YaChudo

Сванте Паабо

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Сванте Паабо
швед. Svante Pääbo Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився20 квітня 1955[1][2][3] (71 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Оскар, Стокгольм[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Швеція[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьгенетик, біолог, еволюціоніст, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Уппсала Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьбіологія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Інститут еволюційної антропології товариства Макса Планкаd
Okinawa Institute of Science and Technologyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор філософії
ЧленствоСаксонська академія наук
Леопольдина[4]
Шведська королівська академія наук
Національна академія наук США[5]
BBAW[6]
Французька академія наук[7]
Шведська королівська академія інженерних наук
Американська академія мистецтв і наук[8]
Європейська академія[9]
Лондонське королівське товариство[10]
Національна академія дей-Лінчей[11]
Хорватська академія наук і мистецтв[12] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоСуне Бергстрем[13][14] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиKarin Bergströmd[13] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зLinda Vigilantd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Медаль Його Величності Короля (Швеція) Pour le Mérite Великий офіцерський хрест Ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Commanders Grand Cross of the Order of the Polar Star

Премія Лейбніца (1992)

honorary doctor of the University of Zurichd (1994)

медаль Макса Дельбрюкаd (1998)

медаль Карусаd (1999)

почесний доктор Гельсінського університетуd (2000)

премія Ернста Шерінгаd (2003)

Leipziger Science Awardd (2003)

Louis-Jeantet Prize for Medicined (2005)

 Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

honorary doctor of Royal Institute of Technologyd (2008)

премія Кістлераd (2009)

Honorary Doctor at Karolinska Institutetd (25 травня 2012)

премія Грубера в області генетикиd (2013)

Sven Berggren prized (2013)

 Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова

премія Університету Кейо в області медициниd (2016)

Премія за прорив у науках про життя (2016)

іноземний член Лондонського королівського товариства (2016)

премія Дена Девіда (2017)

 Премія принцеси Астурійської за технічні та наукові дослідження

Премія Японії (2020)

Премія Ніренберга (2018)

Newcomb Cleveland Prized (2010)

 Орден «За заслуги перед Федеративною Республикою Німеччина»
Нобелівська премія з фізіології або медицини

премія Массрі (2021)

почесний доктор Льєзького університетуd (17 грудня 2024)

ESHG Awardd (2015)

Медаль Дарвіна-Воллеса (2019)

Особ. сторінкаeva.mpg.de/genetics/staff/paabo/ Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Сванте Паабо у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Сванте Паабо[15][16] (швед. Svante Pääbo; нар. 20 квітня 1955, Стокгольм) — шведський біолог, фахівець з еволюційної генетики. Лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 2022 року[17].

Біографія

Син біохіміка Суне Бергстрема, лауреата Нобелівської премії з фізіології або медицини 1982 року.[18] Мати, Карін Паабо — хімікеса естонського походження.[19]

Навчався в школі для перекладачів, з 1975 року вивчав в Упсальському університеті єгиптологію, російську мову, історію науки і медицини. Захистив дисертацію з молекулярної імунології (1986).[20] Потім недовго працював в центрі молекулярної біології Цюрихського університету та в Інституті вивчення раку в Лондоні. У 1987—1990 роках на постдокторантурі в Університеті Каліфорнії в Берклі, в лабораторії Аллана Вілсона, де займався виділенням генетичного матеріалу скам'янілостей і вимерлих в новітній час тварин.[21] У 1990—1997 роках — професор загальної біології в Мюнхенському університеті, з 1997 року — директор департаменту генетики в інституті еволюційної антропології в Лейпцигу.

Досягнення

Паабо — один із засновників такої дисципліни, як палеогенетика, що займається дослідженням перших людей і гомінідів за допомогою генетичних методів. Розпочав роботу в цій області в 1984 році з вивчення давньоєгипетських мумій з колекцій європейських музеїв, до яких отримав доступ через свого викладача з єгиптології. У 1985 році вперше в історії витягнув з мумій генетичний матеріал[22]. 1995 року на прохання уряду Німеччини разом із своїм аспірантом Матіасом Крінгсом розпочав роботу над пошуком ДНК в кістках, знайдених 1856 року в долині Неандерталь[16]. 2006 року оголосив про план повної розшифровки геному неандертальця. 2007 року було створено консорціум з дослідження отриманого геному[15]. У лютому 2009 року було оголошено про досягнення перших попередніх результатів, і в травні 2010 року вони були опубліковані в журналі «Science». У березні 2010 року група Паабо, що вивчила ДНК, витягнуту з фрагмента кістки, знайденою в Денисовій печері на Алтаї, прийшла до висновку про існування в давнину раніше невідомого виду гомінідів — Денисовської людини. Група Паабо вважає ймовірним схрещування між неандертальцями і людиною розумною. Повідомлення групи Паабо в 2002 році про відкриття так званого «гена мови» FOXP2 викликало велику суспільну реакцію та наукову дискусію.

