YaChudo

Сиракузія

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

«Сиракузія» в уяві художника 1671 року

«Сиракузія» (дав.-гр. Συρακουσία) — давньогрецьке торговельно-транспортне судно. На момент спорудження близько 240 року до н. е. це був найбільший корабель у світі, і його могли прийняти лише порти Сиракуз та Александрії. Цей, здавалося б, суттєвий недолік цар Гієрон II зумів обернути на свою користь, подарувавши судно фараону Птолемею III Евергету.

За свідченням Афінея, будівництвом корабля керував Архімед. Із судном пов'язана легенда про те, як Архімед з мінімальними зусиллями зрушив його з місця, після чого виголосив свою знамениту фразу: «Дайте мені точку опори — і я переверну Землю». Під час спорудження вперше застосували Архімедів гвинт і технологію захисту від обрастання корпусу водоростями та морськими організмами.

Загальна характеристика

Відомості про «Сиракузію» містить «Пир мудреців» давньогрецького письменника II—III століть н. е. Афінея з посиланням на трактат певного Мосхіона. Будівництвом судна керував видатний сиракузький учений Архімед, а на чолі теслярів і ремісників поставили кораблебудівника Архія з Коринфа[1].

Для спорудження корабля з Етни доставили стільки деревини, що її вистачило б на 60 чотирирядних кораблів. Деревину для клинів, шпангоутів і поперечних брусів частково привезли з материкової Італії, коноплі придбали в Іберії, а пеньку й смолу — з берегів річки Родан. За пів року «Сиракузію» збудували лише наполовину, після чого спустили на воду й добудовували ще пів року. Кожну завершену частину корпусу триста ремісників обшивали свинцем, підкладаючи під пластини просмолене полотно. Це одна з перших відомих технологій, що перешкоджали обрастанню корпусу судна[1].

Підіймання предметів за допомогою Архімедового гвинта

Після завершення зовнішнього оздоблення корабель почали облаштовувати зсередини. За описом Афінея, на судні було двадцять лав для веслярів і три проходи, розташовані один під одним. Нижній вів до трюму, другий — до кают, третій — до приміщень для воїнів. Кают було 30, у кожній по чотири ложа, тобто судно розраховували на 120 пасажирів. Для корабельників облаштували зал із п'ятнадцятьма ложами та три окремі покої по три ложа в кожному. Підлоги кают прикрасили мозаїками зі сценами з «Іліади» Гомера. На судні також були гімнасій, прогулянкові доріжки з альтанками, стайні, лазні, рибний садок і навіть храм, присвячений Афродіті. Усе це оздобили статуями й мозаїками з мармуру та слонової кістки. Передбачили й заходи безпеки: вісім веж призначалися для лучників і камнеметників. Крім того, на судні встановили виготовлену під керівництвом Архімеда катапульту, що метала камені масою три таланти (близько 75 кг), а також балісти[2][3][4].

Припускали, що таке велике судно неминуче даватиме течу. Розроблений Архімедом гвинт давав змогу одній людині швидко відкачувати воду[5]. Це пристрій у вигляді гвинта з похилими витками, що обертається всередині циліндра, як показано на анімації. Будову Архімедового гвинта описав римський архітектор і механік I століття до н. е. Вітрувій. Попри зовнішню простоту, винахід ефективно розв'язав поставлену проблему. Згодом його почали широко застосовувати в різних галузях промислового та сільськогосподарського виробництва, зокрема для перекачування рідин і сипких матеріалів, таких як вугілля та зерно[6][7].

Спуск на воду та подальша доля

Архімед пересуває корабель

За версією, наведеною у Афінея, коли величезне за античними мірками судно збудували наполовину, Гієрон II наказав спустити його на воду, щоб завершити решту робіт уже там. Спосіб спуску викликав численні суперечки. Завдання розв'язав Архімед: разом із небагатьма помічниками він зрушив корабель з місця, створивши систему складних блоків із лебідками[8]. За легендою, саме тоді Архімед виголосив свою знамениту фразу, яку в сучасних інтерпретаціях передають як «Дайте мені точку опори — і я переверну Землю» (інший варіант: «Дай мені, де стати, і я зрушу Землю», дав.-гр. Δός μοι πᾷ στῶ καὶ τὰν γᾶν κινήσω)[9].

Після завершення будівництва судно завантажили 60 тисячами медимнів зерна, десятьма тисячами бочок солінь, двома тисячами талантів вовни та двома тисячами талантів інших товарів. Однак корабель виявився непрактичним: лише два порти античного Середземномор'я могли прийняти судно таких розмірів — Сиракузи та Александрія. Цей, здавалося б, істотний недолік Гієрон використав на свою користь, подарувавши корабель фараону Птолемею III Евергету. До того ж у Єгипті тоді стався неврожай, і перевезення зерна із Сицилії стало життєво необхідним. «Сиракузія» успішно прибула до Александрії, де її перейменували на «Александріду» та витягли на берег[10][3][4].

Автор хвалебної епіграми на честь спорудження небаченого доти корабля, присвяченої Гієрону, — Архімел — отримав від сиракузького царя тисячу медимнів зерна[8].

Сучасні оцінки

Деякі джерела вважали «Сиракузію» найбільшим транспортним судном античності[11]. Точні розміри Сиракузії невідомі[12]. Історик Майкл Лаханас оцінив їх у 55 м завдовжки, 14 м завширшки та 13 м заввишки[13].

Антикознавець Сесіль Торр називає легенду про «Сиракузію» абсурдною. Максимум, що він допускає, — це існування звичайного, хоч і великого за мірками того часу, корабля, який Гієрон II надіслав Птолемею як дарунок. Згодом чутки й лестощі перебільшили особливості його конструкції, місткість і внутрішнє оздоблення[14].

