Вацлав I (князь Чехії)

Вацлав I чес. Svatý Václav
Венцеслав, ймовірно, роботи Петера Парлера. Собор Святого Віта, Прага (XIV ст.)
Народження:	907[1] або 903[2]  Середньочеський край, Чехія[3] або Stochovd
Смерть:	28 вересня 935  Stará Boleslavd, Брандіс-над-Лабем-Стара-Болеслав
Поховання:	Собор святого Віта
Релігія:	християнство
Рід:	Пржемисловичі
Батько:	Вратислав I[4]
Мати:	Драгомира
Діти:	Zbraslavd
Вацлав I у Вікісховищі

Венцесла́в І (лат. Venceslaus), або Ва́цлав І (чес. Václav; бл. 907 — 28 вересня 935/936 року) — князь Чехії (921—935), християнський святий, мученик. Представник чеської династії Пржемисловичів. Син богемського князя Вратислава I і стодорської князівни Драгомири. Посів княжий стіл після смерті батька у підлітковому віці; його регентом була бабка Людмила, а згодом мати Драгомира. Самостійно почав правити приблизно з 925 року.

Мав резиденцію у Празькому замку. Намагався централізувати державне управління, використовуючи християнство. Сприяв латинізації Чехії за допомоги німецького кліру, витіснив церковно-слов'янський обряд. Збудував у Празькому замку ротонду святого Віта, на основі якої згодом постав головний чеський собор. У зовнішній політиці протистояв угорцям та німцям. За легендою убитий своїм молодшим братом Болеславом І Жорстоким.

Хоча він офіційно не був канонізованим, його культ, як місцевого святого, відомий з XII ст. Вважається святим покровителем Чехії, вшановується у католицькій церкві, а також ряді православних і протестантських церков. Дата вшанування — 28 вересня, яка є також святом Чеської державності.

• Венцеслав (лат. Wenczeslaus, Venceslaus, нім. Wentzlaw, Wenczlaw, Wentzslau) — офіційно у сереньовічних документах.
• Вацлав (чес. Václav, ст.-чес. Waczlaw) — у чеській історіографії.
• Венцель (нім. Wenzel) — у німецькій історіографії^[5][6].
• Вячеслав — український варіант імені.
• Ва́цлав Богемський — за назвою країни.
• Венцеслав / Вацлав / Венцель Святий — як святий католицької церкви.

Вацлав був сином Вратислава I, князя Богемії з династії Пржемисловичів та Драгомири. Його дід, Боривой I з Богемії, був навернутий в християнство Кирилом і Мефодієм. Його мати, Драгомира, була дочкою язичницького вождя племені гевеллів, але була охрещена під час одруження. Його баба по батькові, Людмила Чеська, подбала про те, щоб він здобував освіту на старослов'янській мові, і в ранньому віці Вацлава відправили до школи в Будечі^[7].

У 921 році, коли Вацлаву було близько тринадцяти років, його батько помер і баба Людмила Чеська стала регентом. Заздрячи впливу Людмили на Вацлава, Драгомира організувала змову і 15 вересня 921 року в замку Тетін біля Берону Людмилу вбили. За легендою, вона була задушена власним шаликом. Спочатку її поховали в церкві Святого Михайла в Тетині, але згодом її останки були вивезені, можливо, Вацлавом^[8], до церкви Святого Георгія в Празі, яку збудував його батько^[9].

По смерті Людмили регентом стала Драгомира, яка негайно розпочала заходи проти християн^{[джерело не вказане 140 днів]}. Коли Вацлаву було 18 років, дворяни-християни повстали проти Драгомири і відправили її у вигнання до Будеча.

Після падіння Великої Моравії правителям Богемського герцогства довелося мати справу як з безперервними набігами мадярів, так і з силами саксонського та східно-франкського короля Генріха I Птахолова, який розпочав кілька східних походів на сусідні землі полабських слов'ян, батьківщину матері Вацлава. Щоб протистояти саксонському тиску, в свій час батько Вацлава Вратислав уклав союз з баварським герцогом Арнульфом, що був тоді активним супротивником короля Генріха. Однак союз втратив силу, коли Арнульф і Генріх примирилися в Регенсбурзі в 921 році.

