YaChudo

Сорок сороков (рух)

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Рух "Сорок Сороков"
Дата заснування1 червня 2013 рік
ТипГромадський рух
ЗасновникиАндрій Кормухін
ГоловаКормухін Андрій Борисовичd Редагувати інформацію у Вікіданих
Кількість членів200 активних членів и близько 10 000 послідовників
АдресаМосква
Офіційний сайтsoroksorokov.ru Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Сорок сороков у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Рух «Со́рок сороко́в» (рос. Движе́ние «Со́рок сороко́в») — російський громадський рух, який позиціонує себе як об'єднання для православних віруючих з активною громадянською позицією. Належить до православного фундаменталізму. Головною метою руху, за даними його учасників, є будівництво православних храмів.[1] Також серед пріоритетних напрямків роботи — гуманітарна допомога, зокрема на тимчасово окупованих територіях України, соціальна робота з дитячими будинками, безхатченками та ув'язненими, організація спортивних турнірів та участь у них.[2]

За даними на 2017 рік, рух налічував 200 активних членів, і близько 10 тисяч прихильників.[3]

Історія

Відправною точкою створення подібної організації став виступ Pussy Riot у 2012 році. Тоді низка відомих церковних діячів публічно підтримали пропозицію створення православних дружин з метою охорони релігійних місць від осіб, які вчиняють протиправні дії.[4]

Рух було створено 1 червня 2013 року Андрієм Кормухіним (братом співачки Ольги Кормухіної) та спортсменом Володимиром Носовим.

Члени руху супроводжували Дари волхвів у Москві, Санкт-Петербурзі, Волгограді та Києві. Поїздка до Києва відбулася в самий розпал Євромайдану з 24 по 30 січня 2014 року. У Києві місцева влада виділила 25 міліціонерів. Поїздка в Україну була проспонсорована бізнесменом Костянтином Малофєєвим.[5] Також у акції руху взяв участь тогочасний співробітник охорони Малофєєва, майбутній військовий злочинець Ігор Гіркін (Стрелков).[6]

Під час наступної поїздки до України, в травні 2014 року, учасники руху взяли участь в проросійських мітингах біля будинку профспілок, яка завершилася підпалом останнього.[7]

Підтримка окупації України

У листопаді 2014 року один з лідерів руху Андрій Кормухін допомагав Ігорю Стрелкову з доставкою вантажів для найманців так званої ДНР.[7]

У грудні 2014 року відправлялися посилки на території військових госпіталів ДНР; у січні 2015 — парафіянам церков ДНР.[2]

13 серпня 2015 року «Інтерфакс» повідомив, що рух «Сорок сороков» доставить на схід України, зокрема в окуповану Горлівку, кілька тонн гуманітарного вантажу, який, за даними пресслужби руху, складатиметься з продуктів харчування, медикаментів, засобів гігієни та православної літератури. Вантаж планувалося доставити через Донецьк і Дебальцеве.[8]

Члени руху також брали активну участь у бойових діях на стороні окупантів. Зокрема, сепаратистів підтримував неонацист і колишній футбольний ультрас Іван Катанаєв, який воював у районі Дебальцевого та Бахмута у 2015—2016 роках. Після початку повномасштабного вторгнення він займався доставкою на окуповані території допомоги для російської армії та збором на неї коштів.[8]

Відомі суспільно-політичні акції

Участники руху на акції в честь 600-річчя знайдення мощів Сергія Радонезького 18 червня 2022 року

5 червня 2015 року в Москві на Воробйових горах представники руху зірвали акцію противників встановлення пам'ятника князю Володимиру.[9]

14 серпня 2015 року учасники руху виступили з резолюцією, в якій запропонували ввести кримінальну відповідальність за «пропаганду гомосексуалізму та інших статевих збочень», закликали ввести адміністративну чи кримінальну відповідальність за публічне використання символіки ЛГБТ, попросили підтримати антиабортні ініціативи.[10]

1 серпня 2017 року рух провів у низці міст Росії масові акції проти виходу на екрани фільму «Матільда». Московське «молитовне стояння» проти фільму на території храму Воскресіння Христового в Кадашах зібрало близько тисячі осіб.[3]

Рух «Сорок сороков» та його регіональні осередки увійшли до числа організацій, які підписали опубліковане у жовтні 2019 року відкрите звернення до В. Путіна, спрямоване проти закону про «домашнє насильство».[11]

Позиція під час пандемії COVID-19

Після розпоряджень влади про закриття храмів для відвідування парафіянами, рух 14 квітня 2020 року опублікував петицію до президента Росії В. Путіна та глав відповідних регіонів із вимогою відкрити православні храми для віруючих на Великдень. Петицію підписало понад 40 тисяч осіб за чотири дні. Храми на Великдень не відкрили.[12]

