса ради	48137, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Іванівка, Іванівська ТГ, вул. Лесі Українки, буд. 36
Карта
Сороцьке
Сороцьке
Мапа
Сороцьке у Вікісховищі

Соро́цьке — село в Україні, належить до Іванівської сільської громади Тернопільського району Тернопільської області. До 2015 року було центром Сороцької сільської ради.

Від 12 червня 2020 року ввійшло у склад Іванівської сільської громади.

Розташоване на півночі району, на берегах р. Сорочанка (Сороцька), за 17 км від Теребовлі та за 11 км від найближчої залізничної станції Скалат.

Вперше згадується у 1474 році. Назва Сороцьке походить від гідроніма Сорочанка (Сороцька). За іншою версією, назву виводять від прізвища першопоселенця Сорока.

У 1474 році поселення, що належало королю було розташоване між територіями нині розташованих сіл Сороцьке і Митниця; де пролягав Кучманський шлях.

Під час одного з турецько-татарських набігів поселення було знищене майже вщент. Вцілілі мешканці перебралися трохи далі від шляху і заснували сучасне Сороцьке.

У 1519 році король Сиґізмунд І Старий дозволив викупити село у Яна Сороцького Вацлавові Баворовському.

Тривалий час населений пункт належав ґрафу Потоцькому, в середині XVIII ст. — Дульським, першій половині XIX ст. — Забільським, близько 1870 — Баворовським.

У 1772 році, після першого поділу Речі Посполитої, Сороцьке увійшло до Габсбурзької монархії.З середини1850-х років та до адміністративної реформи 1867 року село перебувало у складі Гримайлівського повіту^[1].

У 1867 — 1918 рр. у складі Скалатського повіту (Королівство Галичини та Володимирії)^[2].

Під час Першої світової війни в Леґіоні УСС воювали сільські добровольці Северин Борачок (1898—1975) та інші. У церкві святої Покрови була дубова табличка, на якій висічені прізвища усусусів, які загинули в 1917 році. Обставини зникнення таблички невідомі. Жителі села пам'ятають лише окремі імена та прізвища — Каракуць, Микола Мартинюк, Погорілець, Свистун, Лука Свистун, Денис Слюз, Хедан, Іван Юзва та інші.

В УГА боролися мешканці села: Василь Гнида, Ілля Заблоцький, Петро Крупа, Теодор Погорілець; два останні були діяльними у товариствах «Просвіта», «Луг», «Рідна школа».

Після Першої світової війни в селі було створено філію товариства «Просвіта» (голова Микола Воробець), активними учасниками якого були: Іван Філь, Марія Філь, Михайло Цимбалюк, Іван Чуйка та інші; хату-читальню (голова Леон Ярошевський); драматичний та інші гуртки; «Луг» (керівник Микола Воробець).

15 червня 1934 р. Сороцьке було передане зі Скалатського повіту до Теребовлянського^[3].

Відомо, що у 1939 році в Сороцькому діяв осередок ОУН, провідну роль у ній відігравав керівник станиці Іван Калиняк, який став першою жертвою НКВС.

З 17 вересня 1939 Сороцьке — під радянською окупацією. Почалися масові арешти та розстріли «неблагонадійних», зокрема у 1941 році були закатовані в Тернопільській тюрмі мешканці села Іван Бачинський, Йосип Гавдьо, Леонід Каракуць, Іван та Леонід Лошньовські, Йосип Рій, Володимир Шупа, Михайло Юрків.

З 7 липня 1941 по 22 березня 1944 село перебувало під німецькою окупацією. Нацисти вивезли на примусові роботи до Німеччини понад 50 юнаків та дівчат. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни чоловіків загинуло 38, пропали безвісти 52, подальша доля 11 чоловіків невідома.

Після другого приходу радянських окупантів за зв'язок із ОУН та УПА у Сибір вислані сорочанці: Йосип Гарматій, Леонід Каракуць, Павло та Олександр Коренківські, Григорій Мудрий, Іван Сагайдак, Федір і Ярослава Свистуни, Марія Філь та інші. Арешти й переслідування тривали до 1950 року.

21 листопада 1944 року партизани УПА смертельно поранили в селі бійця винищувального батальйону, поляка Юзефа Кобилюка (помер в госпіталі в Скалаті). Через два дні повстанці знову навідалися в село на кладовище, де зірвали похоронну процесію Кобилюка, ліквідувавши ще кілька яструбків-поляків. Під час атаки загалом загинуло 28 поляків^[4].

У 1991 році в Сороцькому було відновлено філію товариства «Просвіта».

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Іванівської сільської громади^[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району^[6].

У 2014 році в селі налічувалося 410 дворів^{[джерело?]}.

