Скотт Д. Емр

Скотт Д. Емр
Народився	8 лютого 1954 (72 роки)  Джерсі-Сіті, Нью-Джерсі, США
Країна	США[1]
Діяльність	молекулярний біолог, викладач університету, біолог
Галузь	клітинна біологія[2], молекулярна генетика[2] і молекулярна біологія[2]
Alma mater	Гарвардський університет і Університет Каліфорнії (Берклі)
Знання мов	англійська[2]
Заклад	Корнелльський університет, Університет Каліфорнії в Сан-Дієго і Каліфорнійський технологічний інститут
Членство	Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук і Європейська організація молекулярної біології[3]
Нагороди	Член Американської академії мистецтв і наук EMBO Membershipd Van Deenen Medald (2014) Shaw Prize in Life Science and Medicined (2021)
Медіафайли у Вікісховищі

Скотт Д. Емр (нар. 8 лютого 1954 , Джерсі-Сіті, Нью-Джерсі ) — американський клітинний біолог, засновник і нинішній директор Інституту клітинної та молекулярної біології Вейля в Корнельському університеті, де він також є професором кафедри Френка Х.Т. Родса 1956 року молекулярної біології та генетики. ^[4]

Емр народився у Джерсі-Сіті ^[5], виріс у Форт-Лі, штат Нью-Джерсі. Його батько був менеджером виробничої компанії, у нього є 1 сестра і 2 брати. ^[6]

Документальний фільм 1960-х років «Підводний світ Жака Кусто» спонукав його вибрати університет із потужною програмою океанографії, починаючи з 1972 року в Університеті Род-Айленду на спеціальність біологія. Генетикою він зацікавився ще в студентські роки. ^[6] Розпочав свою докторську дисертацію в 1976 році на кафедрі мікробіології та молекулярної генетики Гарвардського університету, працюючи під керівництвом Томаса Сілхаві та Джона Беквіта і закінчив в 1981 році ^[7][6]

Емр розпочав свою кар'єру у Каліфорнійському університеті в Берклі як феллоу Інституту Міллера ^[8] і докторант у групі Ренді Шекман. ^[6] В 1983 році перейшов до Каліфорнійського технологічного інституту, став асистентом , а пізніше доцентом кафедри біології. ^[7]

Джордж Паладе запросив Емра до Каліфорнійського університету у Сан-Дієго в 1991 ^[6], де він працював заслуженим професором на кафедрі клітинної та молекулярної медицини і водночас був дослідником Медичного інституту Говарда Г'юза. ^[9] Перейшов до Корнельського університету в 2007 році, коли його призначили директором-засновником Інституту клітинної та молекулярної біології (пізніше перейменованого на Інститут клітинної та молекулярної біології Вейля після пожертви Джоан та Санфорд І. Вейлів) ^[10]

Академічно Емр є членом редакційних колегій кількох наукових журналів, включаючи (станом на 2021 рік) mBio,^[11] Journal of Cell Biology,^[12] Trends in Cell Biology,^[13] та Current Opinion in Cell Biology.^[14]

Дослідження Емра зосереджено на регулюванні шляхів транспортування мембранних везикул. Вивчення в його лабораторії комплексів ESCRT (ендосомальних сортувальних комплексів, необхідних для транспортування) принесло йому премію Шао з природничих наук і медицини. ^[15] ESCRT необхідні для деградації мембранного білка у лізосомі, пізньої стадії цитокінезу, а також дослідженні вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). ^{[7][4][16][17]}

Його інші дослідницькі інтереси включають передачу сигналів ліпідів (особливо групи ліпідів, відомих як фосфатидилінозитол фосфати ), ^[18] транспорт білка у клітинах везикулами ^[19] та роль арестину та убіквітиляції у деградації мембранних білків. ^[7][4][20]

• 1998: член Американського товариства мікробіології^[21];
• 1999: член Американської асоціації розвитку науки^[22];
• 2004: член Американської академії мистецтв і наук^[23];
• 2007: член Національної академії наук США)^[24][25];
• 2007: премія Аванті з ліпідів, Американське товариство біохімії та молекулярної біології^[26];
• 2008: асоційований член Європейської організації молекулярної біології^[27][28];
• 2014: медаль ван Дінена, Інститут біомембран, Утрехтський університет^[29];
• 2017: лекція Кіта Р. Портера, Американське товариство клітинної біології^[21][30]
• 2017: член Американського товариства клітинної біології^[31];
• 2021: премія Шао з наук про життя та медицину^[5].