Особисте життя

У своїй книзі 2014 року «Неандерталець: у пошуках втрачених геномів» Паабо написав, що він є бісексуалом. Він вважав себе геєм, доки не зустрів Лінду Вігілант, американську приматологиню та генетика, чия «хлопчача чарівність» привабила його. «У мене було багато стосунків з чоловіками, але також час від часу в мене були дівчата». Вони є співавторами багатьох статей, одружені та разом виховують сина та доньку в Лейпцигу.[23][24][25]

Нагороди та визнання

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #126792062 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Munzinger Personen
  3. ↑ а б в Sveriges befolkning 1980 — Sveriges Släktforskarförbund, 2004. — ISBN 91-87676-37-0
  4. ↑ Leopoldina: Detail
  5. ↑ Svante Pääbo – NAS
  6. ↑ Mitglied – Berlin-Brandenburgische Akademie der Wissenschaften
  7. ↑ Svante Pääbo | Académie des sciences
  8. ↑ Svante Pääbo | American Academy of Arts and Sciences
  9. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Pääbo_Svante
  10. ↑ Fellows Directory
  11. ↑ (unspecified title) — doi:10.5281/ZENODO.18315206
  12. ↑ Pääbo Svante – HAZU
  13. ↑ а б Sleeping with the Enemy — 2011.
  14. ↑ (not translated to en-gb) Svante Pääbo: ‘It’s maybe time to rethink our idea of Neanderthals’ // The Guardian — Britain, London: (untranslated), 2023. — 161152 екз. — ISSN 0261-3077
  15. ↑ а б Райх Д., 2019.
  16. ↑ а б Циммер К., 2020.
  17. ↑ а б Press release: The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2022. Процитовано 3 жовтня 2022.
  18. ↑ Neanderthal Man: In Search of Lost Genomes by Svante Pääbo – review. the Guardian (англ.). 20 лютого 2014. Процитовано 9 жовтня 2022.
  19. ↑ Tambur, Silver (3 жовтня 2022). Estonian descendant Svante Pääbo awarded Nobel prize. Estonian World (брит.). Процитовано 9 жовтня 2022.
  20. ↑ Pääbo, Svante (1986). How the E19 protein of adenoviruses modulates the immune system. Процитовано 9 жовтня 2022.
  21. ↑ Paleogeneticist Svante Pääbo Picks Up Nobel Prize for Human Origins Research.
  22. ↑ Harold M. Schmeck Jr (16 квітня 1985). Intact Genetic Material Extracted from an Ancient Egyptian Mummy. New York Times.
  23. ↑ Powledge, Tabitha M. (6 березня 2014). Sexy Science: Neanderthals, Svante Pääbo and the story of how sex shaped modern humans. Genetic Literacy Project. Genetic Literary Project. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 3 серпня 2019.
  24. ↑ Kolbert, Elizabeth (8 серпня 2011). Sleeping with the Enemy. The New Yorker.
  25. ↑ Pääbo, Svante (2014). Neanderthal Man: In Search of Lost Genomes. Basic Books. ISBN 978-0-465-02083-6.
  26. ↑ Prof. Dr. Svante Pääbo // Leopoldina
  27. ↑ Universitätsradio Leipzig, 5. Oktober 2009: Bundesverdienstkreuz für Svante Pääbo. Dem Direktor des Max-Planck-Instituts Leipzig, Svante Pääbo, wurde das Große Bundesverdienstkreuz mit Stern verliehen.
  28. ↑ Evolutionsforscher Pääbo ausgezeichnet. In: Hamburger Abendblatt, 25. November 2009. Aufgerufen am 10. Dezember 2012.
  29. ↑ «Heiße Kartoffel» — Mitteldeutscher Kommunikations- und Medienpreis, Preisträger 2012 [Архівовано 2022-10-05 у Wayback Machine.]. Dump vom 26. Dezember 2015
  30. ↑ Japan Prize 2020

Література

  • Карл Циммер. ДНК неандертальців // Еволюція. Тріумф ідеї. — К. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. — 400 с. — ISBN 978-617-12-7449-5.
  • Вітенко, М. (2025). У пошуках утрачених геномів: уроки Паабо для України (Рецензія на книгу Сванте Паабо «Неандерталець. У пошуках утрачених геномів». Рівне: Бородатий Тамарин, 2025.). Науково-теоретичний альманах Грані, 28(4), 112-115. https://doi.org/10.15421/172591
  • Девід Райх. Геном у пошуках викопних решток // Хто ми такі? Походження людини крізь призму ДНК. — К. : Наш Формат, 2019. — 369 с. — ISBN 978-617-768-274-4.
  • Claudia Eberhard-Metzger (2008). Fahndung nach dem kleinen Unterschied (Porträt: Svante Pääbo). Spektrum der Wissenschaft. Heidelberg (11): 116—122. ISSN 0170-2971
  • Pääbo, Svante (Листопад 1993). Ancient DNA. Scientific American. 269 (5): 60—66.
  • Svante Paabo publications in PubMed. Процитовано 27 липня 2011.
  • Svante Paabo publications in Google Scholar. Процитовано 27 липня 2011.
  • Edge: Mapping the Neanderthal Genome - A Conversation With Svante Pääbo. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 27 липня 2011.
  • Candee, Marjorie Dent; Block, Maxine; Rothe, Anna Herthe (2007). Current biography yearbook. New York: H. W. Wilson. ISBN 0-8242-1084-0.
  • Harold M. Schmeck Jr (16 квітня 1985). Intact Genetic Material Extracted from an Ancient Egyptian Mummy. New York Times.


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).