Інші автори наголошують, що настільки детальний опис радше свідчить на користь реального існування «Сиракузії». Дослідники Лайонел Кассон та Олаф Гекманн вважають її найбільшим кораблем Античності та доби еллінізму. Оцінки вантажопідйомності судна коливаються від 1600 до 3650 тонн. Будівельні матеріали, зокрема пенька й смола, надходили з берегів Рони, а коноплі — з Піренейського півострова. Це стало можливим лише після завершення Першої Пунічної війни у 241 році до н. е. Оскільки будівництво тривало щонайменше рік, імовірно, корабель вирушив до Александрії не раніше 240 року до н. е. Це узгоджується з відомостями про неврожай і спричинений ним голод у Єгипті на початку 230-х років до н. е.[15][16][17][18]

Примітки

  1. ↑ а б Афиней, 2003, V. 40.
  2. ↑ Афиней, 2003, V. 41—43.
  3. ↑ а б Hirshfeld, 2009, p. 84.
  4. ↑ а б Humphrey, 1998, p. 458.
  5. ↑ Бондаренко, 2013, с. 180.
  6. ↑ Rorres Chris. The Turn of the Screw: Optimal Design of an Archimedes Screw : [арх. 29 листопада 2020] // Journal of Hydraulic Engineering. — Vol. 126, № 1 — P. 72—80.
  7. ↑ Dalley Stephanie, Oleson John Peter. Sennacherib, Archimedes, and the Water Screw: The Context of Invention in the Ancient World : [арх. 17 липня 2019] // Technology and Culture. — Johns Hopkins University Press, 2003. — Vol. 44, № 1. — P. 1—26. — ISSN 0040-165X. — doi:10.1353/tech.2003.0011.
  8. ↑ а б Афиней, 2003, V. 40—44.
  9. ↑ Серов, 2005, Дайте мне точку опоры, и я переверну Землю.
  10. ↑ Афиней, 2003, V. 44.
  11. ↑ Hirshfeld, Alan (2009). Eureka man: the life and legacy of Archimedes. Walker Publishing Company Inc. ISBN 9780802719799. Процитовано 22 травня 2011.
  12. ↑ Woods, Mary B. (2011). Ancient Transportation Technology: From Oars to Elephants. Twenty-First Century Books. с. 64. ISBN 9780761372677.
  13. ↑ The Syracusia Ship. www.hellenicaworld.com. Процитовано 14 жовтня 2020.
  14. ↑ Torr, 1894, p. 27—29.
  15. ↑ Casson, 1971, p. 186.
  16. ↑ Höckmann, 1985, p. 60.
  17. ↑ Turfa, 1999, p. 108.
  18. ↑ Lehmler, 2005, s. 219.

Література

  • Афиней. Пир мудрецов. Книги I—VIII / Пер. Н. Т. Голинкевича. Комм. М. Г. Витковской, А. А. Григорьевой, Е. С. Иванюк, О. Л. Левинской, Б. М. Никольского, И. В. Рыбаковой. Отв. ред. М. Л. Гаспаров. — М. : Наука, 2003. — 656 с. — (Литературные памятники). — ISBN 5-02-011816-8.
  • Бондаренко С. Б. Философские взгляды Архимеда (к 2300-летию со дня рождения) // Философия науки. — Новосибирск : Институт философии и права СО РАН, 2013. — № 2. — С. 176—185. — ISSN 2658-7297.
  • Серов В. Энциклопедический словарь крылатых слов и выражений. — М. : ООО Издательство «Локид-Пресс», 2005. — 880 с. — ISBN 5-320-00323-4.
  • Casson Lionel. Sea and Seamanship in the Ancient World. — Princeton : Princeton University Press, 1971. — 576 p. — ISBN 0-691-00215-0.
  • Hirshfeld Alan. Eureka Man: The Life and Legacy of Archimedes. — New York : Walker Publishing Company, 2009. — 256 p. — ISBN 978-0-8027-1618-7.
  • Höckmann Olaf. Antike Seefahrt. — München : C. H. Beck, 1985. — 195 p. — ISBN 3-406-30463-X.
  • Greek and Roman Technology: A Sourcebook : Annotated Translations of Greek and Latin Texts and Documents / Humphrey J. W., Oleson J. P., Sherwood A. N.. — London; New York : Routledge, 1998. — ISBN 0-415-06136-9.
  • Lehmler Caroline. Syrakus unter Agathokles und Hieron II. Die Verbindung von Kultur und Macht in einer hellenistischen Metropole. — Frankfurt am Main : Verlag Antike, 2005. — 219 p. — ISBN 3-938032-07-3.
  • Torr Cecil. Ancient Ships. — Cambr. : Cambridge University Press, 1894. — P. 27—29.
  • Turfa Jean Macintosh, Steinmayer Jr Alwin G. The Syracusia As a Giant Cargo Vessel // The International Journal of Nautical Archeology. — L. : Nautical Archaeology Society, 1999. — Vol. 28, № 2. — P. 108. — ISSN 1272-6117.
  • Fik Meijer, André Wegener Sleeswyk: «On the Construction of the 'Syracusia' (Athenaeus V. 207 A-B)», The Classical Quarterly, New Series, Vol. 46, No. 2 (1996), pp. 575–578
  • Jean MacIntosh Turfa, Alwin Steinmayer Jr: «The Syracusia as a Giant Cargo Vessel», The International Journal of Nautical Archaeology, Vol. 28, No. 2 (1999), pp. 105–125

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).