Сурійентхратхібоді

Сурійентхратхібоді
тай. สุริเยนทราธิบดี
Ім'я при народженні	тай. เดื่อ
Народився	1661[1]  Pho Prathap Changd, Провінція Пхічітd, Аюттхая царство
Помер	9 лютого 1708  Phra Ratchawang Borand, Аюттхая, Аюттхая царство  ·малярія
Поховання	Ват Пхра Сі Санпхет
Країна	Аюттхая царство  Таїланд
Національність	тайці
Місце проживання	Phra Ratchawang Borand Chandra Kasem palaced
Діяльність	суверен, політик, офіцер, Thai boxer
Знання мов	тайська
Учасник	Сіамська революція 1688 року
Суспільний стан	член королівської родини
Титул	король
Посада	король Таїланду і Front Palaced
Конфесія	Тхеравада
Рід	Ban Phlu Luang dynastyd
Батько	Петрача
Мати	Kusawadid
Родичі	Trat Noid, Chao Phra Khwand і Prince Dam of Ayutthayad
Брати, сестри	Phra Pid
У шлюбі з	Phra Phanwasad і Phra Krat Nang Kanlayanid
Діти (5 )	Тхайса, Боромакот і Thapthim of Ayutthayad
Медіафайли у Вікісховищі

Сурійентхратхібоді (тай. สุริเยนทราธิบดี; 1661–1709) — 30-й володар Аюттхаї у 1703—1709 роках. Відомий також як Санпхет VIII. Простолюди дали йому ім'я Пхрачао Суа (тай. พระเจ้าเสือ «Король-тигр»), оскільки, згідно з офіційними хроніками, він був злим наче тигр.

Походив з династії Прасат Тхонг. Був таємним сином володаря Нарая та його наложниці Кусаваді з Чіангмая (можливо доньки Тхіппханета). Народився 1661 року в сучасній в Пхічіт. Ще коли Кусаваді була вагітна, Нарай віддав її Петрачи за дружину. Той виховав Сурійентхратхібоді як власного сина (тому в подальшому вважався представником династії Банпхлу-Луанг). Згодом отримав аристократичний титул луанг-сорасак.

У молодому віці він виявив великий інтерес до вивчення мистецтва восьми кінцівок (попередника сучасного муай-тай) під опікою Аджана Сенга, сина абата храма Ват Махатхат, і постійно брав участь у змаганнях та бійках.

Коли Нарай був серйозно хворий і не мав надії на одужання, 18 травня 1688 року Петрача заарештував його та спадкоємця трону Пхра Пі. В цьому заколоті активну участь брав Сурійентхратхібоді, який стратив останнього, канцлера Костянтина Фалкона, двох зведених братів Нараї — Апхайтхота та Ноя. За цим Петрача проголосив себе правителе, а Сурійентхратхібоді призначив упаратом (офіційним спадкоємцем).

За цим рушив проти намісника Накхонратчасіми і васального правителя держави Накхонситхаммарат. Він страчував воєначальників, які зазнавали невдачі. Після багатьох спроб повсталі були приборкані. 1689 року повстав Тамматхіана,що очолив селянську армію, з якою захопив Луво й загрожував столиці. Нове повстання спалахнуло в Накхонратчасімі у 1698 році, коли чернець Бун Кванг протримався близько року, стверджуючи, що він брат Нараї.

У цей період серед населення Аюттхаї поширилася віра в те, що він має надприродну силу, що йому вдалося зробити себе невидимим і ходити вночі серед людей, щоб почути їхні проблеми, і що він невразливий, легенди, які уславлювали його особу, не мали прецедент в історії держави. Також побудував багато каналів навколо Аюттхаї, щоб пришвидшити доступ до моря та подорожувати в інших напрямках.

Після смерті свого Петрачи в 1703 році вступив у боротьбу за владу з рідним сином Петачи Кхваном, якого швидко переміг, захопивши владу. Незважаючи на обіцянку поступитися своїм троном принцу Кхвану, коли той досягне певного віку, Сорасак таємно стратив його, а потім і впливового сановника-китайця Ок'ю Сомбаттібана та 48 впливових аристократів, яких підозрював у змові.

«Хроніка Аюттхаї» зображує його як вульгарного, жорстокого правителя, який постійно пиячив, жорстоко поводився з дівчатками перед менструацією та вбивав жінок, які не терпіли його. Голландці поширювали новини про те, що він любив кохатися з дуже молодими дівчатами. Можливо це було пов'язано з тим, що Сурійентхратхібоді не продовжив угоду з Голландською Ост-Індською компанією, заперечував її привілеї та вимагав, щоб вона поважала правила і, перш за все, юрисдикцію Аюттхаї. 1706 року голландці були вигнані з держави. Лише незадовго до смерті Сурійентхратхібоді надав їм дозвіл повернутися, але без колишніх привілеїв.

Його правління було мирним, повстання попередніх років не повторювалися. Шестимісячний період без дощів приніс голод і хвороби, їсти було мало, а ціни на рис досягли непомірних цін. На водах річок утворився зеленуватий муловий наліт, що спричинило загибель риби.

Він допоміг розповсюдити «мистецтво вісьми кінцівок» по всій країні, заснував Царське бюро з цього виду боротьби, а також запровадив нові бойові прийоми. Фундував храм Ват Пхо Пратап Чанг на передбачуваному місці свого народження в провінції Пхічіт.

Помер 1709 року. Йому спадкував старший син Тхайса.

• David K. Wyatt: Thailand A Short History. Silkworm Books, Chiang Mai 1984, ISBN 974-7047-44-6.
• Van der Cruysse, Dirk, Siam & the West, 1500-1700, traduzione di Michael Smithies, Silkworm Books, 2002, ISBN 1630411620.
• Ruangsilp, Bhawan, Dutch East India Company Merchants at the Court of Ayutthaya, Editore BRILL, 2007, ISBN 9047419863.
• Baker, Chris e Phongpaichit, Pasuk, A History of Thailand, 3ª ed., Cambridge University Press, 2014, ISBN 1-107-42021-0.
• Smith, Robert, The Kings of Ayutthaya: A Creative Retelling of Siamese History, Silkworm Books, 2017, ISBN 1943932786.

1. ↑ Faceted Application of Subject Terminology