Семушова
| Село | |
|---|---|
Семушова пол. Siemuszowa | |
Колишня церква | |
| Координати 49°36′00″ пн. ш. 22°19′00″ сх. д. / 49.6° пн. ш. 22.31667° сх. д. | |
| Країна | |
| Воєводство | Підкарпатське воєводство |
| Повіт | Сяноцький повіт |
| Гміна | Тирява-Волоська |
| Перша згадка | 1420 |
| Висота центру | 326 м |
| Населення | 218 осіб (2011[1]) |
| Часовий пояс | UTC+1, влітку UTC+2 |
| Телефонний код | (+48) 13 |
| Поштовий індекс | 38-535 |
| Автомобільний код | RSA |
| SIMC | 0361407 |
| GeoNames | 759303 |
| OSM | ↑2906315 ·R (Гміна Тирява-Волоська) |
Семушова Семушова (Польща) Семушова Семушова (Підкарпатське воєводство) | |
![]() | |
| | |
Семушова (пол. Siemuszowa) — давнє українське село в Польщі, у гміні Тирява-Волоська Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване у Солених горах над річкою Тирява. Село належить до традиційної етнографічної області Лемківщина і має багатовікову історію, що сягає щонайменше першої половини XV століття (згадка від 1420 року), коли воно було закріпачене в складі Руського воєводства.
Через своє розташування на історичному кордоні між польськими та руськими землями, Семушова була важливим осередком греко-католицької парафії. В 1841 році тут збудували дерев’яну церкву Богоявлення Господнього, а наприкінці XIX століття село нараховувало понад 700 жителів різних віросповідань — греко-католиків, римо-католиків і юдеїв.
У XX столітті Семушова зазнала значних історичних потрясінь: під час та після Другої світової війни вона переходила під різні юрисдикції, а після 1945 року остаточно увійшла до складу Польщі. Депортації українського населення в рамках операцій 1945–1947 років суттєво змінили етнічну структуру села. Сьогодні Семушова — невеликий населений пункт із кількасот мешканцями, що зберігає пам’ять про свою багатокультурну минувшину. Сучасна кількість населення — 218 осіб (2011[1]).
Розташування
Село розташовується в Солених Горах над річкою Тирява.
Історія
Закріпачене село коло 1420 р. Входило до Сяніцької землі Руське воєводства. У 1507 р. в селі вже була церква.
У 1791 р. до місцевої парафії була приєднана як дочірня церква греко-католицької громади сусіднього села Голучків. У 1841 р. в селі була зведена дерев’яна церква Богоявлення Господнього.
У 1892 році село нараховувало 125 будинків і 709 мешканців (602 греко-католики, 62 римо-католики і 45 юдеїв), греко-католики села з 1813 р. належали до парафії Тирява Сільна Ліського деканату Перемишльської єпархії.
В 1936 р. були 797 греко-католики, 46 римо-католиків і 16 юдеїв, греко-католики належали до парафії Тирява Сільна Сяніцького деканату Апостольської адміністрації Лемківщини. Метричні книги велися від 1784 р. Також були читальня «Просвіти».
На 1 січня 1939-го в селі з 1160 жителів було 1040 українців, 100 поляків і 20 євреїв[2]. Село належало до Сяніцького повіту Львівського воєводства.
12 вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусили відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до Ліського повіту[3]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Ліськівського району (районний центр — Лісько)[4]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, словацька армія оволоділа селом, а територія знову була окупована німцями. 29 липня 1944 року радянські війська знову оволоділи селом. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області правобережжя Сяну включно з Семушовою було передане до складу Польщі.
Після Другої світової війни українське населення було піддане етноциду. Частина переселена на територію СРСР в 1945-1946 рр. Родини, яким вдалось уникнути виселення, в 1947 році під час Операції Вісла були депортовані на понімецькі землі[5], а на їхнє місце поселені поляки. Церква перетворена на костел у 1946 р.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Народились
- Опарівська Юлія Василівна, до шлюбу Ганківська — українська громадська діячка, педагогиня, теща Степана Бандери[6].
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 109 | 32 | 73 | 4 |
| Жінки | 109 | 32 | 61 | 16 |
| Разом | 218 | 64 | 134 | 20 |
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Семушова
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 75.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 15 липня 2017.
- ↑ Бойда, Андрій (24 липня 2026). Загадка загибелі тещі Степана Бандери. Локальна Історія. Процитовано 25 липня 2026.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Посилання
- Siemuszowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 556. (пол.)
- Apokryf Ruski
| Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).

