Сем Вотерстон

Сем Вотерстон
англ. Sam Waterston
Вотерстон у 2013 році
Ім'я при народженні	Семуель Аткінсон Вотерстон
Народився	15 листопада 1940 (85 років) Кембридж, Массачусетс, США
Національність	американець
Громадянство	США
Діяльність	актор, телевізійний продюсер, режисер телебачення
Alma mater	Паризький університет, Єльський університет, Brooks Schoold і Groton Schoold
Роки діяльності	1964 — донині
У шлюбі з	Lynn Louisa Woodruffd[1] і Barbara Rutledge Johnsd[2]
Діти	Кетрін Вотерстон Джеймс Вотерстон Елізабет Вотерстон
Батьки	George Chychele Waterstond[3]  Alice Tucker Atkinsond[3]
Членство	Американська академія мистецтв і наук
IMDb	ID 0001832
Нагороди та премії
«Золотий глобус» (1993) «Премія Гільдії кіноакторів США» (1999)
Сем Вотерстон у Вікісховищі

Семуель Аткінсон «Сем» Вотерстон (англ. Samuel Atkinson «Sam» Waterston; нар. 15 листопада 1940, Кембридж, Массачусетс, США) — американський актор кіно і телебачення, номінант на премію «Оскар» 1985 року як «Найкращий актор» за роль у фільмі Ролана Жоффе «Поля смерті» (1984), лауреат премій «Золотий глобус» і «Еммі»,^[4] володар власної зірки на Голлівудській «Алеї слави». Найбільшу популярність здобув завдяки ролі Джека Маккоя в телесеріалі «Закон і порядок», де він знімався з 1994 по 2010 рік, і ролі Чарлі Скіннера в «Новинах» (2012—2014).

Вотерстон народився в Кембриджі, штат Массачусетс і був третім з чотирьох братів і сестер. Його мати, Еліс Такер (уроджена Аткінсон), була нащадком колоністів з корабля «Мейфлавер» і була художником-пейзажистом, а його батько Джордж Чічел Вотерстон приїхав у США з шотландського міста Лейта і працював викладачем іноземної мови, займаючись також семантикою.^[5][6] Вотерстон вчився в Brooks School, школі-інтернаті в Північному Андовері, штат Массачусетс, де викладав його батько, і Groton School в Массачусетському Гротоне. У 1958 році вступив до Єльського університету і закінчив його зі ступенем бакалавра мистецтв в 1962 році. Пізніше протягом декількох місяців навчався в Clinton Playhouse. Вотерстон також відвідував Паризький університет і Американський семінар акторів.

Вотерстон починав свою акторську діяльність як театральний актор. Наприклад, він грав Бенедикта у виставі Джозефа Паппа «Багато галасу з нічого» і головну роль в «Гамлеті». Також він брав участь у виставах «Long Wharf Theatre» і «Yale Repertory Theatre» в Нью-Гейвені.^[7][8]

Вотерстон дебютував у кіно в 1965 році зі стрічкою «The Plastic Dome of Norma Jean», але першу значну роль отримав у фільмі «Фіцуіллі» (1967). Знявся в ролі Тома в телефільмі 1973 року «Скляний звіринець» за однойменною п'єсою Теннессі Вільямса з Кетрін Гепберн у головній ролі. У ролі Джима там знімався Майкл Моріарті, якого пізніше Вотерстон замінив у ролі виконавчого помічника окружного прокурора в «Законі і порядку». Серед інших його ролей — стрічки «Дикуни» (1972), «Великий Гетсбі» (1974, дві номінації на «Золотий глобус»), «Подорож в страх» (1975), «Козеріг один» (1978), «Ворота раю», «Гра в класики» (обидва — 1980) і «Поля смерті» (1984, номінації на «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA). У 1985 році знявся з Робертом Престоном в телефільмі «Finnegan Begin Again» (1985), виконав головну роль в «Лінкольні» в 1988 році (в обох проектах головну жіночу роль виконувала Мері Тайлер Мур) і зіграв у фільмі "Побиття у Вест-Пойнті: Трибунал Джонсона Віттейкера "(1994) з Семюелем Л. Джексоном. Знімався у фільмах Вуді Аллена «Інтер'єри» (1978), «Ханна і її сестри» (1986, камео), «Вересень» (1987) і «Злочини і провини» (1989). Вотерстон вісім разів номінувався на «Еммі» (одна перемога), сім разів на «Золотий глобус» (одна перемога), одинадцять разів на премію Гільдії кіноакторів США (одна перемога) і по два рази на BAFTA і «Супутник».

Крім «Закону і порядку» серед його робіт на телебаченні можна виділити роль окружного прокурора Форреста Бедфорда в серіалі «Я полечу», за яку він отримав премію «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль в телевізійному серіалі - драма в 1993 році. У нього також була головна роль в епізоді серіалу «Дивовижні історії» під назвою Люстерко, дзеркальце (1986). У 1994 році зіграв президента США Вільяма Фостера в телефільмі «Внутрішній ворог», ремейку політичної драми 1964 року «Сім днів у травні».

