Сольці

Місто
Сольці Сольцы
flag of Soltsyd  Герб
Координати 58°07′ пн. ш. 30°19′ сх. д. / 58.117° пн. ш. 30.317° сх. д.
Країна	Росія
Регіон	Новгородська область
Муніципальний район	Солецький район
Міське поселення	Солецьке міське поселення
Голова міського поселення	Василенко Олександр Михайлович
Перша згадка	1390
Місто з	1914 рік
Площа	10,15 км²
Висота центру	30  м
Населення	8995 осіб (2017)
Телефонний код	+81655
Поштовий індекс	175040 ... 175042
Код ЗКАТУ	49238501
GeoNames	490750
OSM	r3089649  ·R
Сольці Сольці (Росія)
Сольці у Вікісховищі

Сольці (рос. Сольцы) — місто (з 1914) в Росії, адміністративний центр Солецького муніципального району Новгородської області, Солецького міського поселення.

Сольці розташовані в 80 км на південний захід від Великого Новгорода на лівому березі річки Шелонь в гирлі річки Крутець у місцевості з численними солоними джерелами, яким і завдячує місто своєю назвою.

Місто розташоване на автомобільній дорозі Великий Новгород — Порхов — Псков. Є залізнична станція Сольці, що лежить на залізничній колії Санкт-Петербург — Дно, якою поїзди прямують із Санкт-Петербурга до Києва, Мінська, Пскова, Кишенева.

Перша згадка в письмових джерелах про Сольці припадає на 1390 рік. Новгородський літопис говорить: «У літо 1390 ходили новгородці з князем Семеном Ольгердовичем … і стали в Сольцях …» Одним з основних видів занять жителів цього населеного пункту в ті часи був видобуток солі, яка була дорогим і дефіцитним товаром, звідси й пішла назва міста. Сіль випарювали з численних соляних джерел, що і зараз є на околицях міста.

У 1471 військо московського князя Івана III, яке йшло правим берегом Шелоні, переправилося через неї неподалік від Сольців і розбило військо Новгородської республіки. Ця битва відіграла важливу роль в окупації і подальшій анексії Московією Новгородських земель. Сьогодні на місці битви стоїть будівля церкви Святого апостола Іоанна Богослова.

У грудні 1579 цар Іван IV Грозний видав указ про організацію в Сольцях колісної слободи. Звільнені від податків майстри-колісники повинні були робити колеса і лафети для гармат. Відтоді протягом 200 років колісна слобода постачала свою продукцію московській (згодом російській) армії.

З кінця XVIII до початку XX ст. Сольці входили до складу Порхівської волості Псковської губернії.

У 1781 Сольці були перетворені на посад із міським управлінням^[1]. Це відбулося відповідно до указу імператриці Катерини II.

Після початку Першої світової війни в 1915 місто отримало статус міста-курорту через те, що в одній зі своїх садиб купецька сім'я Боговських відкрила санаторій для поранених офіцерів. Пізніше, в кінці 1920-х років, на базі санаторію організовано бальнеологічний і грязьовий курорт, який мав у своєму розпорядженні три джерела мінеральної води, що належать до групи північнокавказьких нарзанів. Води було достатньо не тільки для місцевих потреб, а й для розливу в спеціальні пляшки; цим займався завод мінеральних вод, відкритий неподалік.

1 жовтня 1927 за новим адміністративним поділом Сольці стають центром Солецького району в новоствореному Новгородському окрузі Ленінградської області; 23 липня 1930 поділ на округи в СРСР було скасовано і Солецький район виявився підлеглим безпосередньо Леноблвиконкому. З 5 липня 1944 Сольці — районний центр новоствореної Новгородської області^[2].

Рішенням колегії Міністерства культури Російської Федерації місто Сольці віднесене до числа історичних поселень Росії. Всього в місті налічується 55 пам'яток містобудування та архітектури.

Біля міста на авіабазі Сольці розташовувався 840-й важкобомбардувальний авіаційний полк, що входив до складу 37-ї повітряної армії стратегічного призначення.

• Лакс Антон Іванович — уродженець посаду Сольці^[3].