Соловіївка

село Соловіївка
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Тер. громада	Брусилівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA18040050300061645
Облікова картка	Соловіївка
Основні дані
Засноване	1607
Населення	892
Територія	595 га. км²
Площа	34,65 км²
Густота населення	25,74 осіб/км²
Поштовий індекс	12633
Телефонний код	+380 4162
Географічні дані
Географічні координати	50°11′53″ пн. ш. 29°32′48″ сх. д. / 50.19806° пн. ш. 29.54667° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	199 м
Місцева влада
Адреса ради	10558, с. Соловіївка, вул. І.Франка
Сільський голова	Радченко Алла Олександрівна
Карта
Соловіївка
Соловіївка
Мапа
Соловіївка у Вікісховищі

Солові́ївка — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Брусилівської селищної громади. Населення становить 892 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

Достеменно походження назви села невідоме. Існує декілька версій. Згідно з однією з них назва «Соловіївка» пішла від того, що в давнину в селі було дуже багато солов'їв. Своїм співом вони зачаровували проїжджих людей і саме через це й прозвали село Соловіївкою. Згідно з іншою версією — першим поселенцем села був дід на ім'я Соловей та його нащадки. Ще одна версія стверджує, що водойми навколо села мали солонувату воду, тому село спершу звалося Солоївка, а згодом назва трансформувалася у сучасну.

Вперше згадане 1607 року.

Село біля межі Сквирського повіту, при струмку, що впадає за селом Лучином у верстах 10-ти в річку Ірпінь. Струмок цей влітку пересихає і жителі користуються водою із криниць. Вода в криницях солонувата. Землі, які належали селу в кількості 4811 десятин, достатньо родючі. Ліси в околицях давно винищені. Село належало Едуарду Михайловському (латинського віросповідання), керуючому Брусилівським маєтком графа Чацького, від которого він купив Соловіївку у 1811 році.

Водороздільне узвишшя між річками Здвижем та Ірпенем, вищий пункт якого на північному сході від села підноситься на 666 футів над рівнем моря, оголоне уже давно від лісів і має ґрунт, помірно придатний для хліборобства, але по кількості недостатній для забезпечення продовольством багатолюдного села. Головне заняття жителів становлять промисли і баришництво. Кожної весни майже половина їх їде на заробітки в різні кінці за 200 і більше верст, підряджуючись найчастіше в лісах гонить дьоготь і смолу; решта орендують городи, сади, торгують білою глиною, сіллю, лісом і т.п. 3аняття промислами та баришництвом зробили жителів Соловіївки більш розвиненими порівняно з навколишніми поселянами, що підтвердилось під час останнього польського повстання (1863 р.). Село належало тоді Еразму Михайловському. За участь дітей покійного Михайловського у польському повстанні 1863 року їх Соловіївський маєток був конфіскований у казну і проданий за 34 тисячі рублів князю Ширинському-Шихматову.

Церква в Соловіївці Святителя Миколая, дерев'яна, збудована у 1789 році. (Дві статуетки євангелістів з цієї церкви знаходяться в Києві, в Національному художньому музеї). Попередня церква описана у візиті 1746 року (Фастівського деканату). За штатами зачислена до 3-го класу; землі має 55 десятин. До соловіївського приходу зачислене село Морозівка.

У 1863 та 1864 у Соловіївці мали місце селянські заворушення.

Радянську окупаційну владу встановлено в січні 1918 року. Під час австро-німецької окупації село було охоплене повстанським рухом. Тут деякий час перебував волосний підпільний штаб повстання.

У 1918 році в селі дислокувався повстанський штаб під час Брусилівського збройного повстання.

«Чорною сторінкою» для жителів населеного пункту стали роки голодомору (1932-1933 років) та Другої світової війни (1939-1945 років).

Соловіївка окупована німцями 10 липня 1941 року, яких вигнали 11 листопада 1943 року. Вдруге окупована 15 листопада 1943 року і остаточно вигнані 26 грудня 1943 року. Вигнано на роботи до Німеччини 290 чоловік, закатовано та розстріляно 27 чоловік, спалено та зруйновано 170 будівель колгоспу та колгоспників.

(Надано: Г. Гуменюк)

У 1972 році в Соловіївці було 822 двори з населенням 1749 чоловік. Сільській раді були підпорядковані села Малинівка та Морозівка. На території села була розміщена центральна садиба колгоспу «Новий хлібороб», який мав у користуванні 4316 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3746 орної землі. Провідними культурами були цукровий буряк, пшениця і жито. Було розвинуте птахівництво. За успіхи в розвитку сільського господарства 73 колгоспники нагороджено орденами й медалями.

У селі була середня школа, де 32 вчителі навчали 364 учнів, будинок культури на 270 місць, бібліотека з книжковим фондом 9,2 тис томів.[1]^{[недоступне посилання з липня 2019]}

20 серпня 2020 року внаслідок пожежі була знищена дерев’яна будівля Свято-Миколаївського храму. ^[2][3]

У селі народився Реріх Костянтин Едуардович (1878–1934) — механік.

• Погода в селі Соловіївка
• Sołowijówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 67. (пол.)