YaChudo

Соня Кошкіна

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Ксенія Василенко
Ім'я при народженніКсенія Микитівна Василенко
ПсевдоСоня Кошкіна
Народилася8 липня 1985 (41 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьжурналістка, редакторка, телеведуча, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьжурналістика[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка і КНУ імені Тараса Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаспіввласниця і шеф-редакторка інтернет-видання «Лівий берег»
БатькоВасиленко Микита Кімович Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кошкіна.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Василенко.

Со́ня Ко́шкіна (справжнє ім'я — Ксенія Микитівна Василенко; нар. 8 липня 1985, Київ, УРСР[2][3]) — українська журналістка, співвласниця і шеф-редакторка інтернет-видання «Лівий берег», телеведуча. Авторка книжки «Майдан. Нерассказанная история» (2015).[4]

Життєпис

Народилась у 1985 році. Батько — Василенко Микита Кімович — викладач КНУ.

1998—2002 — навчалася в Школі юного журналіста «Юн-прес» при Київському палаці дітей та юнацтва, в якій була викладачкою протягом двох років післі закінчення.[5] З 2008 року викладає в київському інституті Горшеніна.

2003—2005 — кореспондентка газети «День»[5]. У вересні 2005 року почала працювати в інтернет-виданні «Обозреватель». Тоді ж за пропозицією шеф-редактора сайту Олега Медведєва взяла псевдонім.[3]

2007 — закінчила Інститут журналістики КНУ, вступила до аспірантури Одеської юридичної академії на спеціальність «Філософія права»[3][5].

У червні 2009 року, залишила «Обозреватель» і стала шеф-редакторкою і співвласницею інтернет-видання «Лівий берег»[5][6][7].

У травні 2012 року захистила в КНУ ім. Шевченка дисертацію «Інтернет-видання як чинник формування демократичної та політичної культури», отримавши ступінь кандидатки політичних наук[8]. У жовтні Шевченківський райсуд за позовом заступника декана філософського факультету КНУ з наукової роботи Сергія Руденка скасував присвоєння ступеня у зв'язку з виявленим плагіатом[9][10]. Кошкіна заявила про цькування з боку співробітника президентської адміністрації Андрія Портнова[11]. У травні 2015 року Вищий адміністративний суд скасував це рішення.[12]

2013-го вступила до університету «Тор Вергата» у Римі, де навчалася політичним наукам у професора Массімо Розатті.

З червня 2015 по серпень 2017 року - ведуча програми «Лівий берег» на «24 каналі». Текстові версії ефірів публікувалися на сайті LB.ua у форматі спецтеми та рубрики «Постскриптум».

У липні 2018 року запустила на YouTube авторську програму KishkiNa у форматі інтерв'ю.[13]

Була парафіянкою УПЦ (МП), 2018 року перейшла до ПЦУ.

В жовтні 2019 повторно захистила дисертацію  з соціальних наук. Викладає в Інституті журналістики, спеціалізація  — «інтерв’ю».[14]

23 травня 2019 року Соня народила доньку, яку назвали Естер[15].

Псевдонім

Як пояснює сама Ксенія[3]:

Взагалі я народилася Сонею. Моя мама завжди хотіла доньку Соню. Але тато наполіг назвати Ксенією, а не Сонькою, — щоб у школі не дражнили. Коли я переходила на «Обозреватель», у мене на той момент ще тривав контракт з газетою «День», і Олег Медведєв — тодішній редактор сайту — запропонував взяти псевдонім. Ім'я у мене вже було. А Кошкіна — тому що дуже люблю кішок. Зараз у мене кішка Соня живе.

Журналістська діяльність

Майдан

Під час Революції гідності підтримувала протестувальників. У лютому 2015 року опублікувала книгу «Майдан. Нерассказанная история», де виклала власне бачення розгонів протестів, а також ключових подій Майдану. Зокрема, хто влаштував розстрілів на Банковій 1 грудня і спробу розгону Майдану 10 грудня, хто доставив з Росії «гуманітарний вантаж» (13 тисяч гранат), який застосовували проти Майдану, який наказ отримали снайпери, хто розстрілював героїв Небесної сотні, якими були останні години Віктора Януковича на посаді президента[16] і хто допомагав йому втекти. Було продано 24 тисячі примірників.[17]

Публікація листування Ландіка

18 листопада 2011 року «Лівий берег» опублікував фото листування народного депутата Володимира Ландіка про свого сина, який перебував під судом за звинуваченням у побитті дівчини[18]. Після цього Ландік звернувся до прокуратури з вимогою порушити кримінальну справу проти Кошкіної «за недотримання таємниці листування інтернет-виданням LB.ua»[19].

Прокуратура приступила до розгляду заяви через вісім місяців, на що Кошкіна заявила, що Ландік був формальним приводом для створення проблем виданню[20].

4 липня 2012 року на LB.ua було опубліковано відкритий лист Кошкіній від імені Ландіка[21], на який вона відповіда вибаченнями[22]. Наступного дня Ландік попросив прокуратуру припинити кримінальне розслідування за його зверненням[23]. Попри це, 18 липня прокуратура порушила кримінальну справу за фактом «порушення таємниці листування чи іншої кореспонденції державного діяча»[24]. Видання «Лівий берег» закрило доступ до сайту й оприлюднило на головній сторінці фотографії посадовців, яких вважало відповідальними за порушення справи: главу Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна, першого віце-прем'єр-міністра Валерія Хорошковського і радника президента Андрія Портнова — з підписом: «Спитайте в них, де LB.ua»[25]. При цьому, Льовочкін та Хорошковський засудили порушення справи[26][27]. В прес-службі президента Януковича заявили про занепокоєння президента та доручення перевірити законність відкриття справи[28]. США закликали владу України припинити переслідування за цією справою і забезпечити плюралізм і незалежність ЗМІ[29][30].

