Скорульський Михайло Адамович

Скорульський Михайло Адамович
Основна інформація
Дата народження	6 (19) вересня 1887
Місце народження	Київ
Дата смерті	21 лютого 1950
Місце смерті	Москва
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Національність	українець
Професія	композитор, піаніст, диригент
Освіта	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Вчителі	Габель Станіслав Іванович
Інструменти	фортепіано
Жанр	балет, опера, симфонія
Заклад	НМАУ «Київська консерваторія»
Нагороди
Діти	Скорульська Наталія Михайлівна
Файли у Вікісховищі

Скорульський Миха́йло Ада́мович (6 (19) вересня 1887, Київ — 21 лютого 1950, Москва) — український радянський композитор, піаніст, диригент, педагог, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1947), кандидат мистецтвознавства (1940). Професор. Автор балету «Лісова пісня».

Батько артистки балету Наталі Скорульської.

Народився 6 (19) вересня 1887 року в Києві. Син піаністки Ніни (Неоніли) Олексіївни Сенаторської (1865—1932) (учениці М. В. Лисенка та В. В. Пухальського) та Адама Скорульського (1865—бл.1942).

У 1910 році закінчив Житомирські музичні класи Російського музичного товариства^[1], у 1914 році — Петербурзьку консерваторію як піаніст у Г. М. Єсипової і композитор у М. О. Штейнберга. Навчався у класі диригування М. М. Черепніна та в оперному класі Станіслава Габеля і Йосипа Палечека.

Викладав у музичних закладах Житомира (1908–1910, 1915–1933). Разом з В. С. Косенком організував Житомирське відділення товариства драматургів, письменників та композиторів. У 1915 р. організував і до 1933 р. керував Житомирським симфонічним оркестром, з яким виконував всі 6 симфоній П. І. Чайковського та 9 симфоній Бетховена (за участі «Першого радянського хору» М. П. Гайдая).

У травні 1914 року Михайло Скорульський одружився зі співачкою Людмилою Андрієнко.

У 1933–1941 та 1944–1950 рр. — викладач Київської консерваторії^[1] (з 1937 року — доцент, з 1948 року — професор), у 1941–1944 рр. — консерваторії м. Алмати.

Помер 21 лютого 1950 року у Москві. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

• Заслужений діяч мистецтв УРСР (1947).

Творчу діяльність розпочав у 1912 році.

Твори:

• 1936 — балет «Лісова пісня» (за драмою Л. Українки; пост. 1946);
• 1939 — балет «Бондарівна»;
• (незакінч.) — балет «Снігова королева» (за Г.-К. Андерсеном);
• 1948 — опера «Свіччине весілля» (за драмою І. Кочерги);
• 1917 — ода «Гімн вільному мистецтву»;
• 1943 — ораторія «Голос матері» (на слова М. Т. Рильського, П. Г. Тичини, М. П. Бажана та ін.);
• твори для оркестру — дві симфонії (1923; 1932);
• «Класична увертюра» (1928);
• «П'ять українських пісень» (1930);
• симфонічна поема «Турбаї» (1933);
• «Поема ентузіазму» (1934);
• «Степова поема» (пам'яті Амангельди Іманова — 1944);
• поема-казка «Микита Кожум'яка» (1949);
• концерт для фортепіано з оркестром (одночастинний — 1933);
• для орк. нар. інструментів — «Інтермецо на тему української історичної пісні» (1935);
• камерна музика — фортепіанне тріо (1924);
• струнний квартет (1929);
• два фортепіанні квінтети (1928; 1943);
• 2 фортепіанні сонати (1926);
• «Дитячий альбом» (1940);
• прелюдії для фортепіано;
• 34 романси на слова Лесі Українки, Павла Тичини, Володимира Сосюри та ін.;
• обробки народних пісень;
• хори;
• музика до театральних вистав та інше;
• науково-теоретичні праці — «Елементарні основи фортепіанної школи Г. М. Єсипової» (1932), «Курс вертикально-подвижного контрапункта строгого письма по системе С. И. Танеева» (1938-40).

• 
  Меморіальна дошка на будинку вул. Володимирська, 48, Київ, в якому у 1944–1950 рр. мешкав композитор
• 
  Меморіальна дошка на будинку, в якому навчався М. А. Скорульський в Житомирі на вул. Михайлівській, 2
• 
  Могила Михайла Скорульського

• Бондарчук П.М. СКОРУЛЬСЬКИЙ Михайло Адамович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2025. — ISBN 966-00-0632-2.
• Скорульський Михайло Адамович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Скорульський Михайло // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. — Кн. 2, [т. 8] : Символізм — Технічні рослини. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі — К.,2008.— стор. 168, 197, 280.
• Віктор Жадько. Український некрополь. — К. 2005. — стор. 292.
• М.Скорульський. Спогади. Листи. Матеріали. (Упорядкування, примітки, списки, іменний покажчик Скорульської Р. М.) // К.: «Музична Україна», 1988. — 326 с.
• Роксана СКОРУЛЬСЬКА (19 вересня 2022). Класик української музики ХХ століття Михайло Скорульський. https://mus.art.co.ua/. Український інтернет-журнал Музика. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
• Роксана Скорульська (2011). «ХАРКІВСЬКА СЮЇТА» М. СКОРУЛЬСЬКОГО. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти : зб. наук. статей. ХДУМ ім. І. П. Котляревського : Когнітивне музикознавство-2. Вип. 32 (PDF). Харків: Видавництво «С.А.М.». с. 347—367. ISBN 978-966-8591-46-4.
• Фонди установ та організацій. Національна спілка композиторів України та її Будинок композиторів. Опис 2. Справа 16. Особова справа Скорульського Михайла Адамовича, композитора. https://ksi-csamm.archives.gov.ua/. ЦДАМЛМ України. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)