Сорбонна

Сорбонна
48°50′55″ пн. ш. 2°20′37″ сх. д. / 48.84864° пн. ш. 2.34356° сх. д.
Тип	будівля школиd і заклад вищої освіти
Країна	Франція[1][2]
Назва на честь	College of Sorbonned
Засновано	1257 [3]
Складається з	Chapelle Sainte-Ursule de la Sorbonned
Адреса	rue des Écolesd, rue Saint-Jacquesd, rue de la Sorbonned, rue Victor-Cousind і rue Cujasd
Сайт	sorbonne.fr​(фр.)​(англ.)​(італ.)
Sorbonne (building) у Вікісховищі

Сорбонна (фр. Sorbonne) — колишній університет у Парижі. Спочатку це була богословська школа й притулок для бідних студентів. 1253 року її заснував теолог Робер де Сорбон, духівник Людовика IX Святого. Згодом слово «Сорбонна» стало назвою богословського факультету Паризького університету, а в розмовному вжитку синонімом усього Паризького університету.

У 1970 році Паризький університет реорганізували в тринадцять незалежних університетів. Частина з них зберегла у своїй назві слово «Сорбонна» й розташована в історичних будівлях Сорбонни у 5-му окрузі Парижа, в Латинському кварталі.

Капелу Сорбонни визнали пам'яткою архітектури та історії (фр. monument historique) 1887 року. У 1975 році цей статус надали Великому амфітеатрові Сорбонни та всім її історичним будівлям.

Сорбонна розташована на лівому березі Сени, неподалік від пагорба Святої Женев'єви, у V окрузі Парижа. Вона міститься в осередді Латинського кварталу, де віддавна замешкували паризькі студенти. Головний вхід до Сорбонни розташований на вулиці Віктора Кузена (rue Victor Cousin). Інші входи ведуть із вулиці Кюжа (rue Cujas) та вулиці Святого Жака (rue Saint-Jacques). До ректорату можна увійти з вулиці Рю дез Еколь (rue des Écoles).

Засновником Сорбонни як однієї з колегій Паризького університету вважають Робера де Сорбона (1201—1274), французького теолога, духівника Людовика IX. Проте сам Паризький університет засновано ще до 1200 року.^[4] Заснування Сорбонни підтвердив своєю буллою папа Климент IV 1268 року. Спочатку Сорбонна була інтернатом для незаможних студентів теології, проте завдяки великим пожертвам та відомим вченим, що тут викладали, Сорбонна ставала дедалі престижнішим науково-освітнім закладом.

У Сорбонні відбувалися засідання теологічного факультету Паризького університету, тому від XV століття сам теологічний факультет стали називати Сорбонною. З Сорбонною пов'язують численні рішення, що визначили характер католицизму у Франції та інших країнах Європи.

Проте від 1500 року Сорбонна дедалі більше ізолювалася від нових віянь і не сприймала гуманізму, що ширився Францією з Італії. Згодом Сорбонна намагалася стримати зростання впливу Папи Римського та протидіяла заснуванню ордену єзуїтів 1562 року. Вона стала прибічником галіканізму, французького різновиду католицизму, незалежного від папи. Непримиренне ставлення Сорбонни до янсенізму призвело до подальшої ізоляції та зменшення її впливу, особливо серед великої буржуазії. Остаточно авторитет Сорбонни підірвано у XVIII столітті, коли її представники рішуче виступили проти руху Просвітництва у Франції.

Від XIII до XV століття загальні збори Сорбонни відбувалися у церкві Сен-Жульєн-ле-Повр, де обирали ректорат.

У 1229 році студентська пиятика спричинила перший університетський страйк в історії Європи. Під час карнавалу студенти проникли до одного з паризьких шинків і влаштували там масову бійку. У відповідь солдати, що підпорядковувалися міській владі, штурмували Латинський квартал і влаштували «полювання» на студентів. Студенти Сорбонни сприйняли цю акцію як зазіхання на привілеї університету й закликали до страйку. Позаяк міська влада не хотіла відшкодовувати збитки, заподіяні під час штурму Латинського кварталу, університет не відновлював роботи. Чимало викладачів і студентів виїхали з Парижу до інших міст Франції. Найбільше викладачів виїхало до Оксфордського університету. Університетський страйк тривав три роки, аж поки папа Григорій IX, що також закінчив Сорбонну, не видав грамоти Parens scientiarum, у якій назвав Сорбонну матір'ю наук і надав їй численні привілеї. Лише 1232 року Сорбонна поновила роботу.

У 1635 році Сорбонна дістала нову розкішну будівлю, яку з початком Французької революції націоналізувала держава. 1808 року за розпорядженням Наполеона Сорбонна увійшла до новоствореного централізованого закладу під назвою «університет», що мав дуже мало спільного з традиційним уявленням про цей термін.

У травні 1968 року студенти захопили університет, що опинився у серцевині революційних подій. Унаслідок подій 1968 року Сорбонна зазнала радикальних змін: її розділили на 12 автономних університетів. В історичній будівлі Сорбонни розташовані університети Париж I, Париж III та Париж IV.

Навесні 2006 року Сорбонну знову захопили студенти, які протестували проти змін до трудового законодавства, що полегшували роботодавцям звільнення молодих працівників віком до 26 років (Contrat première embauche). На прохання ректорату поліція в ніч проти 11 березня 2006 року звільнила будівлю від студентів-страйкарів. У ніч проти 15 березня спалахнули нові сутички з поліцією під час «Маршу на Сорбонну». У ніч проти 17 березня протести набули ще масовішого характеру: поранено 40 поліціянтів, заарештовано 180 студентів.

У 1972 році Університет Парижа реорганізували в 13 університетів, що різняться за напрямами навчання. Вони належать до трьох академій Парижу та Іль-де-Франсу. Чотири з них розташовані в історичних будівлях Сорбонни, а решта  розміщені в інших кварталах Парижа та його передмістях.

• Робер де Сорбон — засновник Сорбонни.

• Jean-Robert Pitte, La Sorbonne au service des Humanités. 750 ans de création et de transmission du savoir (1257—2007), Paris, PUPS, 2007

• Сорбона // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1807. — 1000 екз.

• Офіційний сайт (фр.)
• Супутникове зображення з Google Maps