Сею Іто

Сею Іто
яп. 伊藤晴雨
Народження	3 березня 1882  Токіо, Японія
Смерть	28 січня 1961 (78 років)
	Токіо, Японія
Країна	Японія  Японська імперія
Жанр	укійо-е
Діяльність	художник, nawashi, рисувальник
Роботи в колекції	Edo-Tokyo Museumd
Сею Іто у Вікісховищі

Сею Іто (яп. 伊藤晴雨, Іто: Сею); 3 березня 1882, Токіо — 28 січня 1961, там же) — японський художник, який вважається «батьком сучасного кімбаку»^[1]. Життя Іто послужило основою класичного фільму у жанрі романтичного порно «Екзотичний танець красуні: Катування!» 1977 року цей фільм завершує «трилогію періоду Сьови» режисера Нобору Танакі^[2].

Іто народився у кварталі Асакуса. Його справжнє ім'я — Іто Хадзіме (яп. 伊藤一, Іто: Хадзіме). Батько художника був ковалем, і крім малярських занять з 1890 року у школі Нодзави Тею (яп. 野沢堤雨) молодий Іто займався вирізанням по кістці, а потім і скульптурою. У 10 років Іто був зачарований театральною постановкою, в якій фігурувала жіноча героїня у небезпеці, і проніс інтерес до цього жанру через своє життя. Він узяв псевдонім «Сею» (поєднавши у ньому ієрогліфи «чистий» і «дощ») у 13 років^[3] (за іншими даними, у 1918 році^[4]). Близько 1907 року Іто почав працювати у газетах, і до 1909 року отримав достатню популярність як ілюстратор^[4].

У 1919 році Іто найняв юну натурницю Кісе Сахару (яп. 佐原キセ), яка невдовзі стала його другою дружиною (перший шлюб тривав з 1902 року до літа 1919 року, і переривався бурхливими романами, другий закінчився влітку 1925 року^[4]). У 1920—1921 роках вона позувала Іто вагітною^[3].

У 1930-х роках довкола робіт Іто вибухнув цензурний скандал, що призвело до деякого падіння його популярності. Під час масованого бомбардування Токіо авіацією Союзників 10 березня 1945 року більшість робіт Іто згоріло^[4]. Після війни в умовах лібералізації цензурних обмежень Іто знову розширив свою діяльність з популяризації жанру «діва в біді». У цей час, з 1946 до 1952 рік, у трьох томах виходить найсерйозніша його літературна праця «Ілюстрована популярна історія злочинів і покарань у Японії» (яп. 日本刑罰風俗図史), написана у співавторстві з Фудзісавой Морихіко (яп. 藤澤衛彦). Всього Іто був автором, співавтором або редактором понад 20 книг^[3].

У 1960 році за внесок у живопис, зокрема, за знамениту серію картин у стилі укійо-е, Іто був нагороджений премією Союзу художників Японії (яп. 日本美術家連盟, Ніхон бідзюцука реммей)^[4].

Приклади рабіт Сею Іто з журналу 読切ロマンス (1952)

Як художник, Іто черпав натхнення з кабукі та інших мистецтв періоду Едо^[1], і невдовзі після Великого кантоського землетрусу опублікував книгу про цей період «Історія Едо та звичаїв Токіо» (яп. 江戸と東京風俗野史, Едо то То:ке: фу:дзоку ясі)^[4]. Його техніка відтворення тортур епохи Едо полягала в тому, що він зв'язував своїх моделей різноманітними способами, фотографував їх, а потім використовував фотографії як основу для натхнення при створенні картин^[1]. Найзнаменитішим був досвід зв'язування його вагітної дружини Кісе з підвішуванням догори ногами для картини, яка відтворює укійо-е «Самотній дім на болоті Адаті у провінції Мітіноку» Йосітосі^[1][5]. З записників художника відомо, що при зовнішньому повторенні тортур він вживав спеціальні запобіжні заходи задля безпеки моделей, що задало загальний напрямок сучасному розвитку подібного мистецтва^[1].

• The illusionary torture artist: Ito Seiu // 芸術新潮 (Geijutsu Shincho). — Shinchosha, 1995. — 第46 巻, 第4数 (6 11月). — 第3—67 頁.
• Seiu Ito (англ.). Nawapedia. Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 8 серпня 2014. — подробная биография.
• 伊藤晴雨 (яп.). SMペディア. Архів оригіналу за 5 серпня 2014. Процитовано 8 серпня 2014.