Вотерстон також входив до складу консультативного комітету з відзначення 200-річного ювілею Авраама Лінкольна. Вотерстон грав Лінкольна на сцені й екрані (документальний фільм «Громадянська війна», «Лінкольн», вистава «Ейб Лінкольн в Іллінойсі» на Бродвеї (номінація на «Тоні»), його голосом говорить Лінкольн на виставці в Національному центрі Конституції у Філадельфії, а також читав промову Лінкольна Cooper Union speech 5 травня 2004 року.

У скетчі передачі «Суботнього вечора у прямому ефірі» Вотерстон зіграв самого себе, виступивши в ролі прес-секретаря компанії Old Glory Insurance, що пропонує захист літнім людям від атаки роботів.^[9]

Вотерстон озвучив доктора Каплана, психіатра Браяна Гріфіна, в епізодах Brian in Love і Road to Rhode Island мультсеріалу «Гріфіни». Вотерстон також був оповідачем у документальному фільмі NBC «Великі перегони», що розповідає про знамениту перемогу в чоловічій естафеті 4х10 км на Зимових олімпійських іграх 1994 команди Італії, обігнавши в останній момент команду Норвегії. У документальній стрічці «Lewis & Clark: The Journey of the Corps of Discovery» Вотерстон говорив від імені Томаса Джефферсона, також він грав його роль в документальному фільмі «Томас Джефферсон». Він також з'явився в першому епізоді серіалу «Майстри наукової фантастики: Ідеальна втеча», зігравши людину, в якої підозрюють синдром Корсакова.

Вотерстон 10 листопада 2006 року разом з Кетрін Ербе із «Закон і порядок: Злочинні наміри» і Крістофером Мелоні із «Закон і порядок: Спеціальний корпус» з'явився в 5100-му випуску гри «Jeopardy!». Вотерстон зайняв друге місце після Мелоні, вигравши 25000 доларів, які передав благодійним організаціям Refugees International і Oceana.

Вотерстон регулярно з'являвся в рекламі TD Ameritrade, де він замінив колишнього актора «Закону і порядку» Стівена Хілла. Також брав участь в озвучуванні реклами журналу The Nation.

Про Вотерстона згадала програма «Звіт Кольбера», заявивши, що «Сем Вотерстон говорить речі, яким ви ніколи не повинні вірити, в тоні що заслуговує довіри». Сам актор заявив, що, очевидно, дуже переконливо говорить неправильні цитати з фільмів.

Вотерстон в 2008 році грав Полонія в постановці «Гамлета». Його гра отримала відмінні рецензії в кількох газетах, в тому числі і в The New York Times.^[10][11]

12 лютого 2009 року Вотерсон приєднався до урочистостей з нагоди двохсотріччя Авраама Лінкольна в церкві Riverside в Нью-Йорку, організованими Aaron Copland School, Riverside Inspirational Choir і NYC Labor Choir. У музичній виставі Моріса Пересса за твором Ерла Робінсона The Lonesome Train: A Music Legend for Actors, Folk Singers, Choirs, and Orchestra Вотерстон зіграв Лінкольна.^[12]

7 січня 2010 року на 7040-Голлівудському бульварі Вотерстон був удостоєний зірки на голлівудській «Алеї слави».

У «Законі і порядку» Вотерстон знімався в 16 сезонах. Довше за нього в серіалі знімалася тільки Епата Меркерсон.

30 жовтня 2010 Вотерстон записав поему Стівена Кольбера Are you sure на мітингу Rally to Restore Sanity and/or Fear у Вашингтоні.

C 2012 по 2014 рік Вотерстон знімався разом з Джеффом Деніелсом і Емілі Мортімер в телесеріалі Аарона Соркіна «Новини», що розповідає про життя служби новин на кабельному каналі.^[13]

Вотерстон був одружений зі своєю першою дружиною Барбарі Рутледж-Джонс Вотерстон з 1964 по 1975 рік. Їхній син Джеймс став актором (виконавець ролі Джерарда Піттса в «Спілці мертвих поетів»). Вдруге Сем Вотерстон одружився з колишньою моделлю Лінн Луїзою Вудрафф в 1976 році.^[14] У них троє дітей: дочки Кетрін і Елізабет, які також є актрисами, і син Грем.^[15]

Сем активно займається гуманітарною діяльністю. Також Вотерстон бере участь у роботі таких організацій, як Oceana, будучи там членом ради директорів, Refugees International, Meals on Wheels, United Way of America та Американської гільдії акторів-єпископатів. Вотерстон є прихильником Єпископальної церкви;^[16] він навіть озвучив документальний фільм «Here Am I, Send Me» (1999) про їх проповідника Джонатана Деніелса.

Був представником руху Unity08, який безуспішно виступав проти двопартійної системи на президентських виборах в США в 2008 році.^[17] Вотерстон заявив, що був демократом, поки не вийшов з партії після передвиборчого ролика Ліндона Джонсона «Дейзі».^[18] Вотерстон також з'являвся в друкованих виданнях та телевізійних рекламних роликах для ліберального журналу The Nation.

У 2002 році Вотерстон і його колега по «Закону і порядку» Джеррі Орбах були нагороджені премією «Живі орієнтири» від організації з охорони старих будівель New York Landmarks Conservancy.

• Сем Вотерстон на сайті IMDb (англ.)
• Сем Вотерстон на сайті Internet Broadway Database (англ.)