Сичуг
| Сичуг | |
|---|---|
 | |
  | |
 Сичуг у Вікісховищі |
Сичу́г[1] (полов. suzug «кишка, нутрощі», кипч. чаг. sučuk «ковбаса, начинені кишки», тур. sucuk «ковбаса»), або ґляґ[2], — один із 4 відділів шлунка в жуйних. Шлунок жуйних тварин складається із 4 відділів: рубець, сітка, книжка, сичуг. Перші три відділи називають передшлунками, а сичуг «власне шлунок». Сичуг — це камера шлунка, в якій відбувається основне всмоктування поживних речовин.
Бактерії та інфузорії, що потрапили сюди, перетравлюються і дають організму велику кількість повноцінного білка. В сичузі відбувається дійсно шлункове травлення, що пояснюється наявністю залоз внутрішньої секреції. Але білкові речовини хімусу перетравлюються в невеликій кількості (є пепсин).
Із сичуга перетравлений корм окремими порціями надходить до тонкого відділу кишечника, де на корм діють секрети підшлункової залози, кишкового соку і жовчі. Відбувається розщеплення білків, жирів та вуглеводів, які в розчинному стані всмоктуються в кров і лімфу.
Словом «сичуг» також називають молокозсідний фермент тваринного походження для виготовлення сирів, зокрема бринзи.
Примітки
- ↑ Сичуг // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Ґляґ // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Джерела
- Підпала Т. В. Скотарство та технологія виробництва молока і яловичини: Навч. посібник, — Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2007 ISBN 978-966-8205-40-8 с.23-24
Посилання
- Ґляґ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).