У 2021 році радіостанція Deutsche Welle повідомила, що рух через свої канали в соціальних мережах поширює пости, які містять конспірологічні теорії походження COVID-19 та дезінформацію про вакцини. За даними радіостанції, соціальна мережа ВКонтакте під час спроби зайти до групи «Сорок сороков» виводила попередження про те, що «матеріали спільноти можуть бути небезпечними для здоров'я».[13]

За твердженням координатора Андрія Кормухіна, одна з цілей руху, який він очолює, — «допомогти людям вирватися з деструктивних течій та сект», зокрема з неоязичництва.[8]

Захист будівництва храмів

Учасники руху влаштовують на місцях будівництва храмів так звані «молитовні стояння». Одна з акцій відбулася у жовтні 2013 року, учасники руху прийшли на молитовне стояння на Ходинське поле, щоб висловити підтримку відновленню храму на честь преподобного Сергія Радонезького.[14]

Особливе висвітлення в ЗМІ отримало протистояння в московському парку «Торф'янка». Зроблена 18 червня 2015 року спроба розпочати будівництво храму перетворила парк на арену протистояння. Представники руху взяли активну участь у цьому протистоянні, виступивши на підтримку будівництва.

Ідеологія

За даними релігієзнавця Романа Лункіна рух «Сорок Сороков», окрім захисту біблійних цінностей, дотримуються антиліберальної, антизахідної, та антиукраїнської позиції. Дослідник відносить рух до течій православного фундаменталізму. Також вирізняються суперечності православної віри і «гордості за досягнення комуністичної епохи», яка необхідна для залучення до лав руху старшого покоління.[15]

Французький дослідник Марлен Лерюель характеризував рух як антикомуністичний, традиціоналістський та такий, що не цурається неонацистської естетики, при цьому повністю інтегрований в екосистему російського політичного режиму, чого він досяг, вдаючись до допомоги своїх покровителів та користуючись підтримкою церкви.[4]

Соціолог Микола Мітрохін охарактеризував рух як сформовану екстремістську групу, відзначивши велику кількість людей з неонацистським минулим у його керівному складі.[16]

Див. також

Джерела

  1. ↑ Стражник храма - Православный журнал «Фома» (рос.). 25 травня 2015. Процитовано 21 січня 2026.
  2. ↑ [1]
  3. ↑ Лункин, Роман. Движение «Сорок сороков»: православный фундаментализм во враждебном окружении (PDF).
  4. ↑ а б Wayback Machine (PDF). www.ifri.org. Архів (PDF) оригіналу за 10 вересня 2024. Процитовано 21 січня 2026.
  5. ↑ Пинский, Борис. Мужское братство. Православный паломник.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. ↑ SERB, НОД и "Сорок сороков". Кто "защищает" Россию от фашизма. Настоящее Время (рос.). 12 вересня 2017. Процитовано 21 січня 2026.
  7. ↑ а б Спустившиеся с трибун. Коммерсантъ (рос.). 27 липня 2015. Процитовано 21 січня 2026.
  8. ↑ а б в Сорок сороков (движение) (рос.), 19 жовтня 2025, процитовано 21 січня 2026
  9. ↑ Документ не найден - "Интерфакс". www.interfax-religion.ru. Архів оригіналу за 25 грудня 2024. Процитовано 21 січня 2026.
  10. ↑ Документ не найден - "Интерфакс". www.interfax-religion.ru. Архів оригіналу за 14 вересня 2025. Процитовано 21 січня 2026.
  11. ↑ Новикова, Инна (20 грудня 2019). Вмешательство в семью выгодно извращенцам. www.pravda.ru (рос.). Процитовано 21 січня 2026.
  12. ↑ Штрафы для верующих и петиции Путину. Региональные епархии РПЦ спорят с чиновниками из-за Пасхи. BBC News Русская служба (рос.). Процитовано 21 січня 2026.
  13. ↑ Почему россияне не спешат прививаться от коронавируса. dw.com (рос.). Процитовано 21 січня 2026.
  14. ↑ Программа строительства православных храмов в Москве. www.200hramov.ru. Процитовано 21 січня 2026.
  15. ↑ Лункін, Роман. Движение «Сорок сороков»: православный фундаментализм во враждебном окружении (PDF).
  16. ↑ Н.Митрохин – о «программе-200» и движении «Сорок... / COBA. www.sova-center.ru (рос.). Процитовано 21 січня 2026.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).