Погрози

  • 21 травня 2017 — у Києві було пограбовано квартиру батьків Кошкіної. Соня пов'язала це зі своєю професійною діяльністю.[31][32]
  • 31 жовтня 2017 — Кошкіна заявила, що отримала погрози життю[33]

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Соня Кошкина (16 лютого 2011). Киев. Родина нежная. LB.ua. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 10 лютого 2012.
  3. ↑ а б в г Кошка, которая гуляет сама по себе. Дуся. Телекритика. 5 червня 2008. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 10 лютого 2012.
  4. ↑ «Майдан» Соні Кошкіної: про потвор і людей. detector.media. 5 березня 2015. Процитовано 1 січня 2023.
  5. ↑ а б в г Соня Кошкина: „Цель личного обогащения передо мной не стоит“. Телекритика. 24 вересня 2009. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 10 лютого 2012.
  6. ↑ Кошкина ушла из „Обозревателя“ на „Левый берег“. Подробности. Дуся. Телекритика. 17 липня 2009. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 10 лютого 2012.
  7. ↑ Соня Кошкіна пішла з «Оглядача». Телекритика. 17 липня 2009. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 10 лютого 2012.
  8. ↑ Главред „Левого берега“ Соня Кошкина стала кандидатом наук!. Дуся. Телекритика. 17 травня 2012. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 19 липня 2012.
  9. ↑ СОНЯ К. КАНДИДАТ ПЛАГИАСТИЧЕСКИХ НАУК. Архів оригіналу за 19 лютого 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  10. ↑ СОНЯ КОШКИНА НЕ КАНДИДАТ НАУК, А ОБЫЧНЫЙ ПЛАГИАТОР. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 18 січня 2013.
  11. ↑ Соня Кошкіна відстоюватиме наукове звання в апеляції. Телекритика. 16 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 17 листопада 2012.
  12. ↑ Єдиний державний реєстр судових рішень. reyestr.court.gov.ua. Процитовано 22 липня 2025.
  13. ↑ Соня Кошкіна запустила авторську програму на YouTube. mediananny.com (російською) . 2 липня 2019. Процитовано 1 січня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  14. ↑ Соня Кошкіна: «Я проходжу туди, куди більшості журналістів доступ намертво закритий. Це моя фішка». detector.media. 2 липня 2019. Процитовано 1 січня 2023.
  15. ↑ Соня Кошкіна народила доньку. Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 1 червня 2019.
  16. ↑ Пеньки и страусы. Как менялся Виктор Янукович. LB.ua. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  17. ↑ Майдан. Нерассказанная история. Фрагменты из книги Сони Кошкиной - тема на портале новостей LB.ua. LB.ua. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  18. ↑ «Ландик-старший спасает сына с помощью технологов и „правильных“ комментариев на сайтах [Архівовано 29 червня 2012 у Wayback Machine.]». LB.ua.
  19. ↑ «Соне Кошкиной грозит до семи лет тюрьмы (ДОКУМЕНТ) [Архівовано 1 липня 2012 у Wayback Machine.]». LB.ua.
  20. ↑ «Соня Кошкина: Ландик — лишь повод наехать на Lb.ua [Архівовано 1 липня 2012 у Wayback Machine.]». LB.ua.
  21. ↑ Владимир Ландик (4 липня 2012). Открытое письмо Народного депутата Украины Владимира Ландика шеф-редактору on-line газеты „Левый берег“. LB.ua. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 5 липня 2012.
  22. ↑ Соня Кошкина (4 липня 2012). Ответ Сони Кошкиной на открытое письмо Владимира Ландика. LB.ua. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 5 липня 2012.
  23. ↑ Ландик просит прокуратуру прекратить преследование журналистов LB.ua. LB.ua. 5 липня 2012. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 5 липня 2012.
  24. ↑ Прокуратура порушила кримінальну справу щодо LB.ua за заявою Ландіка. Телекритика. 18 липня 2012. Архів оригіналу за 18 серпня 2012. Процитовано 19 липня 2012.
  25. ↑ LB.ua закрився й оприлюднив фото своїх імовірних переслідувачів. Телекритика. 18 липня 2012. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 19 липня 2012.
  26. ↑ Сергій Льовочкін засудив порушення кримінальної справи щодо Lb.ua. Телекритика. 18 липня 2012. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 19 липня 2012.
  27. ↑ Хорошковський прокоментував ситуацію навколо LB.ua. Телекритика. 19 липня 2012. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 19 липня 2012.
  28. ↑ Янукович занепокоєний подіями довкола ТВі і LB.ua. Телекритика. 19 липня 2012. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 19 липня 2012.
  29. ↑ Statement on Prosecutions of Independent Media in Ukraine. USOSCE. 26 липня 2012. Архів оригіналу за 20 жовтня 2012. Процитовано 27 липня 2012.
  30. ↑ США призвали власти Украины прекратить преследование LB.ua и ТВі. LB.ua. 26 липня 2012. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 27 липня 2012.
  31. ↑ Соня Кошкина об ограблении и угрозах в свой адрес: «Полагаю, что это – только начало». detector.media (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  32. ↑ «Я не хочу думати, що це – акт залякування. Але думаю». В батьків Соні Кошкіної пограбували квартиру. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  33. ↑ «Готуйся померти»: Соня Кошкіна розповіла, що отримала повідомлення з погрозами. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).