Баламутовський Сергій Анатолійович
| Сергій Баламутовський Сергій Анатолійович Баламутовський | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Народження | 12 листопада 1979 Чернівці, Українська РСР, СРСР  |
| Смерть | 20 квітня 2022 (42 роки) Маріуполь, Донецька область, Україна (Кульове поранення легень) |
| Національність | українець |
| Alma Mater | Київський військовий ліцей імені Івана Богуна |
| Псевдо | Скальд (поетичний), Шпрот (військовий) |
| Військова служба | |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Національна гвардія |
| Формування | |
Почесний громадянин Буковиниd | |
Сергі́й Анато́лійович Баламутовський[1] (позивні — Скальд (поетичний), Шпрот (військовий); 12 листопада 1978, м. Чернівці — 21 квітня 2022[2], м. Маріуполь, Донецька область) — український поет, громадський активіст, «кіборг», військовослужбовець полку «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.
Почесний громадянин Буковини (2022, посмертно)[3].
Життєпис
Сергій Баламутовський народився 1979 року в Чернівцях. Закінчив школу №22 в місті Чернівці.
Писав і друкувався з 2010 року. Автор збірки «Навиліт. Рими калібру 5,45» (2018) та «Інший» (2021), співавтор збірки націоналістичної поезії «Голос крові» (2013).
Учасник Революції гідності, який пішов добровольцем на фронт в 2014 році. Був у групі розвідників ДУК «Правий сектор». Учасник боїв за Донецький аеропорт та село Піски. На війні дістав дві контузії. Після активної фази війни став командиром 16-ї резервної сотні у ДУК ПС.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну пішов на війну, 27 лютого виїхав до Києва, долучився до окремого підрозділу «Азова». 28 березня десантований у місто Маріуполь. Один із оборонців «Азовсталі» в Маріуполі. Зазнав контузії в перші години перебування в Маріуполі. Пробув у госпіталі один день і повернувся до оборони[4].
Загинув 21 квітня 2022 року від наскрізного кульового поранення легень у вуличних боях. Медик не встиг надати йому допомогу.
Залишилися діти. Кремований у Київському крематорії. Похований 21 липня 2023 року в Чернівцях[4].
Нагороди
- Почесний громадянин Буковини (2022, посмертно)[5].
Вшанування пам'яті
Вулиця Комарова перейменована на вулицю Сергія Скальда в м. Чернівці [6]
Примітки
- ↑ Зустріч вихованців ЗДО № 43 з учасниками бойових дій // Управління освіти Чернівецької міської ради.
- ↑ На Азовсталі загинув поет та військовий із Чернівців Сергій Скальд. Шпальта. Процитовано 23 червня 2022.
- ↑ Воїн та поет із Буковини загинув, обороняючи Азовсталь від російських окупантів. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 11 лютого 2025.
- ↑ а б Олійник, Маргарита; Мороз, Марія (21 липня 2023). "Хотів, якщо загинути, то в бою". Прощання з оборонцем "Азовсталі" Скальдом. Суспільне Чернівці. Архів оригіналу за 28 липня 2023. Процитовано 2 лютого 2025.
{{cite web}}: Недійсний|мертвий-url=dead(довідка) - ↑ Звання Почесний громадянин Буковини присвоїли двом військовим [Архівовано 2022-11-25 у Wayback Machine.] // Чернівецька обласна рада. — 2022. — 29 вересня.
- ↑ Вулицю Комарова у Чернівцях перейменували на честь захисника Сергія Скальда.
Джерела
- Цитатник Небесного полку // Ukraїner.
- О. Дуняк. У Маріуполі загинув поет та військовий з Чернівців Сергій Скальд // Суспільне Новини.
- У Маріуполі в бою загинув поет і воїн Сергій Скальд // Новинарня. — 2022. — 9 травня.
|
Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).