На початку 929 року об'єднані сили герцога баварського Арнульфа та короля Генріха I Птахолова несподівано напали на Прагу та змусили Вацлава визнати Генріха І своїм сюзереном і відновити сплату данини, що була вперше накладена на Богемію ще східно-франкським королем Арнульфом Карінтійським у 895 році^[10]. Ці події, можливо, були викликані тим, що Генріх в свою чергу був змушений платити величезну данину угорцям в 926 році і потребував чеської данини, яку Вацлав, ймовірно, відмовився платити після примирення між Арнульфом і Генріхом. Іншою можливою причиною нападу було формування антисаксонського союзу між Богемією, полабськими слов'янами та угорцями.

Вацлав запровадив традицію запрошення німецьких священиків у своє князівство і підтримав латинський обряд замість старослов'янського, який зберігався ще з часів місії солунських братів Кирила і Мефодія і під час правління Вацлава І в багатьох місцях припинив свою діяльність через брак священників^[7]. Він також збудував в 925 році в Празі церкву-ротонду на честь святого Віта (перший храм на місці Празького Собору Святого Віта), чию правицю Вацлавові подарував Генріх I Птахолов.

Молодшого брата Вацлава — Болеслава виховала мати язичником. Спостерігаючи, як Вацлав втрачає владу над країною на користь східно-німецького королівства і жадаючи захопити престол, він намовив проти Вацлава комитів (шляхетних вельмож), чимало з яких продовжували сповідувати віру в язичницьких богів і організував на брата замах. Вацлав був вбитий Болеславом та його спільниками під час відзначення свята Косми і Даміана в Брандисі-над-Лабем. Прикметно, що згодом Болеслав розкаявся у скоєному, адже в день убивства в нього народився син, якого він назвав Страхквасом, що означало «страшний бенкет». Болеслав також дав обітницю посвятити сина служінню Богові.

Вацлав користувався великою любов'ю свого народу, і після смерті його канонізувала церква. Він став небесним заступником Чехії.

Усипальниця Святого Вацлава у Соборі Святого Віта в Празі відразу стала й лишається об'єктом паломництва донині. Його рештки, шолом, меч та лати шанують як національну святиню. День загибелі Святого Вацлава відмічають у Чехії на державному рівні.

Ім'ям Святого Вацлава у 1848 році, році революційних перетворень, на пропозицію діячів-просвітників чеського національного відродження назвали велику площу в Новому Місті Праги. У 1912 році на ній спорудили пам'ятник князеві роботи Йозефа Мисльбека (раніше, у 1848—1879 роках, на майдані стояла статуя барокового скульптора Бендля XVII століття, нині її перенесли у Вишеград).

• 
  Пельгржимов
• 
  Кутна Гора
• 
  Прага, Карлів міст
• 
  Св. Вацлав (Йозеф Макс, бл. 1843)
• 
  Прага, Карлів міст. Святі Норберт, Вацлав і Сигізмунд (Йозеф Макс, 1853)
• 
  Празький град, фасад старої будівлі ректорату
• 
  Празький град, вул. До Замку
• 
  Прага, Вацлавська площа
• 
  Вишеград
• 
  Свратка (1868)
• 
  Пршибислав
• 
  Свєтла-над-Сазавою
• 
  Прага, Вршовіце. Статуя на фасаді костелу Св. Вацлава

• Список чеських православних святих
• Корона святого Вацлава

• Charvát, Petr. Václav, kníže Čechů. Praha: Vyšehrad, 2011.
• Vaníček, Vratislav. Svatý Václav. Praha ; Litomyšl: Paseka, 2014.

• Вацлав I Святий // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вацлав I (князь Чехії)