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[9]:

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610868, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

• зареєстровано 585 виборців, явка 57,61 %, найбільше голосів віддано за «Європейську Солідарність» — 24,17 %, за «Слугу народу» — 18,73 %, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 15,71 %.^[10] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 45,45 %, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 14,24 %, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 13,03 %^[11].

Старожили згадують, що в селі була династія священиків із родини Лужницьких, їх замінила династія Купчинських, коли о. Євген Купчинський (1867—1938) одружився з дочкою священика Лужницького. Отець Євген організував у селі хор (100 осіб), писав музику, грав на цитрі. Його син теж став священиком.

29 червня — 6 липня 2008 в селі проведено святу місію під проводом о. М. Шевчишина з благословення архієрея Тернопільсько-Зборівської єпархії Василія Семенюка, який 6 липня освятив місійний хрест.

Мурована греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці збудована 1863 року.

Костел Матері Божої Неустанної Помочі збудований у неоготичному стилі в 1902—1907 роках коштом місцевих земле- і майновласників Баворовських: графа Міхала-Віктора Баворовскі (1860—1933) і його дружини Марії-Северини з родини графів Дунін-Борковських (1862—1919) за проектом архітектора Міхал Ковальчук. Нині без догляду і поступово руйнується.

• капличка Божої Матері із джерелом (1991),
• «фігура» святій Теклі (XIX ст.; за народним віруванням вважають, що вона захищає село від стихійного лиха).

• Будинок, у якому проживав о. Купчинський Євген — композитор, музикант-цитрист, громадський діяч;

• споруджено воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1971),
• насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991),
• встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (друга половина XIX ст., відновлений 1991).

• гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Сороцьке джерело. Його історія пов'язана з розповідями про об'явлення Матері Божої та чудодійними властивостями води. 1991 тут побудована капличка Божої Матері; добудована у 2011.

  

У 1838 році в селі була заснована однокласна школа з українською мовою навчання. У 1918 році сформовано чотирикласну школу з обов'язковим вивченнями релігії, яку викладав священик Євген Купчинський. Велику просвітницьку роботу здійснювали Леонід Лужицький і Тома Юркевич.

Нині працюють дитячий садочок, Сороцька загальноосвітня школа I—II ступеня.

В Сороцькому працюють Будинок культури, бібліотека, фельдшерською-акушерський пункт, відділення зв'язку, Контінентал фармерз груп, три торгових заклади.

У 1953 році було примусово організовано колгосп. Нині селянські земельні паї орендують ТОВ ТЕР «Агро», ФГ «Сорочанське-Агро», «Урожай», «Надія».

• Бачинський Олександр — церковний діяч, богослов, педагог, письменник, видавець, перекладач.
• Бачинський Павло — церковний і громадський діяч
• архітектор Роман Бекесевич (нар. 1923),
• Борачок Северин — живописець у США.
• видавець, діяч культури Василь Ванчура (нар. 1960),
• Ванчура Роман Миколайович (* 1934) — український військовик та громадський діяч, вояк Української повстанської армії.
• юрист, податківець Євген Воробець (нар. 1959),
• лікар Павло Коренківський (1900—1937),
• Купчинський Олег Антонович — фахівець у галузі джерелознавства.
• Лужницький Григорій — письменник, театрознавець, історик культури, журналіст.
• релігійний діяч, педагог, публіцист Леонід Лужницький (1869—1951),
• Сагайдак Олег Ігорович (1982—2023) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Почесний громадянин міста Тернополя (посмертно).
• Свистун Василь — правник, публіцист, громадський діяч у Канаді.
• учитель, селекціонер-аматор Іван Свистун (1894—1983),
• господарник, громадський діяч Ігор Свистун (нар. 1953),
• Свистун Теодор — український військовик, четар, командир 4-ї сотні 10-ї бригади УГА, співак, композитор.
• науковець, педагог Богдан Федишин (нар. 1944)

• Купчинський Євген — священик, хоровий і музичний діяч (проживав від 1905, тут і похований).

• 
  Церква Святої Покрови
• 
  Дзвіниця церкви Святої Покрови
• 
  Капличка на околиці села
• 
  Сільський пейзаж

• Хаварівський Б. Сороцьке // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 317. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Івахів Г., Подоляк Й., Уніят В. Сороцьке // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 324–325. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Сороцько [Текст] // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина: Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 531—532.
• Про «Бабусину скриню» довідається вся країна [Текст]: [про музей старовини «Бабусина скриня» у с. Сороцьке Іванівської ОТГ] // Сільський господар плюс Тернопільщина [Текст]. — 2021. — № 37 (15 верес.). — С. 10 : фот.
• У Раштівцях освятили престол, а у Сороцьку відзначили ювілей об'яви Богородиці

• Сайт села Сороцьке
• Sorocko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 81. (пол.)