Скринсейвер

Скринсейвер, або екранна заставка чи просто заставка — комп'ютерна програма, яка через деякий час простою комп'ютера замінює поточне зображення на моніторі іншим (зазвичай — динамічним).

Для моніторів на основі ЕПТ і плазмових екранів скринсейвери життєво важливі, тому що допомагають боротися з випалюванням люмінофору або вигорянням пікселів від статичного зображення. Для РК-моніторів це не так важливо.

Заставки також використовують як розваги. Для блокування несанкціонованого доступу до комп'ютера повернення зі стану заставки до робочого стану може бути захищене паролем.

Програма, встановлена у системі як скринсейвер, може також виконувати корисну роботу. Наприклад, час простою персонального комп'ютера може використовуватися для розподілених обчислень.

Екранні заставки були розроблені задля збереження роботоздатності дисплеїв з електронно-променевою трубкою. Якщо певні зони екрана тривалий час були яскравими, то вони вигорали під дією електронно-променевого пучка зсередини. Така зона лишалася незворотно пошкодженою та мала вигляд постійного сліду. З телевізорами, зробленими за тією ж технологією, це не було проблемою, бо зображення на них часто змінювалося. Але на дисплеях комп'ютерів, де програми бували відкриті тривалий час, той самий вміст міг триматися довго. Екранні заставки, що активовувалися через нетривалий час простоювання (наприклад, 10 хв), робили зображення динамічним і перешкоджали вигоранню екрана^[1].

Вигорання не загрожує рідкокристалічним дисплеям (хоча нетривалий слід від статичного зображення може лишатися), тож потреба в екранних заставках зникла з їх поширенням. Також новіші комп'ютери з'явилася змога автоматично переводити в режим сну, за якого екран лишається чорним. Хоча екранні заставки існують і надалі, їхнє призначення стало естетичним або розважальним^[1].

Існує проєкт громадянської науки Folding at Home, що використовує центральний та графічний процесори комп'ютерів користувачів для моделювання згортання білків для медичних досліджень. За бажанням його можна запустити як заставку — таким чином, вона використовуватиме ресурси пристрою лише тоді, коли ним не користуються^[1].

Кілька відеоігор для системи Atari (пізніше названої Atari 2600), виданої в 1977 році, містили прості ефекти циклічної зміни кольорів, щоб запобігти вигорянню екрана. Потім, у 1979 році, Atari випустила дві комп'ютерні системи: Atari 400 та 800. Подібно до Atari 2600, ці комп'ютери використовували ефект циклічної зміни кольорів, щоб обмежити вигоряння екрана. У цьому випадку ефект вмикався після того, як комп'ютер простояв у режимі очікування кілька хвилин^[2].

У січні 1983 року був випущений ПК Apple Lisa (попередник Macintosh). У його програмі «Налаштування» була опція зменшення яскравості дисплея через певний проміжок часу. Пізніше того ж року — у грудневому випуску журналу Softalk Magazine, програміст на ім'я Джон Соча опублікував вихідний код невеликого програмного забезпечення, яке він назвав SCRNSAVE.COM. Програма автоматично затемняла екран при бездіяльності. Читачам журналу пропонувалося самотужки написати її на своєму пристрої^[2].

Першою публічно виданою екранною заставкою з налаштовуваним зображенням була Magic ScreenSaver для Windows 2.0, випущена у 1988 році Біллом Стюартом та Ієном Макдональдом як умовно-безкоштовне програмне забезпечення. Вона створювала лінії, що рухалися екраном і могли бути симетричними або ні. Для Macintosh аналогом була After Dark, випущена в 1989 році^[2].

До кінця 1980-х і початку 1990-х років культура заставок пропонувала різні візуальні ефекти від логотипів до психоделічних візерунків^[3].

Набір заставок був знаковою частиною Windows і змінювався від версії до версії^[4] та присутній навіть у Windows 11. Вікно вибору екранної заставки — одна з найстаріших частин цієї операційної системи^[5].

• Шпалери екрана
• Інтерфейс