Соколов Григорій Ліпманович
| Соколов Григорій Ліпманович | |
|---|---|
рос. Григорий Липманович Соколов  | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 18 квітня 1950[1][2] (76 років) |
| Місце народження | Ленінград, РРФСР, СРСР[1] |
| Роки активності | 1962 — тепер. час |
| Громадянство |  Росія Іспанія[3] СРСР |
| Професії | піаніст, музичний педагог |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Нагороди | |
| grigory-sokolov | |
 Файли у Вікісховищі | |
Григорій Ліпманович Соколов (рос. Григорий Липманович Соколов; нар. 18 квітня 1950, Ленінград) — російський піаніст, лавреат Першої премії III Міжнародного конкурсу імені П. І . Чайковського, професор Санкт-Петербурзької консерваторії. З 1990 року по нині живе у Вероні, Італія[4][5][6].
Біографія
Почав навчання музиці у віці п'яти років, а в сім був прийнятий в спеціальну музичну школу при Ленінградській консерваторії по класу фортеп'яно. Навчався спеціальності у Л. І. Зеліхман.
В 1973 році закінчив Ленінградську консерваторію по класу М. Я. Хальфін.
З першим сольним концертом виступив в 12 років, а в 16 років, в 1966 році став переможцем Міжнародного конкурсу імені П. І . Чайковського. З тих пір концертує по всьому світу, надаючи перевагу гастролям в Європі.
В 2003 та 2004 рр.. двічі поспіль був нагороджений Премією Франко Абб'яті.
Творчість
Григорій Соколов володіє віртуозною технікою, яскравою індивідуальністю та глибиною інтерпретацій. Надає перевагу сольним концертам, але іноді виступає з оркестром. Дає близько 80-ти концертів в рік, змінюючи програму двічі. Записується вкрай рідко.
На думку піаністки Олександри Юозапенайте, піанізм Соколова — це «щасливе поєднання двох світів: європейської рафінованості, упорядкованості і гармонії, а також контрольованої зсередини слов'янської емоційності, шляхетної, що не переливається через край. Обидва світи ідеально уживаються між собою в зрілому і досвідченому митцеві»[7].
Особисте життя
Дружина — Інна Яківна Штутін (?—2013)[8][9], була відома як авторка ліричних віршів про життя, які ностальгійно прозвучали в документальному фільмі телеканалу «Культура» «Розмова, якої не було», присвяченому Григорію Соколову[6].
Звання
- Член Шведської королівської музичної академії (2009)
Джерела
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #134525256 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
- ↑ El Gobierno concede la nacionalidad española al pianista ruso Grigory Sokolov // Europa Press — 2022.
- ↑ Владимир Ойвин «К 70-летию Григория Соколова»
- ↑ Сольный пианист — это всегда отшельник. Пианист и дирижёр Михаил Антоненко о музыкальном образовании в России и новом поколении звёзд российской оперы. Полная версия интервью. Без штампов. 8 червня 2018. Процитовано 8 червня 2018.
- ↑ а б Телеканал «Культура». 5 апреля 2016. «Григорий Соколов. Разговор, которого не было» — премьера документального фильма. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 12 січня 2021. [Архівовано 2018-07-30 у Wayback Machine.]
- ↑ Т. Унанова. Мастер и Музыка. Архів оригіналу за 18 червня 2008. Процитовано 27 липня 2011. [Архівовано 2008-06-18 у Wayback Machine.]
- ↑ Sokolov's new album sheds spark of light on Russian piano genius
- ↑ Paul E. Robinson. Looking For Grigory Sokolov
Посилання
- Офіційна сторінка на сайті AMC Artist Management Company
- Сайт, присвячений творчості Григорія Соколова
- Фотографії 2009
|
Це незавершена стаття про музиканта або музикантку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).